Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №737/873/20
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №737/873/20
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №737/873/20

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 737/873//20

провадження № 61-4682св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Куликівська селищна рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня 2021 року в складі судді Коренькової А. А. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 січня

2022 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Куликівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що19 січня 2010 року між нею і Куликівською селищною радою було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач отримала в оренду на п`ять років земельну ділянку площею 0,0193 га, кадастровий номер 7422755100:01:005:0009, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки строк дії договору оренди землі закінчився, користуючись переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, позивач 08 листопада 2019 року звернулась із заявою до селищної ради щодо продовження строку договору оренди.

Рішенням тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Куликівської селищної ради від 28 січня 2020 року позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі.

ОСОБА_1 вважала, що таке рішення прийняте відповідачем із порушенням норм законодавства, положень Регламенту Куликівської селищної ради, без правового обґрунтування і зазначення причин відмови.

Позивач зауважувала, що при підготовці питань, винесених на розгляд Куликівської селищної ради, розроблено проєкт рішення про поновлення строку договору оренди землі від 19 січня 2010 року на п`ять років. Разом з тим на розгляд селищної ради винесено питання про відмову у поновленні вказаного договору, яке не вносилось ні до порядку денного сесії, ні на розгляд комісій ради, що передували сесії.

Позивач зазначала, що Куликівська селищна рададопустила порушення її прав шляхом надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого ФОП

ОСОБА_2 почав будівництво на частині її земельної ділянки. Крім того, стверджувала, що через неправомірні дії відповідача, вона не може скористатись своїм переважним правом на поновлення договору оренди земельної ділянки на умовах, передбачених договором оренди землі від 19 січня 2010 року.

ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Куликівської селищної ради від 28 січня 2020 року, яким їй було відмовлено у поновленні договору оренди землі від 19 січня 2010 року щодо земельної ділянки площею 0,0193 га, кадастровий номер 7422755100:01:005:0009, за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня

2021 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка, щодо якої відповідачем прийняте оспорюване рішення від 28 січня 2020 року № 997, є земельною ділянкою комунальної форми власності. Ця земельна ділянка надавалась позивачу в оренду 19 січня 2010 року та 25 березня 2015 року. Укладаючи договір в 2010 році та поновлюючи його дію в 2015 році, момент укладення договору, а отже і початок перебігу строку його дії, сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація договору оренди землі здійснена 08 квітня 2015 року. Таким чином, строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 і Куликівською селищною радою, закінчився 08 квітня 2020 року.

До закінчення дії договору оренди позивач звернулась до Куликівської селищної ради з заявою про поновлення договору оренди на новий строк на тих же умовах згідно з нормами статті 33 Закону України «Про оренду землі». Куликівська селищна рада не погодилась з укладенням договору оренди землі на тих же умовах, про що було достовірно відомо позивачу. Оскільки сторони не погодили зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки, дійшов висновку, що у позивача відсутнє переважне право на поновлення договору оренди.

Суд першої інстанції відхилив доводи позивача про порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення на пленарному засіданні сільської ради через те, що це питання буле внесено на голосування двічі, оскільки пунктом 31.12 Регламенту передбачає можливість повторного голосування (переголосування) певного питання за ініціативою головуючого на пленарному засіданні, якщо якась частина депутатів не зорієнтувалась щодо змісту пропозицій.

Суд зауважив, що можливі порушення процедури розгляду питання про поновлення договору оренди, в тому числі і строків його розгляду, не мають вирішального значення для визнання незаконним рішення відповідача, оскільки не можуть бути підставою для обмеження права власника (відповідача) на володіння та розпорядження земельною ділянкою.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції вважав доводи апеляційної скарги такими, що не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У травні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кулініч К. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга, з урахуванням її уточнення та виправлення, мотивована тим, що:

суди не надали оцінку тому факту, що листом від 25 листопада 2019 року відповідач повідомив позивача про врахування її намірів скористатись переважним правом на продовження договору оренди землі. Жодних заперечень або ж пропозицій щодо зміни істотних умов договору оренди землі разом з вказаним листом селищна рада не висловила та нових умов договору не запропонувала;

суди безпідставно вважали, що представникам позивача на засіданнях комісії Куликівської селищної ради булизапропоновані нові істотні умови договору оренди землі. Позивач наголошує, що особи представників, які нібито діяли від її імені не встановлювалися належним чином, а їх повноваження не перевірялися. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджували б повноваження на представництво інтересів позивача у правовідносинах з відповідачем. Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо представництва інтересів позивача у питаннях поновлення договору оренди у правовідносинах з відповідачем є помилковими та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах;

помилковими є висновки судів щодо обговорення питання поновлення договору оренди землі на засіданні постійних комісій Куликівської селищної ради. Заперечення і зауваження щодо поновлення договору повинно прийматись радою як колегіальним органом, а не окремими посадовими особами на засіданнях комісій і не у порядку, який визначений законом;

позивач виконала всі вимоги, передбачені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», для поновлення договору оренди землі.Водночас відповідач у місячний строк, крім листа про врахування намірів позивача на продовження договору оренди землі, жодних заперечень щодо поновлення договору не надав. Суди цю обставину проігнорували та безпідставно зазначили, що позивач знала про захоплення її земельної ділянки і повинна була виконати рішення Куликівської селищної ради від 23 жовтня 2019 року № 837 з урахуванням меж фактично зайнятої земельної ділянки ФОП ОСОБА_2 . При цьому в указаному рішенні селищної ради не визначено строки для вирішення земельного спору між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 . Більше того, це рішення позивач фактично отримала лише у 2020 році. Проте суди не надали правову оцінку цим обставинам;

позивач виконала обов'язкову умову щодо попереднього повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, надіслала відповідачу таке повідомлення з відповідним проєктом додаткової угоди. Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У липні 2022 року від Куликівської селищної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

твердження ОСОБА_1 про те, що суди необґрунтовано зазначили в судових рішеннях обставини про вирішення питання щодо продовження договору оренди землі, спростовуються вимогами норм ЦПК України стосовно змісту описової частини судового рішення;

посилання позивача на відсутність доказів надання пропозиції селищної ради про зміну конфігурації орендованої земельної ділянки спростовуються матеріалами справи. ОСОБА_1 була обізнана про факт зміни меж орендованої земельної ділянки та непогодження селищною радою запропонованих умов договору у зв`язку з цією обставиною;

доводи позивача про відсутність висновків судів щодо її аргументів про ненадання селищною радою будь-яких заперечень після отримання заяви від

08 листопада 2019 року про намір продовжити договір оренди землі

є помилковими. У матеріалах справи наявний лист селищної ради від 25 липня 2019 року № 03-09/2024, яким ОСОБА_1 повідомлено про врахування її наміру скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк;

суди попередніх інстанцій правильно вважали безпідставними посилання позивача на «мовчазну згоду» селищної ради як орендодавця щодо поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, оскільки державна реєстрація договору оренди землі зі строком дії п`ять років, здійснена 08 квітня 2015 року. Тому строк дії договору оренди земельної ділянки, який укладений між сторонами, закінчився 08 квітня 2020 року. При цьому заяву позивача від 08 листопада 2019 року про поновлення договору оренди землі розглянуто у січні 2020 року відповідно до норм законодавства та з урахуванням строку дії цього договору;

селищна рада під час розгляду заяв позивача щодо поновлення договору оренди землі вжила заходи у межах повноважень, визначених статтею 12 ЗК України та нормами законодавства про місцеве самоврядування;

при прийнятті оскаржуваного рішення селищна рада навела підстави відмови у продовженні договору оренди землі, зокрема зміну площі та меж земельної ділянки, що фактично використовується орендарем та недосягнення згоди стосовно істотних умов договору;

договір оренди землі діяв до 08 квітня 2020 року, проте цей факт безпідставно оскаржується позивачем. ОСОБА_1 необґрунтовано зазначає про порушення її права на поновлення договору оренди землі на підставі заяви від 08 липня 2019 року, яка подана відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» та у місячний строк до закінчення строку дії договору. Фактично позивач звернулась до відповідача про поновлення договору оренди землі майже за шість місяців до закінчення його дії та завідомо знала про порушення меж орендованої земельної ділянки.

У серпні 2022 року від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив,

в якій вона просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідь на відзив мотивована тим, що:

у матеріалах справи немає належних доказів, які б підтверджували повноваження інших осіб на представництво інтересів позивача у відносинах

з відповідачем. Таким чином, висновки судів щодо представництва інтересів позивача іншими особами під час вирішення питання про поновлення договору оренди у відносинах з відповідачем є помилковими;

доводи селищної ради про те, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди землі не відповідають фактичним обставинам справи;

відповідач не заперечує факт отримання 08 листопада 2019 року заяви позивача про продовження договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 422755100:01:005:0009, жодних аргументів щодо надання будь-яких заперечень позивачу після отримання цієї заяви не наводить;

посилання відповідача щодо наявності підстав для відмови у продовженні договору оренди, які зазначені у рішенні Куликівської селищної ради від

23 жовтня 2019 року № 837 «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок», необґрунтовані, оскільки позивач не знала про існування цього рішення,

а відповідно і в чому полягає пропозиція відповідача. Рішенням Куликівської селищної ради від 23 жовтня 2019 року № 837 не визначено строків для вирішення земельного спору. Це рішення позивач отримала лише у 2020 року;

у пункті 8 договору оренди землі передбачено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Тобто

в договорі не передбачено, в який саме строк повинен звернутися орендар з заявою про поновлення договору оренди, але передбачена умова, що таке звернення повинно бути зроблене за 60 днів до закінчення договору. Крім того, на момент звернення із заявою, був наявний спір щодо захоплення земельної ділянки позивача, який перебував на розгляді у суді;

посилання селищної ради на повідомлення позивача щодо непогодження запропонованих умов договору є безпідставним, оскільки жодних повідомлень чи пропозицій в письмовій формі з викладенням нових істотних умов договору позивач, у визначений законом строк, не отримувала.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі

№ 313/350/16-ц. Крім того, вказано, що судове рішення ухвалено з порушенням пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 19 січня 2010 року між ОСОБА_1 і Куликівською селищною радою укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивач отримала у строкове, платне користування терміном на 5 років земельну ділянку несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0193 га, кадастровий номер 7422755100:01:005:0009. Пунктами 20, 42 цього договору передбачалось, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та його державної реєстрації, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі. Договір зареєстрований у Куликівському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП ЦДЗК 19 січня 2010 року за № 041083500001.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки (без зазначення номера і дати) Куликівська селищна рада передала ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0193 га для обслуговування малої архітектурної форми на території Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області терміном на п`ять років.

Додатковою угодою № 7 до договору оренди землі від 2010 року (зареєстрований 19 січня 2010 року за № 041083500001) від 25 березня 2015 року пункт 2 договору оренди викладено в такій редакції: «В оренду передається земельна ділянка кадастровий № 7422755100:01:005:0009, загальною площею 0,0193 га, у тому числі: забудовані землі - 0,0068 га, двір - 0,01255 га».

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки, наданої в оренду строком на п`ять років для комерційної діяльності, розміщення павільйону ОСОБА_1 від

25 березня 2015 року, Куликівська селищна рада передала ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0193 га, кадастровий

№ 7422755100:01:005:0009, яка розташована в адміністративних межах смт Куликівка Куликівського району Чернігівської області.

12 червня 2019 року представник ОСОБА_1 звернулась до Куликівської селищної ради щодо самовільного захоплення частини орендованої земельної ділянки суміжним землекористувачем ОСОБА_2 та просила вжити заходи реагування з метою усунення порушення земельного законодавства та захисту прав орендаря.

08 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Куликівської селищної ради

із заявою про продовження договору оренди земельної ділянки від 19 січня

2010 року № 041083500001 на п`ятирічний строк відповідно до норм статті

33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до листа Куликівської селищної ради від 25 листопада 2019 року

№ 03-09/2024 позивача повідомлено, що її намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк буде враховано при вирішенні питання про поновлення договору.

До порядку денного тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Куликівської селищної ради було включено проєкт рішення «Про поновлення договору оренди землі ОСОБА_1 », що відображено на офіційному сайті Куликівської селищної ради.

Згідно з протоколом засідання Постійної комісії Куликівської селищної ради з питань депутатської діяльності, регламенту, законності, екології та аграрних питань від 20 січня 2020 року № 27 комісія вирішила: «Рекомендувати, що до чергового пленарного засідання сесії Куликівської селищної ради більш детально вивчити питання щодо продовження договору оренди землі, укладеного між Куликівською селищною радою та ОСОБА_1 , за результатами опрацювання даного питання підготувати проєкт рішення, який винести на розгляд та голосування депутатів Куликівської селищної ради».

Відповідно до рішення тридцять п`ятої сесії сьомого скликання Куликівської селищної ради від 28 січня 2020 року «Про відмову в поновленні договору оренди землі ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у поновленні договору оренди землі від 19 січня 2010 року, укладеного між Куликівською селищною радою і ОСОБА_1 , зареєстрованого у Куликівському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19 січня 2010 року за №041083500001 (додаткова угода № 7 до договору оренди землі від 25 березня 2015 року, номер запису про інше речове право 9330042, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 08 квітня 2015 року, індексний номер витягу 36100771) щодо земельної ділянки площею 0,0193 га, кадастровий номер 7422755100:01:005:0009.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин перших статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України «Про оренду землі» (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що із закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа - повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до частини восьмої статті 33 Закону України «Про оренду землі» оформлення відповідних правовідносин сторін здійснюється шляхом укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в спосіб, передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі», вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Правочин, на підставі якого здійснюється продовження орендних прав та обов`язків, у силу загальних приписів ЦК України щодо порядку укладення, зміни та розірвання договорів має бути вчинений у тій самій формі, що й первісний договір оренди.

У випадку недосягнення сторонами згоди щодо укладення додаткової угоди спір про укладення такої угоди, зміни та розірвання первісного договору вирішується судом (статті 651 652 ЦК України).

У частині другій статті 16 ЦК України передбачено, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

При вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2022 року у cправі № 909/8/21 зазначено, що «у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає закону), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, що звернулась за їх захистом. Так, предметом розгляду у справі, що розглядається, є вимоги ТОВ «Калушторгсервіс» про визнання незаконним та скасування рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ «Калушторгсервіс». Правовою підставою позову зазначено положення статті

33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відповідачем порушено порядок розгляду заяви орендаря про продовження (поновлення) договору оренди землі та не узгоджено істотні умови договору, що призвело до порушення переважного права добросовісного орендаря на поновлення договору оренди землі. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 , від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц). В кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту)(пункт 145 рішення ЄСПЛ від

15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). Статтею

33 Закону «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено як підстави поновлення договору оренди землі, так і порядок такого поновлення шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди землі. Право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означають право сторони на звернення до суду для укладення додаткової угоди (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20). Як вбачається зі змісту постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 10.04.2018

у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/121/17, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, належними способами захисту порушених прав орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», є позовні вимоги про визнання поновленим раніше укладеного договору оренди землі з визначенням умов такого договору оренди. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі

№ 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 у справі

№ 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Однак у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та визнаючи незаконним та скасовуючи рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 «Про відмову у продовженні (поновленні) договору оренди землі ТОВ «Калушторгсервіс», не встановив, чи обраний позивачем спосіб захисту буде ефективним, чи задоволення таких позовних вимог призведе до поновлення порушених прав та інтересів позивача, чи не призведе задоволення позову у справі, що розглядається, до необхідності звернення позивача до суду з іншим позовом з метою поновлення свої прав. При цьому суд апеляційної інстанції не надав правову оцінку обставинам звернення позивача до суду з позовом про визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною у іншій справі

№ 909/992/20 та не дослідив чи здатне визнання незаконним та скасування рішення Калуської міської ради від 10.12.2020 № 70 поновити права та інтереси позивача як орендаря земельної ділянки, оскільки сам по собі факт визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення, не зумовлює автоматичного поновлення переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, яке підлягає захисту у спосіб, установлений законом, а саме шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди».

У справі, що переглядається:

ефективним способом захисту права позивача на поновлення раніше укладеного договору оренди, визначеного у статті 33 Закону України «Про оренду землі», є вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі із викладенням її змісту;

вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким їй було відмовлено у поновленні договору оренди землі, не є ефективним способом захисту зазначеного права, оскільки не відновлюють порушене право позивача щодо поновлення договору оренди землі та тих же умовах, які визначались попереднім договором оренди.

Оскільки позивач вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту не заявляла, у позові належало відмовити в зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права.

За таких обставин суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилились щодо мотивів такої відмови. Тому рішення судів належить змінити в мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 липня 2022 року у cправі № 909/8/21, дають підстави для висновку про те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду частково ухвалені без дотримання норм матеріального і процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює оскаржені судові рішення, але виключно в частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 22 квітня

2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 січня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук