Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2018 року у справі №755/4043/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 755/4043/17

провадження № 61-45781св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

представник заявника - ОСОБА_2,

заінтересовані особи: виконуючий обов'язки начальника Бориспільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сергієнко Олексій Миколайович, державний виконавець Бориспільського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Сорока Валерій Іванович, публічне акціонерне товариство "Кредит Європа Банк",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року, у складі судді Арапіної Н. Є., та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року, у складі колегії суддів: Соколової В. В.,

Вербової І. М., Поліщук Н. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій, визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження, зобов'язання вчинити певні дії.

У скарзі зазначав, що 04 листопада 2015 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бориспільський МВ ДВС ГТУЮ у Київській області) було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа, виданого Дніпровським районним судом м. Києва у справі про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 2 577 705,18 грн.

В подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та направлено справу до Апеляційного суду

м. Києва для повторного розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 липня 2017 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1

20 липня 2016 року постановами державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області відновлено виконавче провадження та повернуто виконавчий лист до Дніпровського районного суду м. Києва.

Дізнавшись у лютому 2017 року про те, що виконавче провадження по вказаному вище виконавчому листу відновлено, представник заявника, під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, виявив лист начальника відділу Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 10 листопада 2016 року. Із наявної у листі інформації заявник встановив, що перевіркою начальника було скасовано постанову про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, та 10 листопада 2016 року державним виконавцем відновлено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу.

ОСОБА_1, посилаючись на незаконність дій та рішень державних виконавців щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа до суду та безпідставне поновлення виконавчого провадження, просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що дії начальника ВДВС щодо зобов'язання державного виконавця, зокрема, поновити виконавче провадження, порушують норми спеціального Закону України "Про виконавче провадження". Проте, враховуючи наявність судового рішення, а також ту обставину, що скасування оскаржуваної постанови не призведе до поновлення прав заявника, а, натомість, стане перешкодою для виконання рішення суду, скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на помилкове ототожнення судами попередніх інстанцій стадії завершення виконавчого провадження із поверненням виконавчого провадження до суду, який його видав. Заявник вказує на незаконність постанови про поновлення виконавчого провадження, оскільки поновлення виконавчого провадження можливе за умови попереднього скасування постанови про закінчення виконавчого провадження чи постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, на що суди першої та апеляційної інстанцій уваги не звернули.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Кредит Європа Банк" вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, ухвалених із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року задоволено заяву ПАТ "Кредит Європа Банк" про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Український банків про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" боргу у розмірі 2 551 961,58 грн, 25 500 грн. витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року залишено без змін.

23 жовтня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №755/19036/15-ц про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ПАТ "Кредит Європа Банк" боргу у розмірі

2 551 961,58 грн., 25500 грн та витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Потерайло К. Р. від 04 листопада 2015 року на підставі заяви стягувача ПАТ "Кредит Європа Банк", відкрито виконавче провадження № 49186402 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Постановою державного виконавця від 29 січня 2016 року виконавче провадження зупинено з підстав того, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року зупинено виконання ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року до закінчення провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року скасовано, справу передано до апеляційного суду на новий розгляд. У зв'язку з чим постановами головного державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 20 липня 2016 року поновлено виконавче провадження та повернуто виконавчий лист № 755/19036/15-ц до органу, що його видав - Дніпровський районний суд м. Києва, посилаючись при цьому на частину 1 статті 48, статтю 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, чинного на момент прийняття даної постанови.

При новому розгляді справи Апеляційним судом м. Києва ухвалою

від 28 липня 2016 року апеляційне провадження у справі закрито як помилково відкрите.

Начальником Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області було проведено перевірку виконавчого провадження № 49186402, за результатом чого прийнято постанову від 10 листопада 2016 року, якою зобов'язано державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ Русан А. М. усунути недоліки по виконавчому провадженні: скасувати постанову про повернення виконавчого провадження від 20 липня 2016 року та поновити виконавче провадження на підставі пункту 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 10 листопада 2016 року поновлено виконавче провадження на підставі пункту 5 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження".

В подальшому, як вбачається із відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, державним виконавцем було вчинено наступні дії:

12 листопада 2016 року - звернуто стягнення на майно боржника, здійснено арешт його майна;

постановою від 19 вересня 2017 року - стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій та, у зв'язку із виявленням за боржником банківського рахунку, звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника;

постановою від 12 жовтня 2017 року призначено суб'єкта оціночної діяльності, а також звернуто стягнення на кошти на рахунках боржника.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року, чинного на момент прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Так, зі змісту постанови державного виконавця Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 20 липня 2016 року вбачається, що підставою повернення виконавчого документа до органу, що його видав, є надходження ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2016 року, якою рішення, згідно якого виданий виконавчий документ, направлено на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Таким чином, виявивши невідповідність зазначеної постанови вимогам закону, начальником МВ ДВС ГТУЮ у Київській області прийнято постанову від 10 листопада 2016 року, якою зобов'язав державного виконавця усунути встановлені ним під час перевірки недоліки, скасувати постанову про повернення виконавчого провадження та поновити виконавче провадження.

У відповідності до приписів частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року, чинного на момент прийняття постанови начальником МВ ДВС ГТУЮ у Київській області, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Разом із цим, положенням частини п'ятої статті 74 наведеного вище Закону, яким керувався державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови про поновлення вчинення виконавчих дій, після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець, не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленого частини 3 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року.

Звертаючись до суду зі скаргою ОСОБА_1 вказував на неправомірність дій начальника Бориспільського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області та винесеної державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження. В обґрунтування скарги посилався на те, що зазначена в оскаржуваній постанові підстава для відновлення виконавчого провадження не входить переліку випадків, передбачених законом, за наявності яких відновлюється виконавче провадження.

Крім цього, зазначав, що постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа до суду, який його видав, ніким не скасовувалась, а тому є чинною.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із наведених законодавчих положень, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення державним виконавцем встановленого законом порядку дій, спрямованих на усунення недоліків виконавчого провадження.

Водночас, частиною 1 статті 383 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частиною 1 статті 383 ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Із вказаної норми вбачається необхідність доведення заявником обставини порушення його прав чи свобод рішенням державного виконавця, яке ним оскаржується у судовому порядку.

Так, виходячи з того, що державним виконавцем було вчинено певний ряд дій, а скасування оскаржуваної заявником постанови не призведе до поновлення прав заявника, факту порушення яких останнім не доведено, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту та заявлені ним вимоги є неспівмірними з основною метою судочинства - справедливого судового розгляду і виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу.

Доводи касаційної скарги, що аналогічні аргументам апеляційної скарги, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права. При цьому касаційна скарги не містить посилань на існування у матеріалах справи доказів порушення прав заявника, які було залишено поза увагою судами попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 30 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська