Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2018 року у справі №682/211/17

Постанова

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа № 682/211/17

провадження № 61-32244св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 ,

відповідачі: Жуківська сільська рада Славутського району Хмельницької області, Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державна казначейська служба України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року у складі судді Зеленської В. І. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року у складі суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Жуківської сільської ради Славутського району Хмельницької області, Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі у порушення вимог статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» не повідомили її про розподіл земельних ділянок між власниками земельних паїв та про передачу успадкованої нею земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Горинь-Агро» (далі - ТОВ «Горинь-Агро»), унаслідок чого порушено її право власності через неможливість використовувати належне майно та отримувати доходи, й заподіяно моральну шкоду.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачам не було відомо про місцезнаходження позивача, як спадкоємиці власника земельної частки (паю), що унеможливило повідомлення ОСОБА_4 про результати проведеного розподілу земельних ділянок, що свідчить про відсутність протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідачів. Право розпорядження земельною ділянкою виникло у позивача лише з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку, що спростовує доводи останньої про втрату можливості самостійно передавати земельну ділянку в оренду з часу прийняття спадщини.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

18 серпня 2017 року ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було враховано те, що позивач вчасно прийняла спадщину, до складу якої входить земельна ділянка, й відповідно спадкове майно належить їй з часу відкриття спадщини, незалежно від часу отримання свідоцтва про право на спадщину. Проте, ні орган виконавчої влади, ні орган місцевого самоврядування не виконали вимог, передбачених статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та позбавили її можливості розпоряджатися власністю.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

26 вересня 2017 року Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області подала заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила, що розподіл земель колективної власності проведено до набрання чинності Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а відтак на момент розподілу земель адміністрація не була зобов'язана повідомляти власників земельних часток (паїв). Крім того, про існування спадкоємця ОСОБА_4 та її місцезнаходження стало відомо лише у червні 2015 року, при заміні власника паю у сертифікаті.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Матеріали справи 29 травня 2018 року передано до Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

За правилами статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судами встановлено, що 25 грудня 1996 року ОСОБА_6 був виданий сертифікат про право на земельну частку (пай) з земель, що перебувають у колективній власності селянської спілки «Полісся» площею 3, 16 умовних кадастрових га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, спадщину після його смерті прийняла донька - ОСОБА_4, подавши 03 листопада 2000 року відповідну заяву нотаріусу.

Проте свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті батька у вигляді земельної частки (паю) ОСОБА_4 отримала тільки в травні 2015 року, а право на земельну частку (пай) зареєструвала 21 липня 2015 року.

У період з 2009 року до 2012 року, на підставі відповідних розпоряджень та договорів оренди Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області передавала в короткострокове користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «Горинь-Агро» не витребувані земельні частки (паї) та земельні частки (паї), власники яких не виділили частку (пай) в натурі та не передали в оренду, у тому числі на території Жуківської сільської ради Славутського району Хмельницької області, до моменту витребування сертифікатів на право на земельну частку (пай) їх власниками, а також отримання власниками державних актів на право власності на земельну ділянку та виділення земельної частки (паю) в натурі або укладення власниками земельних часток (паїв) договору оренди.

Земельна частка (пай) ОСОБА_6, як невитребувана після смерті останнього також у вказаний період передавалася в оренду ТОВ «Горинь-Агро».

Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-ІV визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Частиною 2 статті 3 цього Закону передбачено, що особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначені статтею 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». При цьому обов'язок повідомляти спадкоємців про результати проведеного розподілу земель до повноважень сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій не віднесений.

Згідно із статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).

Правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що право розпорядження земельною ділянкою, зокрема передачі її в оренду, у ОСОБА_4 виникло з моменту реєстрації права власності на земельну ділянку, а саме з 21 липня 2015 року, яким позивач одразу скористалася.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

За наведених обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 про те, що судами не було враховано те, що позивач вчасно прийняла спадщину, до складу якої входить земельна ділянка, й відповідно спадкове майно належить їй з часу відкриття спадщини, незалежно від часу отримання свідоцтва про право на спадщину, проте ні орган виконавчої влади, ні орган місцевого самоврядування не виконали вимог, передбачених статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та позбавили її можливості розпоряджатися власністю, не дають підстав для скасування оскаржуваних рішень суду, так як зводяться до переоцінки доказів, такі доводи були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій і надавши належну оцінку доказам без порушень норм процесуального права суди дійшли правильного висновку про те, що Жуківська сільська рада Славутського району Хмельницької області та Славутська районна державна адміністрація Хмельницької області не були обізнані про наявність спадкоємця власника земельної частки (паю) ОСОБА_6 та її місцезнаходження, суди зробили правильний висновок про те, що у відповідачів не виникло обов'язку повідомити позивача про результати проведеного розподілу земельних ділянок в натурі. Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що таке неповідомлення призвело до порушення її прав, ОСОБА_4, яка до травня 2015 року не знала, що є власником в порядку спадкування земельної частки (паю), не надала.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічними викладеним в апеляційній скарзі та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов А. С. Олійник Г. І. Усик