Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.05.2018 року у справі №2-341/11

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-3441/11

провадження № 61-44476св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Мараєвої Н. Є., Андрієнко А. М., Заришняк Г. М., від 25 липня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2010 року публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що17 квітня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23-237/07-А, предметом якого є надання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відповідачу в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів у розмірі 31 386 доларів США для придбання автомобіля, з терміном погашення до 16 квітня 2014 року та оплатою по процентній ставці 10 (десять) процентів річних. Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі. В свою чергу відповідач скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, систематично порушував виконання умов кредитного договору, про що попереджався кредитором, однак борг не погасив. З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 23-237/07-А-П від 17 квітня 2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань по кредитному договору.

Із урахуванням зазначеного, збільшивши позовні вимоги, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просило позов задовольнити, стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором № 23-237/07-А від 17 квітня 2007 року у розмірі 1 061 713,91 грн, що включає в себе: суму строкової заборгованості по кредиту у розмірі 8 901,17 долар США; суму простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 16 765,71 доларів США; суму строкової заборгованості по процентам у розмірі 142,59 долари США; суму простроченої заборгованості по процентам у розмірі 11 369,59 доларів США; суму простроченої заборгованості по комісії у розмірі 10 205,60 грн; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії у сумі 754 336,09 грн, а також судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Ластовки Н. Д., від 08 жовтня 2013 року позов ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором № 23-237/07-А від 17 квітня 2007 року у розмірі 1 061 713,91 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 скористався кредитними ресурсами та свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, систематично порушував виконання умов кредитного договору, про що попереджався кредитором, однак борг так і не погасив, а тому, із урахуванням укладеного договору поруки у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню із відповідачів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 23-257/07-А від 17 квітня 2007 року скасовано і постановлено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до вимог частини 4 статті 559 ЦК України порука є припиненою, оскільки кредитор не пред'явив вимог до поручителя протягом встановленого законом шестимісячного строку. Останній черговий платіж боржником сплачено 24 грудня 2008 року, а тому шестимісячний строк сплинув 24 червня 2008 року, а з позовом до суду позивач звернувся 01 листопада 2010 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" просить скасуватипостанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 рокута залишити в силі рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення частини 4 статті 559 ЦК України. Боржник узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 16 квітня 2014 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів. Окрім того, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що банк, як кредитор зобов'язаний направити вимогу про досудове врегулювання спору позичальнику та поручителю, оскільки це є правом, а не обов'язком банку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року справу за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, призначено до судового розгляду.

Відзивів на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 квітня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23-237/07-А (а. с. 7-10).

Предметом вказаного договору є надання ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів у сумі 31 386 доларів США для придбання автомобіля з терміном погашення кредитних ресурсів до 16 квітня 2014 року та оплатою по процентній ставці 10 (десять) процентів річних.

Відповідно до пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за виданими кредитними ресурсами у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за кредитним договором становить 522 долари США відповідно до графіку зниження розміру заборгованості.

Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору банк має право призупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії кредитного договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів по ним, неустойки відповідно до кредитного договору, у разі порушення позичальником будь-яких умов кредитного договору, у тому числі за несвоєчасне або не в повному обсязі зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентах, відповідно до пунктів 3.2,4.3,4.4,4.7,4.8 кредитного договору.

Пунктом 6.1 кредитного договору встановлено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % (один процент) від простроченої суми за кожний день прострочення.

Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів.

ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, відповідно до умов кредитного договору на підставі письмової заяви відповідача здійснило видачу кредитних ресурсів в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності у сумі 31 386
доларів США (а. с. 14-15).

Боржник скористався кредитними ресурсами, але свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, систематично порушував виконання умов кредитного договору, про що попереджався кредитором, однак борг не погасив (а. с. 16-22).

За період дії кредитного договору відповідач ОСОБА_1 здійснив наступні платежі: 5 719,12 доларів США - основної суми боргу; 5 053,00 доларів США - відсотків; 8

560,80 грн - щомісячної комісії; 2 749,09 грн - пені.

Станом на 18 жовтня 2010 року загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитним договором № 23-237/07-А від 17 квітня 2007 року згідно розрахунку позивача складає 453 861,00 грн (а. с. 23-33).

Згідно розрахунку позивача з урахуванням збільшених позовних вимог станом на 08 жовтня 2013 року сума заборгованості за кредитним договором № 23-237/07-А від 17 квітня 2007 року становить 1 061 713,91 грн, що складається з: суми строкової заборгованості по кредиту у розмірі 8 901,17 доларів США, що за курсом Національного Банку України (далі НБУ) еквівалентно 71 147,05 грн; суми простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 16 765,71 доларів США, що еквівалентно 134 008,32 грн; суми строкової заборгованості по процентам у розмірі 142,59 доларів США, що еквівалентно 1 139,72 грн; суми простроченої заборгованості по процентам у розмірі 11 369,59 доларів США, що еквівалентно 90
877,13 грн; суми простроченої заборгованості по комісії у розмірі 10 205,60
грн; заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісії у сумі 754 336,09 грн (а. с. 120-124).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором № 23-237/07-А між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 23-237/07-А-П від 17 квітня 2007 року (а. с. 11-12).

Відповідно до умов вказаного договору поруки (пункт 1.1) поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне і повне виконання зобов'язань по кредитному договору. Пункт 2.5 договору поруки визначає обов'язок поручителя безумовного виконання зобов'язань перед кредитором.

У випадку невиконання позичальником зобов'язань згідно пункту 2.1 договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору був укладений договір застави автомобіля, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О. Л. та зареєстровано у реєстрі за № 1348 (а. с. 13).

Відповідно до умов договору застави автомобіля позичальником, який є заставодавцем, було передано ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", який є заставодержателем, в заставу майно.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ЦК України).

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина 1 статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено судами, відповідно до пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за виданими кредитними ресурсами у складі щомісячного ануітетного платежу, розмір якого за кредитним договором становить 522 доларів США відповідно до графіку зниження розміру заборгованості.

Отже, поряд з установленням строку дії договору (до 16 квітня 2014 року) сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною 3 статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини 4 статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Вказаних висновків щодо застосування норми частини 4 статті 559 ЦК України дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року постановленої у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

Згідно пункту 3.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повністю повернути кредитні кошти до 16 квітня 2014 року. При цьому порядок погашення заборгованості сторони визначили згідно графіку у сумі 522 долари США щомісячно в термін з1 по 10 число кожного місяця.

Таким чином, кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати щомісячно в термін з 1 по 10 число кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів розпочинається обрахування встановленого частиною 4 статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 ЦК України порука припиняється в частині відповідних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Із урахуванням викладеного слід дійти висновку, що правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Скасовуючи рішення районного суду в частині заявлених вимог банком до поручителя та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини із урахуванням встановлених обставин справи, зокрема положення частини 4 статті 559 ЦК України, не врахував, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов'язань шляхом здійснення щомісячних платежів згідно з графіком, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, не з'ясував, чи пред'явив банк вимогу до поручителя в межах шести місяців за кожним місячним платежем, не визначив за якими платежами порука припинилась, а за якими ще діє.

У відповідності до частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Частиною 1 статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно об'єктивно дослідити вказані у цій постанові докази в сукупності з іншими доказами у справі, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу. При вирішенні питання про обсяг відповідальності поручителя необхідно, крім вищенаведеного, надати оцінку періоду нарахування процентів за користування кредитом, зокрема після пред'явлення позову про дострокове погашення кредиту, а також правомірності вимог у частині стягнення комісії за кредитом.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 липня 2018 року скасувати та направити справу у частині позовних вимог акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_2 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С.

Ф. Хопта