Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.02.2018 року у справі №761/35195/17

Постанова

Іменем України

23 травня 2018 року

м. Київ

справа № 761/35195/17

провадження № 61-4079св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року у складі судді Рибак М. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в якій просила встановити факт наявності особливих, трудових стосунків між ОСОБА_4 та суддею ОСОБА_2, між ОСОБА_3 та головою Шевченківського районного суду міста Києва, суддею ОСОБА_2, факт перебування ОСОБА_4, ОСОБА_3 у підлеглості по відношенню до голови Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_2, а також факт надання ним допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_3 у будуванні кар'єри.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 посилалася на те, що 22 червня 2015 року вона пред'явила до Шевченківського районного суду міста Києва позов про відшкодування за рахунок держави Україна майнової та моральної шкоди, завданої їй незаконною бездіяльністю керівника органу державної виконавчої служби ОСОБА_4 при здійсненні нею до 01 березня 2010 року повноважень начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві та незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю підлеглої ОСОБА_5 - ОСОБА_6 З опублікованого у книзі «В України жіноче обличчя» інтерв'ю ОСОБА_4 вбачається, що її кар'єра розпочалася з посади секретаря судового засідання Шевченківського районного суду міста Києва, на неї вплинув колишній голова цього суду ОСОБА_2, з яким вона працювала і якому вдячна «за допомогу». Справу за її позовом з жовтня 2016 року розглядає суддя ОСОБА_3., яка певний час була помічником голови районного суду ОСОБА_2 і безпосередньо підпорядковувалася йому та завдяки йому стала суддею. Тому через суддю ОСОБА_2 ОСОБА_3. побічно заінтересована у результатах її розгляду. Наразі ОСОБА_2 обіймає посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Вказані факти вона просила встановити з метою справедливого розгляду її справи Шевченківським районним судом міста Києва та захисту її конституційних прав.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливе лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб. Встановлення зазначеного ОСОБА_1 факту потрібно їй для охорони її конституційного права на судовий захист справедливим і безстороннім складом Шевченківського районного суду міста Києва та з метою охорони конституційного права на відшкодування за рішенням вказаного суду матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави Україна. Із заяви та характеру правовідносин вбачається спір про право, оскільки цей факт може оспорюватися та не визнаватися заінтересованими особами, тому має бути доведений у порядку позовного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з поданої ОСОБА_1 заяви вбачається наявність спору про право, тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість розгляду заявлених вимог в окремому провадженні та про відмову у відкритті провадження. Таке судове рішення не перешкоджає зверненню ОСОБА_1 до суду з відповідним позовом.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року і передати на новий розгляд питання про відкриття провадження у справі та визначення підсудності ухвалою суду вищої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не виконав приписи Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), згідно з якими суддя того районного суду, в якому працює суддею заінтересована особа у цій справі - ОСОБА_3, як і суддя Рибак М. А. діють від імені суду, тому участь судді Рибак М. А. унеможливила встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення питання. Суддя Рибак М. А. не дослідив наведені у додатку до заяви докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування завіреної належним чином копії особої справи судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_3. Оскаржувані ухвали перешкоджають подальшому провадженню у справі. Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не перевірив справу у повному обсязі, не викликав суддів ОСОБА_3., ОСОБА_2 та працівника Вищої кваліфікаційної комісії суддів ОСОБА_4 на розгляд апеляційної скарги. Заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення, подана до суду в порядку окремого провадження з метою охорони її конституційного права на судовий захист у справі № 761/18174/15-ц, а не для вирішення спору з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 За викладених обставин висновки судів попередніх інстанцій про наявність між нею і ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спору про право є передчасними.

Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надійшло відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 посилалася на те, що від справедливості судового розгляду справи за її позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди залежить, чи буде їй за рахунок держави Україна відшкодована шкода, завдана незаконною бездіяльністю керівника органу державної виконавчої служби ОСОБА_4 при здійсненні нею своїх повноважень начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві та її підлеглою ОСОБА_6 під час примусового виконання з 01 вересня 2009 року до 11 березня 2010 року виконавчих листів Солом'янського районного суду міста Києва про стягнення із ОСОБА_7 на її користь більш ніж 24 тис. грн.

За положеннями частини першої та третьої статті 15 ЦПК України 2004 року суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Згідно з частиною першою статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частинами третьою, четвертою статті 235 ЦПК України 2004 року передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідно його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на права та обов'язки, є наявність чи відсутність спору між сторонами.

Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, подано ОСОБА_1 до суду в порядку окремого провадження з метою охорони її конституційного права на судовий захист справедливим і безпосереднім складом Шевченківського районного суду міста Києва, а не для вирішення спору про право. Тому суду необхідно було з'ясувати, чи мають факти, про встановлення яких просила заявник, юридичний характер, тобто чи можуть вони викликати юридичні наслідки, і в залежності від встановленого вирішити справу.

Суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували, зазначивши, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, не вказали, який саме та між ким існує спір.

Крім того, процесуальний законом вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з порушенням норм процесуального права і перешкоджають подальшому провадженню у справі, їх необхідно скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 грудня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов С. О. Погрібний О. В. Ступак