Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.08.2025 року у справі №358/306/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 358/306/21

провадження № 61-4671св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

треті особи: Богуславська міська рада Київської області, ОСОБА_2 ,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року в складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,051 га з кадастровим номером 3220610100:01:005:0197, розташованої на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивувала тим, що їй на праві власності належить гараж загальною площею 37,54 кв.м, розташований на АДРЕСА_2 , який побудований нею в 1976 року поблизу належного їй будинку.

25 травня 2017 року вона звернулася до Богуславської міської ради Київської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо виділення їй у власність земельної ділянки для обслуговування індивідуального гаража.

Рішенням Богуславської міської ради її заяву задоволено та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй у власність за рахунок земель комунальної власності Богуславської міської ради земельної ділянки площею до 0,0100 га для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_1 в межах міста Богуслав.

Під час виготовлення технічної документації із землеустрою вона дізналася, що частині виділеної їй земельної ділянки вже присвоєно кадастровий номер та здійснено державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Вважала, що державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 проведена незаконно та порушує її права на користування належним їй майном - гаражем. Зокрема зазначала, що рішення про надання згоди на встановлення меж земельної ділянки Богуславською міською радою не приймалось.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції вважав, що цей спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні в нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Спору про речове право в справі не виникло.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 30 грудня 2024 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що цей спір не пов`язаний із захистом прав громадянина від порушень з боку суб`єкта владних повноважень. Позивач звернулася до суду з позовом про захист наявного (на її думку) в неї майнового права на земельну ділянку, частина якої зареєстрована за ОСОБА_2 . Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2025 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що спору про право в справі, що розглядається, не виникло, оскільки на спірну земельну ділянку жодне речове право не зареєстровано.

Спір не стосується погодження меж земельних ділянок між користувачами земельних ділянок, з огляду на те, що ні позивач, ні вона не є користувачами суміжних земельних ділянок.

Відповідач у спірних правовідносинах реалізував наявні в нього за законом контрольні функції у сфері управлінської діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

01 травня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позивач подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Стаття 124 Конституції України визначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, є публічно-правовим спором (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває чи втрачає речове право на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується права цивільного і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 807/807/15.

Позивач звернулася до суду за захистом наявного (на її думку) в неї майнового права на земельну ділянку, площею 0, 01 га, на АДРЕСА_1 , частині якої присвоєно кадастровий номер та здійснено її державну реєстрацію за ОСОБА_2 .

Вважає, що така реєстрація земельної ділянки чинить їй перешкоди у вирішенні питання про відведення земельної ділянки їй у власність для обслуговування гаража, що належить їй на праві власності.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне, що виникає із земельних правовідносин та права власності.

Вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, установивши, що спір у цій справі не має публічно-правового характеру, а тому не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко