Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.05.2018 року у справі №372/1760/17

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1760/17

провадження № 61-22434св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,

Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі - ПАТ «ПроКредит Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовна заява мотивована тим, що 22 квітня 2005 року та 16 листопада

2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитні договори № 2340 та № 2946, умови яких останній не виконував, у результаті чого виникла заборгованість в загальному розмірі 1 104 731 грн, що встановлено рішенням суду Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого 2013 року.

У забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами 22 квітня

2005 року та 16 листопада 2006 року між банком та позичальником укладено договори іпотеки № 2340-ІД01 та № 2946-ІД01 відповідно, згідно яких

ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю - бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Єдиним спадкоємцем майна іпотекодавця є його син ОСОБА_1 , який не виконав вимоги банку про погашення заборгованості одноразовим платежем. Крім того, рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року вказані вище нежитлові приміщення визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Оскільки за життя позичальником порушено умови взятого на себе зобов`язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та процентів за його користування в порядку і на умовах, зазначених в кредитних договорах, за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 1 104 731 грн, у рахунок погашення якої ПАТ «ПроКредит Банк», з урахуванням збільшених позовних вимог та на підставі положень статті 1282 ЦК України, статей 7, 23, 39 Закону України «Про іпотеку», умов договорів іпотеки, просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» 2 995 728 грн та бару «ІНФОРМАЦІЯ_3» 1 642 197 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року у складі судді Зінченка О. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, вирішуючи спір на засадах змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, на підставі поданих стронами доказів, суд вважав, що позовні вимоги не ґрунтуються на зібраних у справі і досліджених судом письмових доказах, не узгоджуються із чинним законодавством України, позивач всупереч вимогам статей 10, 11,

60 ЦПК України 2004 року не довів позовні вимоги, заперечення відповідача узгоджуються із письмовими доказами, тому достатніх правових підстав для задоволення позову суд не вбачав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 27 листопада 2017 року скасовано, позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ПроКредит Банк» за кредитними договорами від 22 квітня 2005 року № 2340 та

від 16 листопада 2006 року № 2946 з внесеними змінами, у загальному розмірі 1 104 731 грн, яка станом 19 лютого 2012 року складалася із заборгованості за договором про надання траншу від 16 листопада 2006 року № 1.28588/2946 у розмірі 690 370 грн 48 коп., із них: заборгованість за капіталом - 688 718 грн 99 коп., заборгованість за процентами - 1 607 грн

01 коп., заборгованість за пенею - 44 грн 48 коп., та заборгованості за договором про надання траншу від 16 листопада 2006 року № 1.28223/2340 у розмірі 414 360 грн 52 коп., із них: заборгованість за капіталом - 413 284 грн 27 коп., заборгованість за процентами - 967 грн 29 коп., заборгованість за пенею - 108 грн 96 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, згідно з договору іпотеки від 16 листопада 2006 року № 2946-ІД01, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Ніколенко В. М. за реєстровим № 8271, у вигляді нежитлової будівлі - бар «ІНФОРМАЦІЯ_3», площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно

серії НОМЕР_1, виданого 21 березня 2003 року Обухівською міською радою Київської області, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 642 197 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_3 був позичальником за кредитними договорами та іпотекодавцем за договорами іпотеки, тобто одночасно виступав і боржником, і іпотекодавцем. У зв`язку з його смертю відкрилася спадщина, яку прийняв його син - відповідач ОСОБА_1 , і до останнього перейшли обов`язки іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки. Окрім цього, на підставі рішення суду предмет іпотеки є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому іпотека також є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна в силу статті 23 Закону України «Про іпотеку».

Також, матеріалами справи встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання іпотеки припиненою.

Стягнення кредитної заборгованості рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє право кредитодавця на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також ураховуючи ту обставину, що загальна ринкова вартість об`єктів нерухомості, які перебувають в іпотеці, більше ніж в чотири рази перевищує розмір заборгованості за кредитними договорами, апеляційний суд вважав за необхідне звернути стягнення лише на нежитлову будівлю - бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 , вартістю 1 642 197 грн. Зазначена сума повністю покриє заборгованість спадкодавця.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,

ПАТ «ПроКредит Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 22 квітня 2005 року № 2340- ІД 01, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Ніколенко В. М. за реєстровим №2047, а саме: ціле нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» загальною площею 522,8 кв. м, реєстраційний номер 3242209, номер запису 86 у книзі № 48, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належало ОСОБА_3 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною 2 995 728 грн, та ухвалити в цій частині нове про задоволення вказаних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду,

ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року до закінчення касаційного провадження у цій справі.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2020 року справу за позовом

ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ПАТ «ПроКредит Банк» мотивована тим, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як не співмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку у рахунок забезпечення належного його виконання. У різі отримання ПАТ «ПроКредит Банк» суми грошових коштів, яка підлягає сплаті

ОСОБА_1 у рахунок погашення боргу за рахунок одного предмета іпотеки, реалізація іншого предмета іпотеки здійснюватися не буде відповідно до частини одинадцятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження».

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що у справі про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 вже було звернуто стягнення на предмет іпотеки у вигляді нежитлової будівлі бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» і тому спірні правовідносини перейшли у площину виконання судового рішення. У матеріалах справи наявні докази того, що нежитлове приміщення бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» є спільною власністю дружини та чоловіка на підставі

статті 60 СК України, це зазначено у рішенні Апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року у справі про визнання спільної сумісної власності подружжя. При прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не враховано норми статті 608 ЦК України та норм щодо позовної давності, оскільки банк дізнався про порушення свого права у лютому 2012 року, а з цим позовом звернувся у червні 2017 року.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ «ПроКредит Банк» на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому воно просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

У червні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу ПАТ «ПроКредит Банк», у якому вона просила вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22 квітня 2005 року між закритим акціонерним товариством

«ПроКредит Банк» (далі - ЗАТ «ПроКредит Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою банк зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 300 000,00 доларів США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах вказаної рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 60 000,00 доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

Також 16 листопада 2006 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду зі змінами, згідно із якою банк зобов`язувався здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі 200 000,00 доларів США з лімітом строку 144 місяці.

На підставі та в межах рамкової угоди банк і позичальник уклали договір про надання траншу від 16 листопада 2006 року зі змінами, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 100 000,00 доларів США на умовах сплати 14 % річних на строк 120 місяців.

У забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами 22 квітня

2005 року та 16 листопада 2006 року між банком та позичальником укладено договори іпотеки № 2340-ІД01 та № 2946-ІД01 відповідно, згідно яких

ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно: нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 та нежитлову будівлю - бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 .

Не виконавши своїх зобов`язань за кредитними договорами,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті заведено спадкову справу і єдиним спадкоємцем майна померлого є його син ОСОБА_1 у зв`язку з відмовою від спадщини на його користь ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . До спадкового майна, крім іншого, належать й вищевказані нежитлові приміщення.

При цьому, рішенням Апеляційного суду Київської області від 05 лютого

2015 року нежитлові приміщення визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (спадкодавця).

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 травня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання іпотеки припиненою.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 27 лютого

2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2013 року, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» стягнуто заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 1 104 731 грн у межах вартості одержаного спадкового майна.

При розгляді вказаної справи суд встановив, що станом 19 лютого 2012 року заборгованість за договором про надання траншу № 1.28588/2946

від 16 листопада 2006 року складає 690 370 грн 48 коп., з них: заборгованість по капіталу - 688 718 грн 99 коп., заборгованість по процентах - 1 607 грн

01 коп., заборгованість по пені - 44 грн 48 коп., а заборгованість за договором про надання траншу № 1.28223/2340 від 16 листопада 2006 року складає 414 360 грн 52 коп., з них: заборгованість по капіталу - 413 284 грн 27 коп., заборгованість по процентах - 967 грн 29 коп., заборгованість

по пені - 108 грн 96 коп.

На виконання рішення відкрито виконавче провадження № 44045219, проте на час розгляду справи заборгованість не стягнута в примусовому порядку.

Згідно із звітом про оцінку майна від 20 липня 2017 року, складеного

ПП «СВ Девелопмент», ринкова вартість нежитлової будівлі магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» площею 522,8 кв. м, по АДРЕСА_1 становить 2 995 728 грн з ПДВ, що за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) станом на дату оцінки складає 115 539,00 доларів США.

Відповідно до звіту про оцінку майна від 20 липня 2017 року, складеного

ПП «СВ Девелопмент», ринкова вартість нежитлової будівлі бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 150,8 кв. м, по АДРЕСА_2 становить 1 642 197,00 грн з ПДВ, що за курсом НБУ станом на дату оцінки складає 63 336,00 доларів США.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційні скарги ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України)

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини визначені

статтею 1219 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець - одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобов`язань переходять обов`язки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до пункту 3.7. статті 3 вказаних договорів іпотеки у разі переходу права власності на предмет іпотеки за письмовою згодою іпотекодержателя від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача будівлі, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження будівлі іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за цим договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання кредитних договорів, але він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені у

статтях 589-591 ЦК України та у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до цих норм такими підставами є порушення іпотекодавцем умов іпотечного договору, невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов`язання.

При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 5.1. статті 5 вказаних договорів іпотеки передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем умов (зобов`язань) за кредитним договорами та/або за цим договором, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки може виникати в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, що діє на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Виходячи з установлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, оскільки позичальник, який помер, належним чином не виконував умови кредитного договору, забезпеченого іпотекою, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої встановлений відповідним рішенням суду.

Стягнення кредитної заборгованості рішенням суду, яке не виконано, не позбавляє право кредитодавця на пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що банком пропущено позовну давність для звернення до суду з цим позовом є необґрунтованими, оскільки відповідно до копії договору № 2 від 18 травня 2009 року про внесення змін до рамкової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ЗАТ «ПроКредит Банк», згідно якої (пункт 12.3. Прикінцевих положень) до усіх вимог, що випливають з угоди та кредитних договорів, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_2 переважно зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Проте апеляційний суд дійшов передчасного висновку про те, що, ураховуючи ту обставину, що загальна ринкова вартість об`єктів нерухомості, які перебувають в іпотеці, більше ніж у чотири рази перевищує розмір заборгованості за кредитними договорами, необхідно звернути стягнення лише на нежитлову будівлю - бар «ІНФОРМАЦІЯ_3» площею 150,8 кв. м, по

АДРЕСА_2 , вартістю 1 642 197 грн.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У частині третій статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Законодавством не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-340цс15 від 04 листопада 2015 року.

Крім того, відповідно до частини одинадцятої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо від продажу частини майна виручено суму, необхідну для задоволення вимог стягувача, сплати виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження, а також сплати штрафу, продаж арештованого майна припиняється.

Враховуючи викладене, при новому розгляді справи в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: ціле нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» загальної площею 522,8 кв. м, суду апеляційної інстанції необхідно встановити, чи було реалізовано майно, яке перебуває в іпотеці, чи погашена вся сума кредитної заборгованості у межах вартості спадкового майна, та чи є непогашена заборгованість за указаним кредитним договором та її розмір.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Щодо поновлення виконання постанови

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання.

Оскільки суд дійшов висновку про залишення без змін постанови апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог банку, то відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України касаційний суд поновлює виконання постанови Апеляційного суду Київської області

від 28 лютого 2018 року в цій частині.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: ціле нежитлове приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» загальною площею 522,8 кв. м, реєстраційний номер 3242209, номер запису 86 у книзі № 48, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , скасувати, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Київської області від 28 лютого 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Апеляційного суду Київської області

від 28 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович