Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.12.2019 року у справі №233/1078/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 233/1078/17

провадження № 61-31849св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"),

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року у складі судді Мартиненко В. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Новосядлої В. М., Азевича В. Б., Груїцької Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 09 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", таОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н на умовах, викладених в заяві про надання кредитної картки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 3 600,00 грн, у вигляді поновлюваної кредитної лінії з базовою відсотковою ставкою - 2,5 % на місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, щомісячна комісія не зазначена; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 250,00 грн + 5% від суми позову та інше.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку (далі - Умови та Правила), які викладені на банківському сайті www. privatbank. uaскладає договір про надання банківських послуг.

Позичальник своїх зобов'язань не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 січня 2017 року становить 29 259,06 грн, з яких: 2 571,86 грн - за кредитом, 22 055,82 грн -за відсотками, 3 000,00 грн - за пенею та комісією, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 381,38 грн - штраф (процентна складова).

Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 29 259,06 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 09 грудня 2008 року № б/н, яка станом на 31 січня 2017 року становить 4 840,38 грн, з яких: 2 571,86
грн - заборгованість за кредитом, 2 268,52 грн - заборгованість за відсотками та судові витрати в розмірі 264,69 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконував, тому повинен сплатити заборгованість. Суд застосував формулу, яку запроваджено банком для розрахунку відсотків поточної та простроченої заборгованості, та яка діяла до квітня 2014 року.

Відмовляючи в стягненні заборгованості за комісією, суд першої інстанції, виходив з того, що в Умовах і Правилах відсутнє визначення, склад та розмір комісії, та в своїх розрахунках позивач не відокремлює суми заборгованості за пенею та комісією, ототожнюючи їх з неустойкою (пенею).

Посилання позивача на заборгованість відповідача за пенею та штрафом є необґрунтованими, оскільки позивач не врахував положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року, який набув чинності з 15 жовтня 2014 року, відповідно до статті 2 якого на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених згідно з переліком який затверджений Кабінетом Міністрів України, де проводилася антитерористична операція, яким є відповідач.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року залишено без змін.

Суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи з додержанням норм матеріального права та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 року, просило змінити оскаржувані рішення в частині зменшення заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення, в іншій частині - залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

06 грудня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У травні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК Україниу редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 547/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", пунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (зі змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

06 грудня 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення в частині зменшення заборгованості за відсотками є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суди, зменшуючи заборгованість за відсотками, здійснили власний розрахунок заборгованості за ставкою, яка була чинною на день укладення договору, не врахували підвищення відсоткової ставки, чим порушили статтю 59 ЦПК України 2004 року.

Суди проігнорували, що згідно з пунктом 5.3 Умов та Правил банк має право проводити зміну тарифів та інші умови обслуговування карткового рахунку, з якими відповідач погодився, підписавши їх.

Позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд переглядає судові рішення в частині зменшення заборгованості за відсотками.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 грудня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н на умовах, викладених в заяві про надання кредитної картки "Універсальна", 55 днів пільгового періоду, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 3 600,00 грн, у вигляді поновлюваної кредитної лінії з базовою відсотковою ставкою - 2,5 % на місяць, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, щомісячна комісія не зазначена; штраф при порушенні строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів - 250,00 грн + 5% від суми позову та інше.

Позичальник своїх зобов'язань не виконував належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31 січня 2017 року становить 29 259,06 грн, з яких: 2 571,86 грн - за кредитом, 22 055,82 грн -за відсотками, 3 000,00 грн - за пенею та комісією, 250,00 грн - штраф (фіксована частина), 1 381,38 грн - штраф (процентна складова).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суди встановили, що протягом дії кредитного договору банк двічі підвищував відсоткову ставку за кредитом: з серпня 2014 року - до 34,80 % річних, з лютого 2015 року - до 43,2 % річних та фактично нараховував відсотки на всю суму заборгованості не згідно з умовами договору.

Відповідно до статті 1056-1 ЦК України проценти за кредитним договором нараховуються за користування саме кредитом (кредитними коштами), у зв'язку із чим базою для нарахування процентів є залишок суми основної (поточної та простроченої) заборгованості за кредитом, і проценти за користування кредитом не повинні нараховуватись на заборгованість із раніше нарахованих процентів та на штрафні санкції (частина 2 статті 550 ЦК України).

Доводи касаційної скарги позивача про те, що наказами від 18 серпня 2014 року та 18 лютого 2015 року змінено формулу нарахування відсотків, є алогічними доводам, на які посилався позивач у суді першої інстанції та доводам, викладеним в апеляційній скарги, яким суди надали належну оцінки та обґрунтовано виходили з їх безпідставності, оскільки банк не довів факт ознайомлення відповідача із зазначеними наказами. Крім того, позивач не заперечував, що нарахована за новою формулою відсоткова ставка становить подвійний розмір від відсоткової ставки, що не відповідає розрахунку заборгованості, відповідно до якого вказані інші відсоткові ставки.

Верховний Суд зауважує, що підвищенні відсотки, запроваджені з 18 серпня 2014 року та 18 лютого 2015 року не застосовуються до суми заборгованості за кредитом, яка утворилась раніше та в наступному не збільшувалась, а формула на яку посилається позивач, запроваджена банком з квітня 2014 року суперечить умовам договору, а також частині 2 статті 550 ЦК України, відповідно до якої проценти на неустойку не нараховуються.

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо повідомлення відповідача відповідно до умов підпункту 5.3 розділу І Умов та Правил про запровадження іншого порядку (формули) нарахування простроченої заборгованості, оскільки суд апеляційної інстанції вказав, що Умови та Правила відповідач не визнає, а банк не довів, що саме ці Умови та Правила є складовою кредитногог договору.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з позичальника 2 268,52 грн заборгованості зі сплати відсотків, з урахуванням формули N*M/365*Y=Z, яку запроваджено банком для розрахунку відсотків поточної та простроченої заборгованості, яка діяла до квітня 2014 року, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача про застосування збільшеної процентної ставки за кредитним договором, оскільки нова процентна ставка за використання кредитних коштів відповідно до наказів банку, інформація щодо яких долучена до матеріалів справи, застосовується для витрат, здійснених за карткою універсальна після зміни ставки, а згідно із розрахунком, долученого до матеріалів справи, після підвищення процентної ставки відповідач витрати за карткою не здійснював.

Отже, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в збільшеному розмірі є безпідставними, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, взяли до уваги правовий висновок Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22 березня 2017 року у справі № 22-2320 цс16, відповідно до якого зазначені Умови не містять підпису відповідача, при цьому суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Верховний Суд врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 та дійшов висновку, що в межах доводів касаційної скарги відсутні підстави для її задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі, власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень в частині зменшення заборгованості за відсотками - без змін.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"), залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня 2017 рокув частині зменшення заборгованості за відсотками залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко