Історія справи

Постанова КЦС ВП від 23.11.2022 року у справі №199/3573/18
Ухвала КЦС ВП від 31.08.2020 року у справі №199/3573/18

Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 199/3573/18

провадження № 61-11470св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дніпровська міська рада, ОСОБА_5 ,

треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук Катерина Петрівна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж Марина Василівна, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 , на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дніпровської міської ради,

ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О. В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В.,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та повернення майна, визнання недійсною довіреності.

Позов мотивовано тим, що у 2007 році позивач набув право власності на нерухоме майно, а саме на домоволодіння, яке розташовано за адресою:

АДРЕСА_1 . Право власності на домоволодіння набуто шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого 19 березня

2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. за реєстровим № 2345.

У квітні місяці цього року він дізнався, що належний йому об`єкт нерухомого майна тепер належить іншій особі - ОСОБА_4 . Зазначав, що він майно не відчужував, а також не збирався його відчужувати, стягнення в порядку виконавчого провадження не було, майно в заставу не передавалось, і про наявність інших власників навіть не здогадувався.

Позивачу стало відомо, що 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. посвідчено договір купівлі-продажу 1/2 частку домоволодіння, за реєстровим № 231 та здійснено державну реєстрацію прав власності за № 19823644 за ОСОБА_2 .

Далі 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. посвідчено договір купівлі-продажу 1/2 частку домоволодіння, за реєстровим № 232 та здійснено державну реєстрацію прав власності за № 19839843 також за ОСОБА_2

27 червня 2017 року відбувся черговий перепродаж домоволодіння. Відповідний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. за реєстровим № 1512 та зареєстроване право власності за № 21134967 за ОСОБА_3 .

З 06 жовтня 2017 року та на даний час власником домоволодіння є

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В., за реєстровим № 9490, номер запису про право власності 22710225.

Окрім цього, ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею

0,1 га, кадастровий номер 1210100000:01:542:0066, яка розташована під домоволодінням за адресою:

АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дніпровської міської ради від

15 листопада 2017 року № 150.26 про передачу у власність земельних ділянок громадянам у м. Дніпрі.

Право власності за ОСОБА_4 зареєстровано 11 грудня 2017 року за

№ 13951101 державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюк Є. В.

Позивач вказував, що відповідно до наданих від приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. копій документів, які стали підставою вибуття із власності позивача нерухомого майна, вбачається, що документи, є сфальсифікованими, про що свідчить, належність у позивача оригіналів правовстановлюючих документів на домоволодіння,які повинні, при вчиненні правочину щодо відчуження майна, залишитись у нотаріуса, який його посвідчує, та недостовірні данні в документах, а саме: в архіві у приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. знаходиться копія паспорта

ОСОБА_1 як громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Долгинцівським РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області 13 травня 2005 року.

Однак позивач не є громадянином України, а є громадянином Сполучених Штатів Америки, про що свідчить його посвідка на постійне проживання. Також в даному паспорті вклеєна фотографія іншої фізичної особи; в копії паспорта зазначено, що позивач зареєстрований за адресою:

АДРЕСА_2 , однак з 30 листопада 2007 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Договори купівлі-продажу від 05 квітня 2017 року за № 231 та за

від 06 квітня 2017 року № 232 були укладені нібито його представником

ОСОБА_5 на підставі довіреності на розпорядження домоволодінням, посвідченої 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Балаж М. В. за реєстровим № 624. Однак жодної довіреності він не видавав.

Позивач вважав, що його домоволодіння було відчужене за підробленими документами та фактично його позбавлено права власності на майно.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_1 просив визнати недійсним наступні договори: договір купівлі-продажу, посвідчений 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. за реєстровим № 231, укладений з ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу, посвідчений 06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. за реєстровим № 232, укладений з ОСОБА_2 ; договір купівлі-продажу, посвідчений

27 червня 2017 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є. В. за реєстровим № 1512, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; договір купівлі-продажу, посвідчений

06 жовтня 2017 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В. за реєстровим № 9490, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; довіреність на право розпорядження домоволодінням, видану на ім`я ОСОБА_5 та посвідчену 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу

Балаж М. В., за реєстровим № 624. Також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно: № 34632724 від

05 квітня 2017 року, прийняте державним реєстратором Йосипчук К. П. державним нотаріусом Ужгородського міською нотаріальної округу, на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 ;

№ 34648651 від 06 квітня 2017 року, прийняте державним реєстратором Йосипчук К. П. державним нотаріусом Ужгородського міського нотаріальної округу, на підставі якого було зареєстровано право власності за

ОСОБА_2; № 35894617 від 27 червня 2017 року, прийняте державним реєстратором Рудкевич Є. В. державним нотаріусом Дніпровського міського нотаріальної округу, на підставі якою було зареєстровано право власності за ОСОБА_3; № 37455024 від 06 жовтня 2017 року, прийняте державним реєстратором Щетіловою О. В державним нотаріусом Дніпровського міського нотаріальної округу, на підставі якого було зареєстровано право власності за ОСОБА_4 . Також просив зобов`язати ОСОБА_4 повернути йому домоволодіння, яке розташовано за адресою:

АДРЕСА_1 та скасувати рішення Дніпровської міської ради

№ 150/26 від 15 листопада 2017 року у частині передачі земельної ділянки, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_4 та про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за № 38746126 від 15 грудня 2017 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність від імені ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_5 , посвідчену 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., зареєстровану в реєстрі за № 624.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 05 квітня 2017 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., зареєстрований в реєстрі за № 231.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений 06 квітня 2017 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., зареєстрований в реєстрі за № 232.

Скасовано державну реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (номер записів про право власності 19839843, 19823644, рішення про державну реєстрацію: індексний номер 34632724 від 05 квітня 2019 року, індексний номер 34648651 від

06 квітня 2017 року), ОСОБА_3 (номер запису про право власності 21134967, рішення про державну реєстрацію індексний номер 35894617 від

27 червня 2017 року), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від

06 жовтня 2017 року).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1 280,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 640,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 640,00 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не виявлялася воля на видачу довіреності на ім`я ОСОБА_5 , будь-які документи приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В. для видачі довіреності ОСОБА_1 не надавалися. Оскільки знайшло своє підтвердження відсутність волі ОСОБА_1 на відчуження спірного домоволодіння, суд першої інстанції, керуючись статями 203 215 ЦК України, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року залишено без змін в оскаржуваній частині.

Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня

2019 року в оскаржуваній частині - без змін, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виявлялася воля на видачу довіреності на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджується висновком експерта № 1651-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 06 серпня 2019 року.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

29 липня 2020 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року в частині скасування за ОСОБА_4 державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року) та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року).

Касаційна скарга мотивована тим, що підставою державної реєстрації права власності за відповідачем був договір купівлі-продажу від 06 жовтня

2017 року, який недійсним не визнаний та не скасований. Домоволодіння, яке належало позивачу, знесено, а на його місті збудовано нове, тому державна реєстрація права власності скасуванню не підлягає.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

08 вересня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 199/3573/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О. В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В.,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та повернення майна, визнання недійсною довіреності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 рокудо закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 227/3760/19-ц (провадження 14-79цс21) за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , третя особа - ОСОБА_13 , про визнання договору оренди недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_11 на постанову Донецького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 199/3573/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Дніпровської міської ради, ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова О. В., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В.,

ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання правочинів недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, скасування рішення про передачу земельної ділянки та повернення майна, визнання недійсною довіреності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від

08 липня 2020 року оскаржуються в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року).

В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 08 липня 2020 року заявником не оскаржуються, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не перевіряються.

Фактичні обставини справи

09 березня 2007 року між ОСОБА_14 та громадянином США

ОСОБА_1 було укладено договір-купівлі продажу домоволодіння

АДРЕСА_1 , посвідчений

19 березня 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко І. А. за реєстровим № 2345.

05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. посвідчено договір купівлі-продажу Ѕ частини вказаного домоволодіння за реєстровим № 231 та здійснено державну реєстрацію прав власності за № 19823644 за ОСОБА_2 , укладений між останньою та ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача.

06 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Йосипчук К. П. посвідчено договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння за реєстровим № 232 та здійснено державну реєстрацію прав власності за № 19839843 також за ОСОБА_2 , укладений між останньою та ОСОБА_5 , який діяв від імені позивача.

27 червня 2017 року відбувся черговий перепродаж домоволодіння. Відповідний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Є. В. за реєстровим № 1512 та зареєстроване право власності за № 21134967 за ОСОБА_3 .

З 06 жовтня 2017 року та на даний час власником домоволодіння є

ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого 06 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Щетіловою О. В., за реєстровим № 9490, номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року.

Відповідно до Висновку експерта № 1651-19 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 06 серпня 2019 року, «підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі «Підпис» на зворотній стороні довіреності від 05 квітня 2017 року, що видана на ім`я ОСОБА_5 та посвідчена приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В., реєстрованій в реєстрі за № 624 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах не відповідають.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Установивши, що позивачем не виявлялася воля на видачу довіреності на ім`я ОСОБА_5 , будь-які документи приватному нотаріусу Ужгородського міського нотаріального округу Балаж М. В. для видачі довіреності ОСОБА_1 не надавалися, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції зробив висновок про наявність підстав для визнання недійсними: довіреність від імені ОСОБА_1 на представництво його інтересів ОСОБА_5 , посвідчену 05 квітня 2017 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу

Балаж М. В., зареєстровану в реєстрі за № 624; договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений

05 квітня 2017 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем; договір купівлі-продажу Ѕ частини домоволодіння АДРЕСА_1 , укладений

06 квітня 2017 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , як продавцем, та ОСОБА_2 , як покупцем, зареєстрований в реєстрі за

№ 232.

Судові рішення у названій частині сторонами не оскаржувалися та набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 387 ЦК Українивласник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Цивільним законодавством передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Таким чином, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу рухомого або нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Власник із дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17 (провадження N 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16 (провадження N 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц (провадження N 14-338цс18) та інших звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18) зроблено висновок, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Реєстру. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є потрібними для ефективного відновлення порушеного права.

Подібні висновки викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження

№ 12-158гс19), від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, у разі задоволення віндикаційного позову рішення суду про витребування майна забезпечуватиме ефективне відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення є підставою для державної реєстрації права власності, тому задоволення вимог щодо скасування записів про право власності не є потрібним для захисту порушених прав позивача.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

З наведених підстав оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року) підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених вимог з підстав обрання позивачами неефективного способу захисту прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від

05 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від

08 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 22710225, рішення про державну реєстрацію індексний номер 37455024 від 06 жовтня 2017 року)підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

За таких обставин судові витрати в розмірі 2 466,80 грн, які були понесені

ОСОБА_4 зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 05 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

08 липня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на домоволодіння скасувати та ухвалити у справі в цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності на домоволодіннявідмовити

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4

2 466,80 грн судових витрат, понесених у зв?язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанціях.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від

05 грудня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від

08 липня 2020 року, у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов