Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №686/28302/20
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №686/28302/20
Постанова КЦС ВП від 22.03.2023 року у справі №686/28302/20

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 686/28302/20

провадження № 61-249св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне підприємство «Девелопер Менеджмент Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

особа, яка звернулась із апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року приватне підприємство «Девелопер Менеджмент Груп» (далі - ПП «Девелопер Менеджмент Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням власника ПП «Девелопер Менеджмент Груп» ОСОБА_3 від 03 жовтня 2019 року № 1/2019 до складу учасників товариства прийнято ОСОБА_1 , збільшено розмір статутного капіталу до 100 000 грн, в рахунок внеску до статутного капіталу учасника ОСОБА_1 прийнято на баланс ПП «Девелопер Менеджмент Груп» нерухоме майно, затверджено зміни до статуту шляхом викладення та затвердження його у новій редакції.

03 жовтня 2019 року на підставі акта приймання-передавання майна до статутного капіталу учасник ОСОБА_1 передав, а ПП «Девелопер Менеджмент Груп» прийняло у власність наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення № 7-Г, загальною площею 21,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 25,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення № 8-Г загальною площею 19,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 41,2 кв. м, житловою площею 18 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; комплекс гідротехнічних споруд, розташований за адресою: Хмельницька область, Деражнянський район, село Волоське.

У жовтні 2020 року позивач звернувся до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації вищевказаного майна за ПП «Девелопер Менеджмент Груп», однак отримав відмову у зв`язку із наявністю арештів на це майно, накладених судовим рішенням від 31 липня 2020 року.

У зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності спірного майна за позивачем останній позбавлений можливості володіти та розпоряджатися ним, що є порушенням його права власності.

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати за ПП «Девелопер Менеджмент Груп» право власності на вказане нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2021 року позов ПП «Девелопер Менеджмент Груп» задоволено.

Визнано за ПП «Девелопер Менеджмент Груп» право власності на: нежитлове приміщення № 7-Г, загальною площею 21,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 25,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення № 8-Г загальною площею 19,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 41,2 кв. м, житловою площею 18 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; комплекс гідротехнічних споруд, розташований за адресою: Хмельницька область, Деражнянський район, село Волоське.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості, а саме правомірності укладеного позивачем правочину (акта приймання-передавання майна від 03 жовтня 2019 року) та необхідності захисту його порушених прав як власника спірного нерухомого майна.

Не погодившись із указаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , який не брав участі у розгляді справи, подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року задоволено апеляційну скаргу особи, що не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_2 , скасовано заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 червня 2021 року, прийнято постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ПП «Девелопер Менеджмент Груп». Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у провадженні Деражнянського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа № 673/1287/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою.

З метою забезпечення вказаного вище позову ухвалою суду від 31 липня 2020 року накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме майно, яке передано останнім в рахунок внеску до статутного капіталу ПП «Девелопер Менеджмент Груп» і на яке рішенням суду першої інстанції визнано право власності за цим підприємством. З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 .

Оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації в силу вимог статті 334 ЦК України, однак на спірне майно право власності за ПП «Девелопер Менеджмент Груп» зареєстровано не було.

Позивач ПП «Девелопер Менеджмент Груп» не набув право власності на спірне нерухоме майно у встановленому законом порядку, тому суд дійшов висновку, що таке право не може бути захищеним за нормами, передбаченими статтею 392 ЦК України, оскільки зазначена норма не породжує, а підтверджує наявне право власності

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

29 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.

Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та у постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 19 червня 2018 року у справі № 904/1192/16, від 10 травня 2018 року у справі № 910/22354/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 09 березня 2021 року у справі № 904/440/20, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням суду першої інстанції не було вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 , тому суд апеляційної інстанції повинен був постановити судове рішення про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Водночас при вирішенні спору у цій справі суд апеляційної інстанції не врахував, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 08 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням власника ПП «Девелопер Менеджмент Груп» ОСОБА_3 від 03 жовтня 2019 року № 1/2019 до складу учасників товариства прийнято ОСОБА_1 , збільшено розмір статутного капіталу до 100 000 грн, в рахунок внеску до статутного капіталу учасника ОСОБА_1 прийнято на баланс ПП «Девелопер Менеджмент Груп» нерухоме майно, затверджено зміни до статуту шляхом викладення та затвердження його у новій редакції.

03 жовтня 2019 року на підставі акта приймання-передавання майна до статутного капіталу учасник ОСОБА_1 передав, а ПП «Девелопер Менеджмент Груп» прийняло у власність наступне нерухоме майно: нежитлове приміщення № 7-Г, загальною площею 21,0 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення на цокольному поверсі загальною площею 25,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення № 8-Г загальною площею 19,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ; житловий будинок загальною площею 41,2 кв. м, житловою площею 18 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_4 ; комплекс гідротехнічних споруд, розташований за адресою: Хмельницька область, Деражнянський район, село Волоське.

Відповідно до протоколу № 1/2019 року зборів власників ПП «Девелопер Менеджмент Груп» від 25 листопада 2019 року ОСОБА_1 виключено зі складу власників підприємства.

Згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником вказаного майна (а.с. 8-18). Даних про права ПП «Девелопер Менеджмент Груп» на зазначене майно реєстр не містить.

У жовтні 2020 року позивач звернувся до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації вищевказаного майна за ПП «Девелопер Менеджмент Груп», однак отримав відмову у зв`язку із наявністю арештів на це майно, накладених судовим рішенням від 31 липня 2020 року.

У провадженні Деражнянського районного суду Хмельницької області з серпня 2019 року перебувала цивільна справа № 673/1287/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США за борговою розпискою.

Ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2020 року з метою забезпечення вказаного вище позову накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно, яким є: житловий будинок, загальною площею 41,2 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 893526368215); нежитлове приміщення № 8-Г загальною площею 19,3 кв. м в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878604068101); нежитлове приміщення № 7-Г загальною площею 21,0 кв. м в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 878574368101); нежитлове приміщення в цокольному поверсі, загальною площею 25,1 кв. м, в будинку АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 634407868101.

Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2021 року в справі № 673/1287/19, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_1 на його користь грошові кошти за борговою розпискою від 06 липня 2017 року у розмірі 50 000 доларів США.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають з таких підстав.

З огляду на приписи статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Право власності набувається на підставах, шо не заборонені законом, зокрема, із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Правочин - це вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, шляхом волевиявлення сторін на набуття певних цивільних прав та обов`язків.

Акт приймання-передачі майна до статутного капіталу є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація переходу права власності на нерухоме майно від засновника до товариства, що є достатнім для підтвердження набуття товариством права власності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18 та від 10 вересня 2019 року у справі № 918/370/18.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам.

Згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.

Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

Аналогічний за змістом висновок щодо «використання права на зло» зроблено і у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21).

У справі, що переглядається, встановлено, що з серпня 2019 року у провадженні Деражнянського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа № 673/1287/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за борговою розпискою. У межах цієї справи ухвалою Деражнянського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2020 року з метою забезпечення позову накладено арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно.

Будучи достовірно обізнаним про те, що він є відповідачем у вказаній справі та боржником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 03 жовтня 2019 року на підставі акта приймання-передавання майна передав до статутного капіталу ПП «Девелопер Менеджмент Груп» належне йому нерухоме майно.

Вчинення ОСОБА_1 дій на відчуження належного йому нерухомого майна, яке перебуває під судовим арештом, очевидно недобросовісне та є зловживанням правами стосовно кредитора, оскільки такі дії спрямовані на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

У жовтні 2020 року ПП «Девелопер Менеджмент Груп» звернулося до державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації вищевказаного майна за ПП «Девелопер Менеджмент Груп», однак отримало відмову у зв`язку із наявністю арештів на це майно.

Отже, за обставин цієї справи перехід права власності на спірне нерухоме майно від ОСОБА_1 відбувся не на підставі акта приймання-передачі, а на підставі ухваленого у цій справі судового рішення про визнання за ПП «Девелопер Менеджмент Груп» права власності на спірне майно.

Урахувавши наведене, суд апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі обґрунтовано виходив із того, що рішенням суду першої інстанції, за яким належне ОСОБА_1 майно перейшло у власність ПП «Девелопер Менеджмент Груп», вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_2 на забезпечення виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів за рахунок його майна.

При цьому правильним є врахування судом апеляційної інстанції, що відчуження майна боржника унеможливить або утруднить виконання рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області 27 травня 2021 року, яке набрало законної сили, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 50 000 дол. США.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав ОСОБА_2 як кредитора ОСОБА_1 та підставно відмовив у задоволенні позовних вимог, а доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до змісту пункту 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц сформульовано такий висновок: «під судовим рішенням у подібних правовідносинах потрібно розуміти такі рішення, де схожими є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та у постановах Верховного Суду: від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц, від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 19 червня 2018 року у справі № 904/1192/16, від 10 травня 2018 року у справі № 910/22354/15, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 09 березня 2021 року у справі № 904/440/20, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького апеляційного суду від 25 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович