Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.11.2018 року у справі №1309/3362/12

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №1309/3362/12

провадження №61-46126св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророк В. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Львівське комунальне підприємство "Сріблястий", правонаступником якого є Львівське комунальне підприємство "Новий",

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2018 року у складі суддів Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Львівського комунального підприємства "Сріблястий" (далі - КП "Сріблястий", комунальне підприємство), правонаступником якого є Львівське комунальне підприємство "Новий" (далі - КП "Новий"), в якому просили: визнати протиправними, незаконними дії посадових осіб КП "Сріблястий" в особі директора Костецької Є. М., майстрів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, двірника ОСОБА_7 у частині збирання та поширення ними конфіденційної інформації про особу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без їх відома на предмет проживання у квартирі АДРЕСА_1; визнати відсутність повноважень ЛКП "Сріблястий" в особі директора Костецької Є. М., майстрів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, двірника ОСОБА_7 на проведення обстеження місця проживання позивачів та складання актів від 06 травня 2003 року, 29 вересня 2003 року, 10 листопада 2003 року, 24 червня 2004 року, 30 серпня 2004 року, 20 жовтня 2004 року, 14 листопада 2007 року; визнати недійсними вказані акти КП "Сріблястий"; визнати інформацію, зазначену у вказаних актах КП "Сріблястий" про те, що позивачі не проживали з 1990 року за адресою: АДРЕСА_2, такою, що не відповідає дійсності; зобов'язати КП "Сріблястий" спростувати неправдиву інформацію, зазначену в актах ЛКП "Сріблястий"; визнати недійсними довіреності від 26 березня 2007 року та від 28 березня 2007 року ОСОБА_9 на представництво його інтересів в суді ОСОБА_10, ОСОБА_11, посвідчені директором КП "Сріблястий" Костецькою Є. М.

Позов мотивовано тим, що в період з 2003 по 2004 рік та у 2007 році працівниками КП "Сріблястий" без відома позивачів складено сім актів на предмет проживання їх у квартирі АДРЕСА_1. Такі відомості щодо їх непроживання у вищевказаній квартирі з 1990 року не відповідають дійсності. Навесні 2008 року вони звернулись до директора КП "Сріблястий" з проханням надати відомості, чи звертався ОСОБА_9 (основний квартиронаймач) до комунального підприємства з заявами про обстеження квартири, на що отримали відповідь, що у період з 2004 року по 14 березня 2008 року заяв від ОСОБА_9 не надходило.

26 березня 2007 року та 28 березня 2007 року директор ЛКП "Сріблястий" Костецька Є. М. незаконно посвідчила довіреності ОСОБА_9. Вважають, що такі акти є незаконними, складені з численними порушеннями. А також, 24 липня 2009 року Залізнична районна адміністрація своїм листом підтвердила, що КП "Сріблястий" використовувало печатку та кутовий штамп, які не відповідали нормам чинного на той час законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 січня 2017 року у складі судді Ліуша А. І. позов задоволено частково.

Визнано відсутність повноважень Львівського комунального підприємства "Сріблястий" в особі директора Костецької Є. М., майстрів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, двірника ОСОБА_7 на проведення обстеження місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та складання актів від 06 травня 2003 року, 29 вересня 2003 року, 10 листопада 2003 року, 24 червня 2004 року, 30 серпня 2004 року, 20 жовтня 2004 року, 14 листопада 2007 року.

Визнано інформацію, зазначену в актах Львівського комунального підприємства "Сріблястий" від 06 травня 2003 року, 29 вересня 2003 року, 10 листопада 2003 року, 24 червня 2004 року, 30 серпня 2004 року, 20 жовтня 2004 року, 14 листопада 2007 року про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживали з 1990 року за адресою: АДРЕСА_2, такою, що не відповідає дійсності.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не доведено наявність повноважень у комісій, які складали відповідні акти саме у такому складі та саме щодо виконання такими комісіями обстеження квартири АДРЕСА_1 на предмет проживання у ній позивачів, не надано суду пояснень щодо підстав проведення обстеження квартири та складення відповідних актів, оскільки з листа комунального підприємства вбачається, що заяв від основного квартиронаймача за період з 2004 року по 14 березня 2008 року не надходило. Не надано жодних доказів щодо звернень ОСОБА_9 чи будь-яких інших осіб, установ чи організацій щодо складення таких актів.

Суд критично оцінив наявний у журналі реєстрації усних звернень мешканців КП "Сріблястий" від 01 липня 2005 року запис щодо звернення ОСОБА_9 щодо складення акту про відсутність проживання позивачів у квартирі, оскільки такий запис вписано за межами встановленого для записів місця та за номером, який належить іншому зверненню.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання інформації, зазначеної в актах про те, що позивачі не проживали з 1990 року за адресою: АДРЕСА_2, такою, що не відповідає дійсності.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо визнання актів КП "Сріблястий" від 06 травня 2003 року, 29 вересня 2003 року, 10 листопада 2003 року, 24 червня 2004 року, 30 серпня 2004 року, 20 жовтня 2004 року, 14 листопада 2007 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказані акти відображають лише інформацію щодо обстеження квартири на факт проживання у ній позивачів, внаслідок чого не є правовстановлюючим документом, на підставі якого виникають будь-які права, а тому не підлягають визнанню недійсними судом.

Згідно висновків суду першої інстанції, позовні вимоги щодо визнання недійсними довіреності від 26 березня 2007 року та від 28 березня 2007 року ОСОБА_9 на представництво його інтересів в суді ОСОБА_10, ОСОБА_11, засвідчені директором КП "Сріблястий" Костецькою Є. М. є безпідставними, не доведені належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_10 задоволено. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано з ухваленням нового рішення у цій частині про відмову у позові. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання відсутності повноважень КП "Сріблястий" в особі директора, майстрів, двірника на проведення обстеження місця проживання позивачів та складання актів щодо їх не проживання, а також визнання інформації, зазначеної у цих актах такою, що не відповідає дійсності, є безпідставними та недоведеними, а висновки суду першої інстанції про їх задоволення не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до статуту від 18 квітня 2002 року, з подальшими змінами, КП "Сріблястий" створене на базі ЖЕК-309 відділу житлового господарства Залізничної районної адміністрації і є його правонаступником. Одним з напрямків діяльності зазначеного підприємства є розгляд заяв і скарг мешканців у відповідності до чинного законодавства та ведення прописки, виписки (реєстрація громадян за місцем проживанням в межах закріпленої території).

Крім того, інформація, викладена в оскаржуваних у цій справі актах обстеження квартири, досліджувались у якості доказів Залізничним районним судом м. Львова при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою і вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: КП "Сріблястий", ОСОБА_10 про визнання такими, що втратили право користування квартирою. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житлом та вселення відмовлено, а зустрічний позов задоволено - визнано ОСОБА_2, ОСОБА_1 такими, що втратили право користування спірною квартирою. У вказаному рішенні судом надано оцінку оспорюваним у цій справі актам та зазначеній у них інформації щодо відсутності позивачів за місцем проживання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, ОСОБА_2, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати прийняту у справі постанову апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_10 не брала участі у справі в суді першої інстанції, отже не мала права на подання апеляційної скарги та на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки цим рішенням не вирішувались питання про її права і обов'язки. Вирішуючи апеляційну скаргу ОСОБА_10 апеляційний суд не зазначив, які права чи обов'язки вказаної особи суд першої інстанції безпосередньо встановив, змінив чи припинив.

Заявники посилаються на те, що суд апеляційної інстанції порушив принцип пропорційності, рівноправності та ухвалив дискримінаційне рішення.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом доводів касаційної скарги, позивачі оскаржують постанову апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про часткове задоволення їх позовних вимог, у зв'язку з чим, Верховний Суд переглядає судове рішення в касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оспорюють правомірність актів про обстеження квартири, складених працівниками КП "Сріблястий" з метою засвідчення факту їх непроживання у спірній квартирі АДРЕСА_1, та мотивують свої вимоги відсутністю у цих працівників комунального підприємства повноважень на складання таких актів, а зазначену у них інформацію такою, що не відповідає дійсності.

Вимоги позивачів зводяться до необхідності встановлення факту відсутності повноважень КП "Сріблястий" в особі директора та працівників цього підприємства на проведення обстеження місця проживання позивачів у спірній квартирі та складання відповідних актів, а також щодо визнання інформації, яка міститься в актах такою, що не відповідає дійсності.

За загальним принципом цивільного судочинства щодо змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Отже, сторона, яка посилається на певні обставини на обґрунтування своїх вимог, зобов'язана навести докази, на підставі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності таких обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони.

Доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі, яка переглядається, позивачами не доведено факту відсутності повноважень у КП "Сріблястий" в особі директора та працівників цього підприємства на проведення обстеження місця проживання позивачів у спірній квартирі, складання відповідних актів, а також невідповідність викладеної у них інформації дійсним обставинам.

При цьому, доводи позивачів щодо відсутності повноважень у КП "Сріблястий" на проведення обстеження житла і складання актів спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами, відповідно до яких, КП "Сріблястий" створене на базі ЖЕК-309 відділу житлового господарства Залізничної районної адміністрації і є його правонаступником. Повноваження власника, відповідно до Статуту, здійснює Львівська міська рада, яка делегує їх Залізничній районній адміністрації. За змістом статуту, КП "Сріблястий" створено з метою забезпечення експлуатації та збереження житлового фонду, що знаходиться у комунальній власності, а також здійснення контролю за експлуатацією житлового фонду інших форм власності. Одним з напрямків діяльності зазначеного підприємства є розгляд заяв і скарг мешканців у відповідності до чинного законодавства та ведення прописки, виписки (реєстрація громадян за місцем проживанням в межах закріпленої території).

Управління підприємством здійснює його керівник (директор), керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності підприємства за винятком тих які, що віднесенні Статутом до виключної компетенції власника.

З урахуванням покладених статутом на КП "Сріблястий" функцій і завдань, визначених напрямків діяльності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та недоведеність доводів позивачів про відсутність у даного підприємства в особі його директора і працівників повноважень на проведення обстеження місця проживання позивачів та складання відповідних актів.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що достовірність інформації, викладеної в актах, які є предметом розгляду у цій справи, була предметом перевірки і оцінки під час розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні квартирою і вселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, треті особи: КП "Сріблястий", ОСОБА_10 про визнання такими, що втратили право користування квартирою.

Так, рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 28 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 про усунення перешкод користування житлом та вселення відмовлено, а зустрічний позов задоволено - визнано ОСОБА_2, ОСОБА_1 такими, що втратили право користування спірною квартирою.

У вказаному рішенні суд надав оцінку актам обстеження та зазначеній у них інформації щодо відсутності позивачів за місцем проживання та дійшов висновку про їх належність і допустимість.

Доводи касаційної скарги позивачів зводяться до відсутності у ОСОБА_10 права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з тих підстав, що вона не брала участі у справі і суд не вирішував питання про її права і обов'язки.

Разом з тим, вказані доводи спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами, відповідно до яких ОСОБА_10 є власником спірної квартири з 2010 року та не була визначена позивачами у позові, поданого у квітні 2011 року, у якості відповідача та не була залучена до участі у справі. При цьому, вирішення заявлених у цій справі позовних вимог безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_10, як власника спірної квартири, що підтверджується змістом цих вимог та встановлених під час розгляду справи обставин, зокрема тим, що за рішенням суду від 28 грудня 2007 року, яке набрало законної сили, позивачі були визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням саме у цій квартирі і під час розгляду цієї справи ОСОБА_10, як член сім'ї основного наймача квартири, брала участь у розгляді справи у якості третьої особи.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_10, яка не брала участі у справі, права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі.

Доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом принципу рівності сторін, спростовуються матеріалами справи, згідно з яких позивачі брали участь у її апеляційному розгляді, та у повній мірі користувалися наданими їм процесуальним законом правами, в тому числі щодо надання пояснень та заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_10, подання заяв і клопотань, які вирішувались судом у встановленому процесуальним законом порядку.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Львівської області від 06 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська