Історія справи

Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа 265/596/17

провадження № 61-25177св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Білини Т. І., Мироненко І. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та непрацездатної дружини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що з 16 жовтня 2015 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6. Із січня 2017 року вони припинили шлюбні відносини, проживають окремо. Син мешкає разом із нею, відповідач матеріальної допомоги не надає. Вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, отримує лише державну допомогу при народженні дитини в розмірі 860,00 грн. Відповідач працює та має можливість надавати матеріальну допомогу.

Враховуючи наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина в розмірі ј частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття та на її утримання в розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 квітня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ј частини, починаючи з 01 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку та доходів, починаючи з 01 лютого 2017 року і до досягнення дитиною ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, трьох років. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач заходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не працює, потребує матеріальної допомоги, а відповідач може надавати допомогу на утримання дитини та дружини і оскільки він не працює та доходів немає аліменти необхідно стягнути з нього у частці від доходу.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 713,00 грн щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року і до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року і до досягнення дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач не працює, його доходи мають нерегулярний характер, у зв'язку з чим визнав за необхідне розмір аліментів визначити у твердій грошовій сумі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У червні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційна скарга подана відповідачем із пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом не вирішено питання про його поновлення або залишення апеляційної скарги без розгляду. Апеляційний суд неправильно застосував положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а не Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з огляду на те, що позовна заява подана до суду у лютому 2017 року. Жодних доказів або інших обставин, які б свідчили про те, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, відповідач суду не надав, а тому суд дійшов неправильного висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі. Крім того, апеляційним судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначений без індексації.

У серпні 2017 року ОСОБА_5 подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України (у редакції на час його ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 16 жовтня 2015 року від якого мають сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає з матір'ю.

Позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує лише державну допомогу при народженні дитини в розмірі 860,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, однак за умови, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з частиною першою статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до статей 181, 182 СК України за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Отже, спір щодо витрат на утримання дитини може містити незгоду між батьками, як щодо самого факту сплати аліментів, так і щодо розміру аліментів, які сплачуються добровільно. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.

До підстав визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі стаття 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача аліментів на неповнолітню дитину та непрацездатну в твердій грошовій сумі, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідач не має постійного місця роботи та постійного заробітку.

Визначаючи розмір аліментів, суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши наведенні вище положення СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, та враховуючи відсутність відомостей про доходи відповідача, дійшов правильного висновку про необхідність стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 у розмірі 713,00 грн щомісячно, починаючи з 01 лютого 2017 року і до повноліття дитини, та на користь ОСОБА_4 аліменти на її утримання в розмірі 500,00 грн щомісячно до досягнення дитиною трьох років.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційна скарга подана відповідачем із пропуском строку на апеляційне оскарження, апеляційним судом не вирішено питання про його поновлення або залишення апеляційної скарги без розгляду не заслуговують на увагу, оскільки звертаючись до суду із запереченнями на касаційну скаргу ОСОБА_5 надав фіскальний чек на підтвердження направлення апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 23 квітня 2017 року, тобто апеляційна скарга подана у строк передбачений процесуальним законом.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд неправильно застосував положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», а не Закон України «Про Державний бюджет України на 2017рік» з огляду на те, що позовна заява подана до суду у лютому 2017 року, не заслуговують на увагу, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд приймав до уваги положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», при цьому помилково вказав зазначений закон за 2014 рік.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі визначений без індексації також не заслуговують на увагу, оскільки позивач не позбавлена можливості звернутися до державного виконавця із заявою щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належне обґрунтування, а переоцінка доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний