Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 466/2931/15-ц

провадження № 61-13796св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідачі: державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України,

Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на рішення Шевченківського районного суду м. Львова, у складі судді Свірідової В. В., від 17 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області, у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф., від 14 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр» МЮУ), Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС Львівського МУЮ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра»), про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись.

Позовна заява мотивована тим, що 12 січня 2015 року проведено прилюдні електронні торги по лоту № 29380 - квартири АДРЕСА_1, за наслідками яких торги визнано такими, що відбулися, оголошено переможцем учасника № 7. Як підставу для оголошення цього учасника переможцем у протоколі зазначено відмову попередньо визначеного переможця - учасника № 1 від підписання протоколу. Крім цього, з електронної версії протоколу електронних торгів № 71351, який сформовано 10 квітня 2015 року, у зв'язку із невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем, новим переможцем торгів оголошено учасника № 9 із ціновою пропозицією 1 055 600, 00 грн. Позивач вважає, що оскільки учасники № 10 та № 1 відмовилися від його підписання, тому організатор торгів, отримавши відмову наступного після учасника із найвищою ціновою пропозицією на момент закінчення торгів від підписання протоколу, зобов'язаний був визнати торги такими, що не відбулися із наслідками, передбаченими статтею 49 Закону України «Про іпотеку».

Посилаючись на викладені обставини ОСОБА_2 просила суд визнати прилюдні торги з реалізації лоту № 29380 - трикімнатної квартири № 19 загальною площею 97,7 кв.м, житловою площею 61,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно пункту 3 розділу ХІІ Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2014 року за № 427/25204, у разі якщо переможцем не внесено усієї належної грошової суми у строки, передбачені пунктом і розділу IX цього порядку, переможцем електронних торгів визнається учасник, який запропонував ціну, на крок нижчу від ціни, запропонованої переможцем, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно. Попередні цінові пропозиції переможця, що не сплатив належної грошової суми за придбане майно, не враховуються. У цьому разі організатор вносить відповідні відомості до системи й засобами системи формує новий протокол електронних торгів, який повинен містити, крім інформації, зазначеної в пункті 1 цього розділу, також інформацію про невнесення попередньо визначеним переможцем електронних торгів належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу IX цього порядку, та про визнання наступного учасника електронних торгів новим переможцем електронних торгів. У разі невнесення наступним учасником, визначеним новим переможцем електронних торгів усієї належної грошової суми в установленому пунктом 1 розділу IX цього порядку строки, відповідні дії повторюються для наступного учасника. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача ДП «Інформаційний центр» МЮУ не свідчать про порушення прав позивача.

14 червня 2016 року рішенням Апеляційного суду Львівської області рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову з інших правових підстав.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту права, а тому її позовні вимоги не підлягають до задоволення. Належним способом захисту порушеного права у випадку проведення прилюдних торгів з порушенням вимог чинного законодавства є визнання прилюдних торгів недійсними, а не визнання такими, що не відбулися.

У липні 2016 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року.

11 жовтня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

10 листопада 2016 року ОСОБА_4 подано заперечення (відзив) на касаційну скаргу, в яких вказує на її необґрунтованість та безпідставність.

21 грудня 2016 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_2 до ДП «Інформаційний центр» МЮУ, Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ПАТ КБ «Надра», про визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

14 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

22 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 грудня 2015 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи. Місцевим судом не враховано, що відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про іпотеку», якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися. Разом з тим, апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеними вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Судами встановлено, що на виконанні у Шевченківському ВДВС Львівського МУЮ перебуває виконавче провадження № 28841873 з примусового виконання виконавчого листа №2-14687/10 від 16 березня 2011 року, виданого Шевченківським районним судом міста Львова, про стягнення солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» суми заборгованості за кредитним договором № 116/50/08-Ф від 13 серпня 2008 року у розмірі 129 639, 77 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складало 1 027 498, 92 грн, 1 700, 00 грн судового збору та 120, 00 грн збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.

Під час проведення виконавчих дій 27 серпня 2012 року державним виконавцем описано та арештовано квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_2 та яка перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Надра». Після проведення оцінки вказаного майна державним виконавцем 12 листопада 2012 року вперше передано це майно на реалізацію.

25 січня 201З року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2013 року у справі № 466/484/13-ц, якою у порядку забезпечення позову ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Надра» заборонено Шевченківському ВДВС Львівського МУЮ вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1.

26 травня 2014 року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Львова по справі № 466/484/13-ц від 05 березня 2014 року, якою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 січня 2013 року. Зважаючи на зазначене, державним виконавцем Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ проведено повторну оцінку квартири АДРЕСА_1. Про результати визначення вартості повідомлено заінтересованих осіб.

25 листопада 2014 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ передано на реалізацію квартиру АДРЕСА_1.

29 грудня 2014 року на адресу Шевченківського ВДВС Львівського МУЮ надійшло повідомлення ДП «Інформаційний центр» МУЮ з інформацією про дату та час проведення електронних торгів.

12 січня 2015 року проведено електронні торги по лоту № 29380 (трикімнатна квартира у АДРЕСА_1). Переможцем електронних торгів визначено учасника № 9 з ціновою пропозицією 1 055 600, 00 грн, оскільки учасник № 7 відмовився від підписання протоколу, а учасником № 10 не було внесено у строк, передбачений законодавством, кошти за придбане майно.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною восьмою статті 45 Закону України «Про іпотеку», якщо переможець прилюдних торгів відмовився від підписання протоколу, наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися.

Якщо покупець не внесе всієї належної до сплати суми в десятиденний строк, гарантійний внесок йому не повертається, а наступний учасник, що запропонував найвищу ціну, не нижчу за початкову ціну продажу, оголошується переможцем прилюдних торгів. За його відсутності або відмови прилюдні торги оголошуються такими, що не відбулися (частина третя статті 46 Закону України «Про іпотеку»).

Апеляційний суд не оцінив дії відповідачів на предмет правомірності, а лише зазначив про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту. Також апеляційний суд не встановив, які права чи законні інтереси позивача були порушені внаслідок проведення прилюдних торгів.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, судам слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Порушені право чи інтерес підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою апеляційного суду, який, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, не звернув уваги, що статтями 45, 46 Закону України «Про іпотеку» передбачена можливість визнання прилюдних торгів такими, що не відбулись, і позивач доводила, що підстави для цього настали. Обраний позивачем спосіб захисту права не суперечить закону (стаття 5 чинного ЦПК України).

Відмовивши у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту права, апеляційний суд фактично не надав оцінки доводам апеляційної скарги щодо дотримання відповідачами процедури проведення оспорених електронних торгів, а також не встановив, які права чи законні інтереси позивача були порушені внаслідок проведення прилюдних торгів, з урахуванням, зокрема, того, що нерухоме майно на повторні прилюдні торги згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження» виставляється за зниженою ціною.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції та наявність порушеного права, за захистом якого особа звернулась до суду.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин ухвалене у справі рішення суду апеляційної підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані в даній постанові докази у сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку основним доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, вирішити спір по суті заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 червня 2016 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Апеляційного суду Львівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта