Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №202/3169/22
Постанова КЦС ВП від 27.09.2023 року у справі №202/3169/22

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 202/3169/22-ц

провадження № 61-10053 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - ОСОБА_2 ;

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року у складі судді Ісаєвої Д. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня

2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.

Позовна заява мотивована тим, що він є самотньою та хворою людиною похилого віку, особою з інвалідністю III групи. У зв`язку з хронічними захворюваннями, він потребує значних витрат на придбання ліків, обстеження, проходження курсу лікування. Крім того, за станом здоров`я потребує проведення хірургічної операції, грошових коштів, на проведення якої у нього немає.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є його дітьми, однак добровільно матеріальної допомоги на його утримання не надають. Його діти працездатні особи, аліментів нікому не сплачують, проте, уникають виконання своїх обов`язків щодо утримання батька, маючи таку можливість. Він не був позбавлений батьківських прав відносно своїх дітей та вчасно сплачував аліменти на їх утримання.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на його користь аліменти на його утримання у розмірі по 1/4 частині їх заробітку (доходу), з кожного, починаючи з дня звернення до суду і довічно.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька закрито.

Суд першої інстанції, врахувавши, що ОСОБА_1 уже заявляв тотожні позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька до відповідачів у справі 202/8016/17-ц, які були розглянуті по суті та ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позову, тому закрив провадження

у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 05 квітня 2023 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки 22 травня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська ухвалив рішення про відмову у задоволенні аналогічного позову ОСОБА_1 у справі

№ 202/8016/17-ц з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, позовні вимоги позивача у цій справі

є тотожними, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої

статті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційні скарзі ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просять ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2023 року відкрито касаційне провадження

у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували фактичні обставини справи, неповно дослідили та надали правову оцінку наявним

у справі доказам, а їх висновки не відповідають обставинам справи.

Зазначають, що суди дійшли передчасного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом у 2017 році, не довів належними та допустимими доказами факт перебування у скрутному фінансовому становищі, та саме з цих підстав йому було відмовлено

у стягненні аліментів.

Разом із тим, звертаючись у червні 2022 року до суду з позовом до відповідачів про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька,

ОСОБА_1 надав докази, якими аргументував свої вимоги, відсутність яких при розгляді його позову у 2017 року не надало можливості стягнути на його користь аліменти з працездатних дітей. У даному випадку змінився майновий стан позивача, погіршився стан його здоров`я, а тому, вважають, така особа може звернутись до суду із тим самим предметом спору до тих самих відповідачів. При цьому посилалися на практику Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 (а. с. 35-37).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року у справі № 202/8016/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2019 року залишено без змін.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону ухвала суду першої та постанова суду апеляційної інстанцій не відповідають.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша

статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Відповідно до наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

За змістом норм ЦПК України предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим

не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого у справі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня

2021 року у справі № 640/9380/19 (провадження № 61-6741св21),

від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20 (провадження

№ 61-12194св21), від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21 (провадження № 61-13906св21), від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20 (провадження № 61-14440св21).

Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядалися судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У справі № 202/8016/17-ц ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, починаючи з дня звернення до суду

і довічно, тобто станом на грудень 2017 року.

У справі, що переглядається в касаційному порядку, сторонами є позивач ОСОБА_1 і відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 .

Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення аліментів з відповідачів на утримання непрацездатного батька, починаючи з дня звернення до суду

і довічно, тобто станом на 28 червня 2022 року. Позов подано 28 червня

2022 року.

Підставою позову, тобто підставою стягнення аліментів на його утримання позивач зазначав про погіршення стану здоров`я та потребу грошових коштівна проведення хірургічної операції.

Зважаючи на те, що підстави позовів у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у справі № 202/8016/17-ц, рішення суду в якій набрало законної сили, не є тотожним, суди першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі № 202/3169/22-ц на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, так як ОСОБА_1 просив стягнути аліменти на його утримання починаючи з дня звернення до суду (28 червня 2022 року) і довічно, тобто за інший період.

Тому наявність рішення суду першої інстанції у справі № 202/8016/17, яке набрало законної сили, не є підставою закриття провадження у справі

№ 202/3169/22-ц про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька за інший проміжок часу, за який, вочевидь, змінився стан здоров`я позивача, його майновий стан та відповідачів.

Отже, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки у названих справах різні підстави позову, а суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 червня

2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець