Постанова

Іменем України

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 171/540/17

провадження № 61-48872св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Нивотрудівське» Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду від 30 серпня 2018 року у складі судді Хоруженко Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП «Нивотрудівське» Дніпропетровської області (далі - КП «Нивотрудівське») про зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що в 2012 році між позивачем та відповідачем було укладено договір на виробництво та надання послуг централізованого питного водопостачання та водовідведення на поставку питної води за адресою с. Солдатське, вул. Миру на земельну ділянку в цех для виробництва комбікорму. У 2015 році договір був викладений на нових умовах та діяв з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року. Жодних заперечень з боку постачальника послуг не було ні в 2016, ні в 2017 році, а тому договір був пролонгований на наступний період. 28 серпня 2015 року відповідачем було обрізано та вивезено в невідомому напрямку трубу, що стояла на вводі діаметром 60 мм та запірну арматуру - засувку. Позивач за свій рахунок відновив трубу та поставив нову засувку, але наприкінці літа 2016 року відповідачем знов обрізано частину труби та запірну арматура. Позивач знов відновив за свій рахунок водопостачання, але відповідачем знов у лютому 2017 року частина труби та засувка були вирізані. Про те, що ці дії вчиняє відповідач він дізнався лише після звернення до поліції. Позивач регулярно сплачував кошти за отримане водопостачання з 2012 року. Востаннє він сплатив 266,11 грн наперед, води на цю суму не отримав, тому вважає, що відповідач безпідставно демонтував систему водопостачання, позбавивши його можливості користуватися водою.

Просив зобов`язати КП «Нивотрудівське» відновити за власний рахунок за адресою с. Солдатське вул. Миру Апостолівського району Дніпропетровської області систему водопостачання, в тому числі трубу діаметром 60 мм (два дюйма) та запірну арматуру - засувку діаметром 60 мм труба діаметром 60 мм 9 два дюйма) та запірну арматуру - засувку діаметром 60 мм, на земельну ділянку до цеху для виробництва комбікорму, що належить ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем при здійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання було виявлено пошкодження позивачем встановленого відповідачем контрольного засобу обліку, самовільне зняття власного засобу обліку та самовільне встановлення власного засобу обліку, відповідачем встановлено нездійснення оплати за показниками контрольного засобу обліку, позивачем не прийнято пропозицію щодо укладення договору на підставі наданих технічних умов, з урахуванням того, що позивач є фізичною особою, а тому не входить до переліку споживачів, на яких поширюється обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні, дії відповідача щодо припинення водопостачання відповідають повноваженням, визначеним положенням статті 23 ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», а тому є правомірними.

Доказів того, що представниками відповідача було демонтовано лічильник та трубу, належну позивачу суду не надано. Судами не доведено факту порушення відповідачем прав позивача.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У грудні 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд помилково вважав позов передчасним, належно не з`ясував предмет судового розгляду і допустив неповноту судового слідства та прийняв рішення на припущеннях. Судом першої та апеляційної інстанції було проігноровано той факт, що позивач саме як громадянин, а не як приватний підприємець справно сплачував кошти за отримання водопостачання з 2012 року. Останній платіж позивач здійснив 21 вересня 2015 року на суму 266,11 грн, які він заплатив на прохання постачальника води наперед.

Аргументи учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу № 171/540/17 з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року матеріали цивільної справи №171/540/17 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 23 квітня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ фірма «Юпітер» складено акт прийому-передачі майна у с. Солдатське.

Позивач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1220387700:01:001:0035 на підставі договору оренди від 28 серпня 2007 року.

Дружина позивача є власником земельної ділянки площею 0,444 га, довіреністю від 05 квітня 2018 року уповноважила позивача представляти її інтереси.

Відповідач є юридичною особою, метою діяльності якого є, у тому числі, надання водо-каналізаційних послуг підприємствам, установам, організаціям та населенню та здійснює утримання водопровідної мережі с. Солдатське Апостолівського району Дніпропетровської області.

З 2006 року водопостачання орендованої позивачем земельної ділянки здійснювалось без укладення договору.

Згодом між ПП «ОСОБА_1» та відповідачем, який на той час мав назву Нивотрудівське ЖКП, було укладено договір на виробництво та надання послуг централізованого постачання питної води та водовідведення що відповідає ДСТУ 2874-82 «Вода питна» до мережі розподілу балансової належності мереж «Виробником», строком дії з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року.

За даним договором тариф на послуги питного водопостачання складає 11,72 грн., що відповідає тарифам для категорії «інші», затвердженим рішенням Нивотрудівської сільської ради.

15 січня 2015 року позивача знято з обліку як фізичну-особу підприємця.

У 2015 році відповідачем проведено ремонтні роботи систем водопостачання на підставі укладеного договору на проведення поточних ремонтних робіт мережі водопостачання питної води в с. Солдатське Нивотрудівської сільської ради 28 серпня 2015 року.

02 вересня 2015 року відповідачем було придбано товар, у тому числі 40 лічильників холодної води.

10 вересня 2015 року представниками відповідача проведено технічний огляд лічильника у споживача ОСОБА_1 , проведено його опломбування про що складено акт.

14 вересня 2015 року відповідачем встановлено лічильник на точці врізання ЛК-20Х, зазначено, що позивача при цьому не було, про що складено службову записку.

15 вересня 2015 року відповідачем здійснено опломбування обладнання позивача, про що складено акт.

17 вересня 2015 року представниками відповідача складено акт №1 яким зафіксовано самовільне зняття водоміру на внутрішньодомовій території.

Згідно розшифровки споживання та розрахунків за спожиту питну воду за період з 06 листопада 2006 року по 17 вересня 2015 року спожито 47 м.куб. води, сплачено 428,65 грн., що в середньому становить 0,44 м.куб. на місяць.

23 вересня 2015 року позивачем сплачено на рахунок відповідача 266,11 грн. в рахунок оплати вартості комунальних послуг.

25 вересня 2015 року працівниками КП було виявлено різницю у встановленому та наявному засобах обліку та запропоновано позивачу усунути витік води та складено акт №31. Позивачем внесено зауваження до даного акту про те, що контрольний водомір є власністю відповідача, який зобов`язаний його зберігати, з тим, що порив він не згоден.

23 листопада 2015 року відповідачем надано технічні умови на монтаж засобу обліку холодної води, роз`яснено, що після завершення робіт замовником, при дотриманні технічних умов буде здійснено прийняття в експлуатацію та опломбування засобу обліку.

Листом від 15 грудня 2015 року відповідачем запропоновано позивачу укласти договір на водопостачання на 2016 року, попереджено про можливість припинення водопостачання Даний лист отримано позивачем, що підтверджується його підписом.

Листом від 18 квітня 2016 року позивача попереджено про необхідність укладення договору та попереджено про можливе припинення водопостачання.

07 липня 2016 року представниками відповідача складено акт № 8 про порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, згідно якого зафіксовано порушення п.132 зазначених Правил, відмова від укладення договору на 2016 рік, відсутність оплати за послуги з водопостачання з моменту встановлення лічильника на точці вводу.

03 лютого 2017 року здійснено відключення споживача ОСОБА_1 від мережі водопостачання у зв`язку з відсутністю договору, про що складено акт № 1.

Судами також було встановлено, що з вересня 2015 року, позивач в порушення зазначених вимог не здійснював щомісячну оплату вартості отриманої води, не утримував об`єкти питного водопостачання (лічильник у точці розподілу) у належному стані.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення мають право, зокрема:

здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків та споруд, вимагати термінового усунення витоків з водопровідних мереж та обладнання, забезпечувати встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку питної води відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання";

у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Згідно із положенням статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що дії відповідача щодо припинення водопостачання відповідають повноваженням, визначеним положенням статті 23 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», є правомірними, оскільки відповідачем при здійсненні контролю за технічним станом інженерного обладнання було виявлено пошкодження позивачем встановленого відповідачем контрольного засобу обліку, самовільне зняття власного засобу обліку та самовільне встановлення власного засобу обліку, крім того, відповідачем встановлено нездійснення оплати за показниками контрольного засобу обліку, позивачем не прийнято пропозицію щодо укладення договору на підставі наданих технічних умов.

Даний висновок судів першої та апеляційної інстанцій відповідає обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які суди правильно застосували.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанцій в нескасованій частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апостолівського районного суду від 30 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

В. І. Крат