Історія справи

Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

місто Київ

справа № 127/16547/17

провадження № 61-22527ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МБР-ТРЕЙД»,

розглянув в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, у подальшому уточненою, про встановлення факту звільнення його з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МБР-ТРЕЙД» (далі - ТОВ «МБР-ТРЕЙД», товариство) з 21 листопада 2014 року, припинення трудових відносин між ним та ТОВ «МБР-ТРЕЙД» з 21 листопада 2014 року.

Вимоги заяви обґрунтовувались тим, що ОСОБА_4 був прийнятий на посаду директора (за сумісництвом) ТОВ «МБР-ТРЕЙД», про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 21 листопада 2014 року ОСОБА_4 подав заяву про звільнення з посади директора ТОВ «МБР-ТРЕЙД» за згодою сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, а отже, на переконання заявника, між ним, ОСОБА_4, та ТОВ «МБР-ТРЕЙД» починаючи з 21 листопада 2014 року фактично припинились трудові правовідносини. Проте, зі сторони ТОВ «МБР-ТРЕЙД» на момент звернення до суду із цією заявою будь-яких дій для належного оформлення заявника, внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не здійснювалось.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року заяву ОСОБА_4 про встановлення факту припинення трудових відносин залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції обґрунтовувалася тим, що між сторонами виник спір про право, який має розглядатись в порядку позовного провадження.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції правильно встановив наявність спору про право, ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права. Спір про право визначається як особливий вид правовідносин, який виникає внаслідок відсутності згоди між сторонами регулятивних або охоронних правовідносин щодо взаємних прав та обов'язків. Зміст таких правовідносин становлять взаємні права та обов'язки сторін спору про право щодо його урегулювання з метою визначення взаємних прав та обов'язків у спірних регулятивних або охоронних правовідносинах у судовому порядку, або з використанням позасудових процедур. У цій справі заявник посилається на невиконання заінтересованою особою свого обов'язку щодо прийняття рішення про припинення трудового договору, невизнання його права на таке припинення шляхом подання відповідної заяви, тобто між сторонами виник спір щодо припинення трудових відносин (трудовий спір), який підлягає розглядові в порядку позовного, а не окремого провадження.

У касаційній скарзі, поданій у березні до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що звернення до суду із заявою не пов'язано із пред'явленням до заінтересованої особи вимог, у тому числі позовних, метою звернення до суду є встановлення юридичного факту, що ОСОБА_4 припинив свої трудові відносини з ТОВ «МБР-ТРЕЙД». Саме такий спосіб захисту обрано заявником, оскільки, відсутні передбачені законодавством, договором чи іншим нормативним актом обов'язки певної особи або держави вчинити дії учасника товариства або компетентного органу з проведення нових загальних зборів учасників товариства, прийняття рішень про звільнення попереднього та обрання нового керівника, затвердження статуту, визначення розміру та структури статутного капіталу, внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та інше за умови неподання новим власником товариства відповідної заяви до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та додатків до неї, проведення новим власником товариства відповідних дій (загальних зборів, звільнення попереднього керівника, обрання нового керівника) та документального їх оформлення. На момент звернення із касаційною скаргою ОСОБА_4 за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником та засновником ТОВ «МБР-ТРЕЙД», про що він не знав та розраховував на добросовісність ОСОБА_5 Звернутися до суду з позовом заявник позбавлений можливості, оскільки він буде зобов'язаний як директор підприємства виконувати рішення суду у такій справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого прядку їх встановлення. Юридичні факти можуть бути встановлені виключно з метою підтвердження виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати певні юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організації. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб та для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - не мати такого значення.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

ОСОБА_4 зазначив, що він вчинив всі необхідні дії з метою звільнення з посади директора ТОВ «МБР-ТРЕЙД», проте заінтересованою особою не вжито передбачених законом заходів задля своєчасного внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з помилковими відомостями якого він продовжує залишатись керівником товариства, що, в свою чергу, суперечить його статусу народного депутата України, несе негативні наслідки для його ділової репутації.

Заявник посилається на невиконання заінтересованою особою свого позитивного обов'язку щодо прийняття рішення про припинення трудового договору, невизнання його права на таке припинення. Тобто із поданої заяви можливо встановити, що між ОСОБА_4 та ТОВ «МБР-ТРЕЙД» існує спір щодо припинення трудових відносин, тобто трудовий спір.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_4, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви судами обґрунтовано та правомірно встановлено спір про право, що підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, а тому суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження.

Суд під час постановлення цього судового рішення враховує, що заявник не позбавлений можливості захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства, а отже, обраний ним порядок захисту не відповідає визначеним процедурам судової діяльності з відправлення правосуддя.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 21 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик