Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 592/7118/17

провадження № 61-24468св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: філія Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми у складі судді Чернобая О. І. від 18 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Ткачук С. С.,

від 11 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк») про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 12 лютого 2014 року її було прийнято на роботу на посаду контролера-касира операційного відділу відділення

№ 10018/050 філії Сумського обласного управління ПАТ «Ощадбанк»,

а наказом від 28 квітня 2016 року переведено у вказаному відділенні на посаду завідувача сектора касових операцій.

Наказом філії Сумського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» від 06 червня 2017 року № 485 її було звільнено з роботи

з 14 червня 2017 року на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за втратою довір`я. Як зазначено в наказі її звільнено за неналежне виконання функцій щодо організації касових операцій та грошового обігу, передбачених посадовою інструкцією, недостатній контроль при проведенні банківських операцій підлеглими працівниками, порушення вимог внутрішньобанківських нормативних документів та нормативно-правових документів Національного банку України при проведенні банківських операцій, що призвело до заподіяння збитків клієнтам банку та що ці порушення трудових обов`язків унеможливлюють у подальшому довірити їй роботу з коштами та іншими цінностями. Крім того, 12 червня 2017 року роботодавцем був виданий другий наказ № 649-к про її звільнення з роботи 14 червня 2017 року на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України за втратою довір`я.

Вважає, що вказані обидва накази про своє звільнення є незаконними, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню, а вона поновленню на роботі, оскільки в ході проведеного службового розслідування її вини у заподіянні шкоди клієнтам банку доведено не було, ніяких порушень вона не вчиняла. Роботодавець не обґрунтував та не довів факту порушень та її вини. За весь час роботи вона не допускала порушень трудової дисципліни та до дисціплінарної відповідальності не притягувалась. Вважає, що відповідач передчасно звільнив її з роботи, такому звільненню не передувало притягнення її до дисциплінарної чи матеріальної відповідальності. Її було звільнено за порушення, яких вона не допускала. Крім того, відповідач, на її думку, пропустив строки притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи, оскільки наказ про службове розслідування був виданий 26 квітня 2017 року, а позивач була звільнена з роботи 14 червня 2017 року.

Крім того, просила суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано накази філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» від 06 та

12 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади завідувача сектору касових операцій ТВБВ № 10018/050 у зв`язку з втратою довір`я.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача сектору касових операцій ТВБВ № 10018/050 з 14 червня 2017 року.

Стягнуто з філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 червня

2017 року по 18 січня 2018 року включно у сумі 35 179,44 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення на її користь середнього заробітку за один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача з роботи відбулось без законних на те підстав, а наявність на робочому місці готівкових коштів у тому числі і позивача, не є суттєвим порушенням, яке б стало підставою для звільнення. Роботодавець міг застосувати інше більш м`яке стягнення або застосувати попередження про недопустимість даних фактів на робочому місці.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Ощадбанк» залишено без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щосуд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази та обґрунтовано вважав, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України»просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що роботодавцем доведено належними та допустимими доказами неналежне виконання позивачем покладених не неї обов`язків, факти, які стали підставою для втрати довір`я до позивача викладені у висновку службового розслідування, вони є суттєвими, оскільки призвели до заподіяння збитків клієнтам банку, тому ці порушення трудових обов`язків унеможливлюють у подальшому довірити позивачу роботу з коштами та іншими цінностями.

Щодо клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції

У вересні 2019 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, з урахуванням того, що суд розглядає цю справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у межах, передбачених статтею 400 ЦПК України.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом ПАТ «Ощадбанк» в особі філії Сумське обласне управління

від 11 лютого 2014 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду контролера-касира операційного відділу територіально відокремленого безбалансового відділення № 10018/050 філії з 12 лютого 2014 року, а наказом банку від 20 квітня 2016 року позивача переведено на посаду завідувача сектора касових операцій ТВБВ 10018/050 з 28 квітня 2016 року (а. с. 35 т. 1).

20 квітня 2016 року банк з позивачем ОСОБА_1 уклав договір про повну матеріальну відповідальність та 28 квітня 2016 року письмово попередив позивача про відповідальність за порушення нормативно-правових документів та за неналежне виконання своїх посадових обов`язків

(а. с. 36, 37 т. 1).

28 квітня 2016 року ОСОБА_1 ознайомилася із посадовою інструкцією завідувача сектору касових операцій (а. с. 53 т. 1).

Відповідно до висновку службового розслідування від 25 травня 2017 року, проведеного за скаргами клієнтів ТВБВ № 10018/050 філії Сумського обласного управління ПАТ «Ощадбанк» щодо крадіжки коштів з їх рахунків, були виявлені порушення позивачем положення Інструкції ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України, Інструкції з організації касової роботи та здійснення касових операцій в установах АТ «Ощадбанк», зокрема:

25 квітня 2016 року позивач «завізувала» платіжне доручення, на якому підпис особи, яка має право підпису та зазначений на платіжному дорученні клієнтом не підтверджений;

06 травня 2016 року ОСОБА_1 «завізувала» два платіжних доручення, на яких печатка і підпис не належали клієнту;

02 червня 2016 року «завізувала» платіжне доручення, на якому печатка і підпис не належали клієнту;

26 липня 2016 року «завізувала» платіжне доручення, на якому печатка і підпис не належали клієнту;

23 та 25 серпня 2016 року «завізувала» три платіжні доручення, на яких печатка і підпис не належали клієнтам;

30 серпня 2016 року «завізувала» два платіжні доручення, на яких печатка і підпис не належали клієнтам;

08 червня та 30 серпня 2016 року «завізувала» два платіжних доручення, на яких підписи першої та другої особи, які мають право підпису та зазначені на платіжних дорученнях клієнтами не підтверджені;

12 липня, 24 жовтня, 14 листопада 2016 року «завізувала» платіжне доручення, на якому підписи осіб, які мають право підпису та зазначені на платіжних дорученнях клієнтами, не підтверджені.

Крім того, у висновку службового розслідування зазначено, що позивач грубо порушила вимоги пункту 6.2 Порядку користування печатками і штампами в установах АТ «Ощадбанк» в частині використання та передавання закріпленими за нею печатками «Каса № 1» та «Для операцій» іншим особам. Суть порушення зводиться до того, що печаткою « Каса № 1» завірялись деякі договори на строковий вклад (депозит) «Максимальний», тоді як печатка використовується тільки для касових операцій та проставляється на касових документах.

Також у вказаному висновку зазначено про порушення позивачем пункту 2.11 Порядку формування, передачі та звірки документів дня в установах

АТ «Ощадбанк» в частині порушення строків формування та передачі до бек-офісу касових документів в складі щоденної звітності.

Крім того, додатковою підставою для звільнення позивача за

пунктом 2 статті 41 КЗпП України стало те, що відповідно до витягу із відеоархіву 29 березня 2017 року касир-контролер ОСОБА_3 передала в приміщенні каси позивачу 25 грн, які остання приховує їх у себе в кишені; зберігає на робочому місці «чорний пакет» з необлікованими коштами

(а. с. 162 т. 1).

У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що кошти у розмірі 25 грн вона надала касиру ОСОБА_3 для сплати власного платежу, однак касир забула провести операцію та у кінці робочого дня повернула їй кошти. Щодо зберігання на робочому місці необлікованих коштів у пакеті пояснила, що у цей пакет працівники сектору складали копійкову решту, яка залишалися у результаті приймання платежів клієнтів (а. с. 71, 72).

Наказами ПАТ «Ощадбанк» від 06 та 12 червня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України у зв`язку із втратою довір`я. Підставою для видачі цих наказів стало грубе порушення позивачем Правил операційно-касової роботи, які відображено у висновку службового розслідування від 25 травня 2017 року, а саме: неналежне виконання функцій щодо організації касових операцій та грошового обігу передбачених посадовою інструкцією, недостатній контроль при проведенні банківських операцій підлеглими працівниками, порушеннями вимог внутрішньобанківських нормативних документів та нормативно-правових документів Національного банку України при проведенні банківських операцій, що призвело до заподіяння збитків клієнтам банку (а. с. 9-11 т. 1).

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПАТ «Ощадбанк»здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і тому подібне), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і таке інше), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 займає посаду завідувача сектора касових операцій, яка безпосередньо пов`язана зі зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням, видачею і перевезенням цінностей (пункт 1 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність).

До посадових обов`язків ОСОБА_1 , з якими вона письмово ознайомлена, відноситься, зокрема: забезпечення своєчасного та якісного проведення визначених положенням про ТВБВ банківських операцій; контроль ведення касових операцій, облікових журналів; ведення обліку готівки, цінностей і цінних бланків; контроль і здійснення закриття операційного дня та складання щоденної звітності; проведення обліку здійснених операцій.

Завідувач сектора касових операцій зобов`язаний: організувати роботу щодо забезпечення збереження грошових коштів і цінностей; забезпечувати правильне застосування чинного законодавства та відомчих нормативних актів, позитивного досвіду роботи установ Ощадбанку; організовувати ведення діловодства, забезпечувати виконання та збереження документів, бланків суворої звітності, печаток і штампів (розділ 2 Посадової інструкції).

Завідувач сектора касових операцій несе відповідальність: за порушення чинного законодавства, нормативних документів НБУ та внутрішніх розпорядчих документів Ощадбанку; за правильну організацію касової роботи, дотримання правил здійснення касових операцій, неналежне зберігання всіх цінностей, що знаходяться в ТВБВ (розділ 4 Посадової інструкції).

Винні дії позивачки під час виконання посадових обов`язків встановлені комісією банку та зафіксовані у висновку про проведення службового розслідування від 25 травня 2017 року. Зокрема, у цьому висновку зазначено, що унаслідок нездійснення контролю з боку ОСОБА_1 , як завідуючої сектором, за операціями, що проводились працівниками сектору, клієнтам банку заподіяно збитки. У вказаному висновку комісія банку дійшла висновку, що порушення трудових обов`язків ОСОБА_1 не дають можливості в подальшому довірити їй роботу з коштами.

Посилання судів попередніх інстанції на те, що до кола обов`язків позивача не входило особисто перевіряти печатки та підписи осіб, які мають право підпису на платіжних дорученнях, а тому нею не було допущено порушення трудових обов`язків є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , як завідувач сектором, здійснює контроль ведення касових операцій, облікових журналів, в тому числі й за підлеглими працівниками сектору, й несе відповідальність за дотримання правил здійснення касових операцій. Унаслідок нездійснення позивачкою контролю за підлеглими працівниками щодо ведення касових операцій, були переведені кошти з рахунків клієнтів без належно заповнених реквізитів та без відома власників таких рахунків.

За змістом пункту 2.7 Глави ІІ Розділу 2 Положення про ТВБВ № 10018/050 філії Сумського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ПАТ «Ощадбанк» від 08 квітня 2016 року, касовим працівникам категорично забороняється зберігати на робочому місці власну готівку, особисті речі, квитанції, верхній одяг, їжу та інші предмети, що не мають відношення до виконання касових операцій.

Суди попередніх інстанцій, установивши, що позивач зберігала на робочому місці власну готівку, на зміст зазначеного Положення уваги не звернули, не врахували, що позивач також несе відповідальність за порушення внутрішніх розпорядчих документів Ощадбанку (розділ 4 Посадової інструкції). Вказівка судів на те, що таке порушення є незначним, а тому не могло бути наслідком звільнення позивача, колегія суддів вважає помилковим, оскільки позивача було звільнено не за невиконання покладених на неї трудових обов`язків, а внаслідок вчинення дій, які дають відповідачу підстави для втрати до неї довір`я. У цьому разі положення пункту 2 статті 41 КЗпП України не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків та врахування ступеня вини працівника.

Вказане також стосується висновку судів щодо порушення позивачем вимог пункту 6.2 Порядку користування печатками і штампами в установах

АТ «Ощадбанк» в частині використання та передавання закріпленими за нею печатками «Каса № 1» та «Для операцій» іншим особам. У висновку зазначено, що печаткою « Каса № 1» завірялись деякі договори на строковий вклад (депозит) «Максимальний», тоді як печатка використовується тільки для касових операцій та проставляється на касових документах. Вказані обставини спростовані не були.

Відповідно до пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за

пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП України, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються.

Застосовуючи до спірних правовідносин положення статей 148, 149 КЗпП України та вважаючи що до частини порушень позивачем трудових обов`язків сплив шестимісячний строк накладення дисциплінарного стягнення, суди попередніх інстанції роз`яснень Пленуму Верховного Суду України не врахували, не звернули уваги на те, що до цього спору положення зазначених норм трудового законодавства не застосовується.

Отже, видаючи наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи у зв`язку з учиненням нею винних дій, які дають підстави для втрати довір`я до неї як працівника, що безпосередньо обслуговує грошові цінності (на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України), АТ «Ощадбанк» діяло відповідно до вимог чинного трудового законодавства.

Таким чином, висновки судів про те, що звільнення позивача з роботи відбулось без законних на те підстав є помилковим.

Висновок у подібних правовідносинах щодо обґрунтованості звільнення працівника унаслідок втрати довір`я на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України викладено Верховним Судом України у постанові

від 20 квітня 2016 року (справа № 6-100цс16), підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

Згідно з статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме положення пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 18 січня 2018 рокута постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 квітня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до філії Сумського обласного управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович