Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №229/1539/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 229/1539/17

провадження № 61-27909сво18

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» в особі Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня 2017 року у складі судді Рагозіної С. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Корчистої О. І., Мірути О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - КП «Компанія «Вода Донбасу») про захист прав споживачів послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він є споживачем послуг у сфері водопостачання та водовідведення, а виконавцем цих послуг є КП «Компанія «Вода Донбасу». Він оплачує вказані послуги за показниками належного йому лічильника, встановленого в його квартирі та прийнятого в експлуатацію 15 грудня 2011 року. У вересні 2016 року він отримав письмове повідомлення від адміністрації Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» про те, що міжповірочний інтервал лічильника сплив і з 01 серпня 2016 року оплата за послуги з водопостачання та водовідведення буде здійснюватися за нормами споживання, борг за отримані послуги становить 90,13 грн. Він не погоджується з указаними діями відповідача та вважає їх незаконними. Законодавство у сфері житлово-комунальних послуг не передбачає відповідальності споживача за прострочення проведення повірки засобів вимірювальної техніки. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив: зобов'язати відповідача за свій рахунок забезпечити проведення планової періодичної повірки належного йому лічильника холодної води; скасувати рішення наради Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства від 01 вересня 2016 року в частині виведення з експлуатації лічильника холодної води; забезпечити проведення за рахунок відповідача планової періодичної перевірки, обслуговування та ремонту лічильника холодної води, встановленого в його квартирі; зобов'язати відповідача як виконавця комунальних послуг у сфері водопостачання та водовідведення за відсутності інших водопостачальних підприємств укласти з ним як споживачем письмовий договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення; скасувати вигадану заборгованість за період з 01 червня 2016 року; скасувати як протизаконну вказівку директора інформаційно-обчислювального центру КП «Компанія «Вода Донбасу» ОСОБА_2 про виведення з 01 серпня 2016 року приладів обліку води з експлуатації у зв'язку із закінченням міжповірочного інтервалу і зміну порядку нарахування плати за послуги з водопостачання та водовідведення, викладену в телефонограмі від 28 липня 2016 року № 25-60; скасувати як протизаконну інформацію Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про наявність заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а копію ухвали суду направити до управління соціального захисту населення виконкому Дружківської міської ради для вирішення питання про призначення йому субсидії; стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди; зобов'язати відповідача провести перерахунок оплати за водопостачання та водовідведення з 01 травня 2016 року з урахуванням показань встановленого в його квартирі технічно справного і опломбованого лічильника холодної води.

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня

2017 року позов задоволено частково. Зобов'язано КП «Компанія «Вода Донбасу» поновити на абонентському обліку лічильник холодної води КВ-1,5, заводський № 385830, який встановлений у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано КП «Компанія «Вода Донбасу» здійснити за власний рахунок періодичну повірку, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж лічильника холодної води КВ-1,5, заводський № 385830, встановлений у квартирі за вищевказаною адресою. Зобов'язано КП «Компанія «Вода Донбасу» провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку № 208813, відкритому на ім'я ОСОБА_1, з 01 вересня 2016 року з урахуванням показань лічильника холодної води КВ-1,5, заводський № 385830, який встановлений у зазначеній квартирі. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що правовідносини між сторонами виникли з 01 вересня 2016 року та регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» в редакції, чинній на час їх виникнення. Позивач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку приладу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2016 року № 303 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), згідно з яким витрати, понесені відповідачем, включені в тариф на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення. Відповідачем не доведено несправності приладу обліку холодної води, встановленого у квартирі позивача, що стало підставою для нарахування оплати за водопостачання і водовідведення за нормами споживання.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року апеляційну скаргу КП «Компанія «Вода Донбасу» відхилено, а рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У грудні 2017 року КП «Компанія «Вода Донбасу» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередній інстанцій дійшли неправильного висновку стосовно того, що відповідач зобов'язаний за власний рахунок провести планову повірку належного ОСОБА_1 лічильника холодної води, оскільки витрати на її проведення не були включені до тарифу на послуги з централізованого постачання холодної води. Висновки судів суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог, а тому переглядаються Верховним Судом лише в цій частині.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Дружківського міського суду Донецької області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 грудня 2017 року справа № 229/1539/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу № 229/1539/17 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року справу № 229/1539/17 прийнято до розгляду Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення, які надає КП «Компанія «Вода Донбасу» у квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з актом прийому в експлуатацію засобів обліку холодної води від 15 грудня 2011 року прилад обліку холодної воли - лічильник типу КВ-1,5, заводський номер 385830, встановлений у квартирі позивача, було введено в експлуатацію.

01 вересня 2016 року на нараді Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу»було вирішено питання виключення приладів обліку, які втратили статус комерційних для розрахунку з населенням, з реєстру програми по обліку фізичних осіб. Також було розглянуто питання переведення на нормативний розрахунок споживачів, строк повірки приладів обліку води яких сплив станом на 01 серпня 2016 року. Вирішено виключити з реєстрів приладів обліку, які не пройшли державну повірку станом на 01 серпня 2016 року, і зняти з обліку з 01 вересня 2016 року з переведенням на нормативний розрахунок, зокрема прилад обліку води КВ-1,5 за адресою: АДРЕСА_1, особовий рахунок № 208813, відкритий на ім'я ОСОБА_1

Згідно з повідомленням Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу», надісланим на адресу ОСОБА_1, за його особовим рахунком сплив строк повірки приладу обліку води і нарахування за послуги з водопостачання з 01 серпня здійснюється за нормами водоспоживання, що складає на 1 людину 148 грн 71 коп. в держсекторі (за нормою споживання 260 л/доба) та 88 грн 25 коп. - у приватному секторі (за нормою споживання 290 л/доба). Станом на 01 вересня 2016 року борг складає 90 грн 13 коп.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року про передачу цієї справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована тим, що підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів. При вирішенні справи судам попередніх інстанцій необхідно було встановити, чи входили до тарифів на оплату послуг з постачання холодної води послуги щодо проведення періодичної повірки приладів обліку води, оскільки позивач таких доказів не надав. Отже, якщо до тарифів не було включено плату за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, то позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 233/4620/17 (провадження № 61-12053св18).

Разом з тим у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 226/606/17-ц (провадження № 61-29391св18) колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води. Виходячи з такого правового висновку, включення вартості періодичної повірки, обслуговування та ремонту (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки до тарифів передбачено статтею 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а невиконання цієї норми Закону підприємствами та організаціями, які надають послуги з водопостачання, не позбавляє позивача права на безоплатну повірку приладів обліку холодної води.

Зазначене свідчить про різне тлумачення положень статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що має бути здійснено Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Усуваючи розбіжності в застосуванні норм матеріального права у подібних правовідносинах, Об'єднана палата Касаційного цивільного суду виходить з такого.

Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 року № 113/98-ВР (в редакції, чинній на час прийняття в експлуатацію приладу обліку холодної води, встановленого у квартирі позивача - 2011 рік) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VII, який набрав чинності 01 січня 2016 року, в редакції, чинній до 01 серпня 2017 року, тобто на час повідомлення позивача про сплив строку повірки його приладу обліку і нарахування йому за послуги з водопостачання за нормами споживання (вересень 2016 року) періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року № 1314-VII в редакції, чинній на час вирішення справи судами, відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб'єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.Періодична повірка засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).

Пунктами 9, 30, 32 Правил № 630 передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

З урахуванням вищенаведеного та відступаючи від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 233/4620/17 (провадження № 61-12053св18), Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій позивача, оскільки стосується правових взаємовідносин КП «Компанія «Вода Донбасу» як виконавця послуг та органів державної влади і місцевого самоврядування, а позивач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.

За таких обставин правильним є висновок місцевого суду, з яким погодився апеляційний суд, про зобов'язання відповідача поновити на абонентському обліку лічильник холодної води КВ-1,5, встановлений у квартирі позивача, здійснити за власний рахунок періодичну повірку, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж зазначеного лічильника і провести перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення по особовому рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1, з 01 вересня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15, не заслуговують на увагу, оскільки за обставинами справи, яку переглядав Верховний Суд України, споживач здійснив повірку лічильника води за власні кошти і просив стягнути їх з відповідача, який не був виконавцем послуг з періодичної повірки квартирних приладів обліку води, а тому не повинен нести відповідальність з відшкодування понесених споживачем витрат на вказані цілі. Тобто у справі, яку переглядав Верховний Суд України, та у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Посилання у касаційні скарзі на те, що до 27 квітня 2016 року виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення було Комунальне підприємство «Комсервіс», а не КП «Компанія «Вода Донбасу», також не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли між сторонами після 27 квітня 2016 року, тобто тоді, коли виконавцем вказаних послуг був відповідач. Оскаржувані позивачем дії, зокрема щодо нарахування заборгованості за водопостачання станом на 01 вересня 2016 року, вчинені саме КП «Компанія «Вода Донбасу».

Згідно з частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Судами встановлено та не заперечувалося сторонами, що суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення до квартири позивача, є КП «Компанія «Вода Донбасу», тому саме це комунальне підприємство було виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, до складу тарифів якого включено послугу з періодичної повірки квартирних приладів обліку води.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися встановленого статтею 212 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року. Тому у зв'язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишити без задоволення.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 листопада 2017 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про захист прав споживачів послуг з централізованого водопостачання і водовідведення залишити без змін.

Поновити виконання рішення Дружківського міського суду Донецької області від 13 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:Б.І.Гулько В.І.Крат Д.Д. Луспеник М.Є.Червинська