Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.12.2018 року у справі №296/869/18

Постанова

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 296/869/18

провадження № 61-47771св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю, Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про визнання наказу про звільнення недійсним, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 03 жовтня 2005 року вона прийнята на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору внесків та реєстрації страхувальників на підставі наказу начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Житомирської області від 03 жовтня 2005 року № 01-07.

Наказом від 01 листопада 2005 року № 11 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації та збору внесків страхувальників, наказом від 31 грудня 2010 року № 106-к - на посаду провідного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, наказом від 29 грудня 2012 року № 109-к - на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, наказом від 29 вересня 2014 року № 94-к - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників. У зв'язку з реорганізацією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань наказом від 24 липня 2017 року № 93-к вона звільнена з роботи у порядку переведення до Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області згідно з пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 01 серпня 2017 року вона прийнята на роботу в порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області.

19 грудня 2017 року відповідачем видано наказ № 415-к про її звільнення із займаної посади 29 грудня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення та процедуру його проведення таким, що не відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки незавчасно попереджено профспілкову організацію про заплановане вивільнення працівників, відповідачем не враховано її високу кваліфікацію та продуктивність праці перед іншими працівниками, що переведені на інші посади, не запропоновано їй інші посади, зокрема і до інших структурних відділень. Крім того, зазначає, що у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідач вручив їй попередження про персональне звільнення не за два місяці, а тільки за 9 днів до звільнення - 20 грудня 2017 року.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати наказ від 19 грудня 2017 року № 415-к про звільнення її з роботи у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України, поновити її на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 30 грудня 2017 року, стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Житомирській області на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу із 30 грудня 2017 року по день поновлення на роботі, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області від 19 грудня 2017 року № 415-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 30 грудня 2017 року.

Стягнуто із Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 71 773,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивача звільнено без законної підстави, у зв'язку з чим остання підлягає поновленню на попередній роботі. Відповідачем не виконано обов'язку з працевлаштування позивача шляхом пропонування всіх інших посад (роботи), які з'явилися на підприємстві з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та які позивач могла обіймати з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області задоволено частково. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 із посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області із 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 18 887,75 грн. У задоволенні інших вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанцій виходив із того, що відповідачем не порушено переважне право позивача на залишення на роботі, оскільки переважне право на залишення на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій посад, тоді як у відповідача відбулася ліквідація відділу та скорочення посади, на якій працювала позивач. Проте судом встановлено порушення зі сторони відповідача у частині недотримання строку попередження позивача про наступне звільнення, а тому дата звільнення підлягає зміненню із 29 грудня 2017 року на 20 лютого 2018 року з одночасним стягнення із відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 16 липня 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, яка суперечить вимогам чинного законодавства України, а висновки суду апеляційної інстанції на невідповідність обставинам справи. Позивача у встановлені законом порядку та строки не попереджено про майбутнє звільнення. Суд не має повноважень змінювати дату звільнення, якщо позивачем не заявлено такі вимоги. Фактичне скорочення чисельності штату відповідача відбулося, але саму посаду позивача не скорочено, а лише виведено до іншого відділу. Відповідачем порушено порядок звільнення позивача у зв'язку зі скороченням чисельності та штату - позивачу не було запропоновано всі наявні вакантні посади.

У лютому 2019 року від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Частиною 1 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що 03 жовтня 2005 року ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду провідного спеціаліста сектору внесків та реєстрації страхувальників Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Житомирі. 01 листопада 2005 року ОСОБА_1 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу реєстрації та збору внесків страхувальників, 04 січня 2011 року - на посаду провідного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, 29 грудня 2012 року - на посаду головного спеціаліста відділу по роботі з роботодавцями, 29 вересня 2014 року - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників, 01 жовтня 2014 року - на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників. 31 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади у порядку переведення до Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області згідно з пунктом 5 статті 36 КЗпП України. 01 серпня 2017 року прийнята у порядку переведення на посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області.

24 жовтня 2017 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області, видано наказ № 90-ос "Про попередження працівників про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці".

25 жовтня 2017 року на виконання вказаного наказу, ОСОБА_1 вручено попередження про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступлять у дію із 01 січня 2018 року та про можливе майбутнє звільнення, з яким ОСОБА_1 ознайомилася 26 жовтня 2017 року.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 попереджена про скорочення посади, яку вона обіймала відповідно до штатного розпису, який вводиться в дію з 01 січня 2018 року, та наступне звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України із 29 грудня 2017 року.

Наказом від 19 грудня 2017 року № 415-к ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Житомирській області із 29 грудня 2017 року у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

Постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України", відповідно до вимог статті 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", з 01 січня 2018 року затверджено граничну чисельність працівників фонду у кількості 5192 штатних одиниці, у тому числі граничну чисельність працівників виконавчої дирекції фонду - 188 штатних одиниць.

Штатна чисельність працівників Житомирського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області станом на 01 січня 2018 року скоротилася із 33,5 до 22 штатних одиниць.

Відділ обліку страхувальників до 01 січня 2018 року налічував 4 штатних посади: начальник відділу - 1, головний спеціаліст - 3. ОСОБА_1 обіймала посаду головного спеціаліста відділу обліку страхувальників. Згідно з новим штатним розписом, який почав діяти із 01 січня 2018 року, посада та відділ обліку страхувальників, в якому працювала ОСОБА_1, ліквідований, посади скорочені.

Листом від 19 грудня 2017 року № 1239 ОСОБА_1 повідомлена про те, що вакантні посади відповідно до її фаху відсутні. Відповідно до довідки від 10 квітня 2018 року № 08-878 про те, що в управлінні та відділах Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області у період дії попередження працівників про можливе звільнення вакантні посаді, які не підлягали скороченню із 01 січня 2018 року, відсутні.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При недодержанні строку попередження працівника про звільнення, суд змінює дату його звільнення, зарахувавши строк попередження, протягом якого він працював.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення штату, відповідач не мав можливості перевести позивача за її згодою на іншу роботу, профспілковий комітет надав згоду на звільнення позивача, проте відповідач не повідомив позивача про майбутнє звільнення за два місяці, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову зі зміною дати звільнення на 20 лютого 2018 року та стягнення із відповідача на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період із 02 січня по 20 лютого 2018 року.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що їй не запропоновано інші вакантні посади, які на час її звільнення були наявні та вона мала переважне право на залишення на роботі є безпідставними, оскільки переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад, у цьому випадку мало місце скорочення посади головного спеціаліста відділу обліку страхувальників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, яка була єдиною на підприємстві.

Відповідно до штатного розпису, затвердженого 31 жовтня 2017 року начальником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Павленком А. А., відділ у якому працювала ОСОБА_1 (відділ обліку страхувальників) ліквідовано, а посада, яку вона займала (головний спеціаліст), не була передбачена.

Таким чином, відбулася ліквідація відділу та скорочення посади.

Тобто, переважне право на залишення працівника на роботі не тотожне переважному праву його працевлаштування на нову посаду.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не є підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик