Історія справи

Постанова

Іменем України

23 січня 2018 року

м. Київ

справа № 389/1854/15-ц

провадження № 61-676св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - державне підприємство «Одеська залізниця»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2015 року у складі суддів: Сукач Т. О., Белінської І. М., Бубличенко В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Одеська залізниця» (далі - ДП «Одеська залізниця»), третя особа - первинна профспілкова організація Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони, про стягнення грошової компенсації за продовольчий пайок та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з квітня 2013 року ОСОБА_2 працює прибиральником виробничих і службових приміщень у Знам'янському загоні відомчої воєнізованої охорони. Відповідно до пункту 4.14 колективного договору на 2011 - 2015 роки, укладеного між Знам'янським загоном відомчої воєнізованої охорони і трудовим колективом в особі профспілкового комітету, схваленого і прийнятого конференцією трудового колективу 25 лютого 2011 року (далі - колективний договір), у відповідності до Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 7 від 11 січня 1994 року (далі - Положення), працівникам воєнізованої охорони щомісячно виплачується грошова компенсація за продовольчий пайок у розмірі не менше 70 % мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом міністрів України.

Проте таку виплату розпочато лише з 1 грудня 2014 року після перевірки виконання умов колективного договору з боку профспілкового комітету загону, та працівникам частково повернуто заборгованість за період з 1 липня по 1 грудня 2014 року.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, просила: стягнути з ДП «Одеська залізниця» грошову компенсацію за продовольчий пайок за період з 2 квітня 2013 року по 1 липня 2014 року у сумі 9399 грн 25 коп та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за продовольчий пайок за період з 2 квітня 2013 року по 1 липня 2014 року у розмірі 9 399 грн 25 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дія пункту 4.14 та пункту 29 Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті розповсюджуються і на позивача, яка у будь-якому разі є працівником відомчої воєнізованої охорони за посадою прибиральника, яка хоч і не відноситься до воєнізованого складу.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що право на отримання грошової компенсації за продовольчий пайок згідно з пунктом 4.14. колективного договору мають особи, на яких поширюється дія Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, а не всі штатні працівники Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони ДП «Одеська залізниця». Відповідно до пункту 15 Положення затверджено Перелік посад працівників відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, які належать до воєнізованого складу. Враховуючи, що позивач - прибиральник виробничих приміщень, а посаду прибиральника до вказаного переліку не внесено. Тому, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог про отримання компенсації за продовольчий пайок, та відповідно і підстав для відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував положення статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», яким передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

У серпні 2016 року ДП «Одеська залізниця» подало до суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому зазначено, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а всі доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_2 займає посаду прибиральника виробничих приміщень з нормованим робочим днем в підрозділі Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони ДП «Одеська залізниця» та не відноситься до посад працівників відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, які належать до воєнізованого складу, згідно з Наказом Укрзалізниці від 17 листопада 2014 року № 713 Ц/од. Таким чином, дія пункту 29 Положення не розповсюджується на ОСОБА_2, як на працівника , який має виключне право на щомісячну виплату грошової компенсації за продовольчий пайок у розмірі не менш як 70 відсотків установленої мінімальної заробітної плати

10 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судом встановлено, що наказом № 54/ос від 2 квітня 2013 року ОСОБА_2 прийнята на роботу прибиральником виробничих і службових приміщень в господарський цех Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони ДП «Одеська залізниця». 10 лютого 2014 року назву виконуваної позивачем роботи змінено на «прибиральник виробничих приміщень».

Відповідно до пункту 1, 2 Положення відомчою воєнізованою охороною на залізничному транспорті є система спеціалізованих воєнізованих організацій, що здійснюють охорону вантажів на шляху прямування, об'єктів на підприємствах, в установах та організаціях, що входять до сфери управління Укрзалізниці, а також забезпечують проведення заходів, спрямованих на запобігання та гасіння пожеж на них.

Наказом Укрзалізниці від 17 листопада 2014 року № 713 Ц/од відповідно до пункту 15 Положення затверджено Перелік посад працівників відомчої воєнізованої охорони на залізничному транспорті, які належать до воєнізованого складу. До вказаного переліку не внесено прибиральників виробничих приміщень.

Пунктом 29 Положення передбачено, що працівникам відомчої охорони щомісяця виплачується грошова компенсація за продовольчий пайок у розмірі не менш як 70 відсотків установленої мінімальної заробітної плати.

Згідно розділу 2 «Професії робітників» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників - прибиральник виробничих приміщень, зокрема, прибирає в цехах та інших виробничих приміщеннях та місцях загального користування на виробництві.

На підставі викладених норм права та досліджених доказів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач працює в умовах нормованого робочого часу з перервою для відпочинку та харчування. Доказів роботи в особливих умовах, що є підставою для нарахування і виплати додаткової заробітної плати позивачем не надано.

На підставі встановленого апеляційний суд дійшов правильного висновку, що право на отримання грошової компенсації за продовольчий пайок згідно з пунктом 4.14. колективного договору мають особи, на яких поширюється дія Положення про відомчу воєнізовану охорону на залізничному транспорті, а не всі штатні працівники Знам'янського загону відомчої воєнізованої охорони ДП «Одеська залізниця». Враховуючи вказане, відсутні правові підстави для стягнення з ДП «Одеська залізниця» на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за продовольчий пайок.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що роботодавець порушив умови колективного договору спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які були дослідженні та вірно оцінені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому це рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 29 грудня 2015 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська

С. П. Штелик