Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2019 року у справі №743/173/19

Постанова

Іменем України

22 січня 2020 року

м. Київ

справа № 743/173/19

провадження № 61-16937св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватний нотаріус Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіна Олена Сергіївна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С., третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконною постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , яка за життя заповіла їй житловий будинок та прибудинкову земельну ділянку, що знаходяться на АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), розміром 5,84 га, згідно з сертифікатом серії ЧН № 0236083, виданим Ріпкинською районною державною адміністрацією (далі - РДА) 25 липня 1996 року на підставі свого рішення від 10 червня 1996 року № 209, яке заповітом не охоплено.

Вказувала, що прийняла спадщину після смерті матері, фактично вступивши в управління спадковим майном, що підтверджується рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у справі № 743/1709/17 за її позовом до ОСОБА_2 , Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття.

Її рідна сестра - ОСОБА_2 , не проживала разом з матір`ю на час відкриття спадщини, а, звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вказала, що є єдиною спадкоємицею після померлої та 15 вересня 2017 року отримала свідоцтво про право на земельну ділянку (пай).

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у справі № 743/1709/17 було встановлено факт прийняття нею спадщини після смерті матері та встановлено місце відкриття спадщини - АДРЕСА_2 , оскільки на той час вона доглядала спадкодавця за місцем свого постійного проживання.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року у справі №743/688/18 було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2017 року, зареєстроване за № 828 та видане ОСОБА_2 .

Разом з цим, постановою приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Моклигіної О. С. від 16 січня 2019 року № 4/02-31, незважаючи на вказані судові рішення, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкування земельної частки з тих підстав, що спадщина відкрилася у період дії ЦК Української РСР у редакції 1963 року, отже її сестра - ОСОБА_2 має право на спадкування 1/2 частки земельного паю.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: скасувати постанову приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Моклигіної О .С. від 16 січня 2019 року № 4/02-31 про відмову у видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом; зобов`язати приватного нотаріуса видати їй, як спадкоємиці майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 5,84 га, в умовних кадастрових гектарах, серії ЧН № 0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 липня 1996 року за № 15.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2019 року у складі судді Жовтка Є. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Моклигіної О. С. від 16 січня 2019 року № 4/02-31 про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зобов`язано приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Чернігівської області Моклигіну О. С. видати ОСОБА_1 , як спадкоємиці майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) розміром 5,84 га, в умовних кадастрових гектарах, серії ЧН № 0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 липня 1996 року за № 15.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що приватний нотаріус не закликала ОСОБА_2 до спадкоємства, отже у неї не було підстав для відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, а крім того, заочним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року у справі № 743/688/18, яке вступило в законну силу, було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2017 року, зареєстроване за № 828 та видане ОСОБА_2 , як спадкоємиці майна ОСОБА_3 відносно права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені Примакова, розміром 5,84 га в умовних кадастрових гектарах, на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 липня 1996 року за № 15.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційну скаргу приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С. задоволено.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17 травня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що порушень законодавства у діях нотаріуса немає, оскільки після смерті ОСОБА_3 існує два спадкоємця, між якими є спір з приводу спадкового майна, який не є предметом даної справи, тому відмова у видачі позивачу свідоцтва про одноособове отримання спадкового майна є законною та обґрунтованою.

Крім того, ОСОБА_1 не надала нотаріусу оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), що підтверджує відповідне право спадкодавця ОСОБА_3 , що є ще однією, самостійною підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що її сестра - ОСОБА_2 не мала наміру приймати спадщину, однак її представник ОСОБА_4 шляхом обману отримав від неї оригінал сертифікату та паспорт, прийнявши спадщину від її імені.

Апеляційний суд належно не дослідив той факт, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину в передбачений законодавством строк, оскільки оригінал сертифікату на земельний пай вона отримала тільки через 5 років після смерті їх матері.

Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково вказав, що ОСОБА_2 отримала право власності на землю, що свідчить про те, що вона виявила бажання прийняти спадщину, оскільки суд не надав правової оцінки законності передачі її землі у власність, враховуючи, що свідоцтво на право на спадщину було судом скасовано.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року нотаріус Моклигіна О. С. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вказує, що доводи останньої є безпідставними, не впливають на правильність вирішення справи апеляційним судом, тому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного від 17 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 вересня 2017 року ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 та в інтересах останньої, звернулась до приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, зазначивши, що ОСОБА_2 є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_3 і прийняла спадщину, до складу спадщини входить право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП ім. Примакова, яке знаходиться в с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 152/2017 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

У матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_2 , адресована компетентній державній нотаріальній конторі (приватному нотаріусу), за змістом якої ОСОБА_2 повідомляє, що вона прийняла спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном - правом на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені Примакова в с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, і що інших спадкоємців немає. Справжність підпису ОСОБА_2 на цій заяві засвідчено секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області 04 вересня 2017 року.

З огляду на інформацію Першої чернігівської державної нотаріальної контори головного територіального управління юстиції у Чернігівській області від 08 червня 2017 року що спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 згідно з даними Алфавітної книги обліку спадкових справ 1999-2004 роки не заводилась.

Відповідно до інформаційних довідок зі спадкового реєстру від 15 вересня 2017 року, інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, заповіти та спадкові договори після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 відсутні.

Згідно з довідкою Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області від 01 листопада 2016 року ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті була зареєстрована одна за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2017 року, відповідно до якого нотаріус посвідчила, що на підставі статті 529 ЦК Української РСР (1963 року) та пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спадкоємцем майна ОСОБА_3 є її дочка - ОСОБА_2 Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені Примакова, яке знаходиться у с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, розміром 5,84 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) та належить спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року.

З огляду на дублікат заповіту від 19 вересня 2017 року, виданого секретарем Павлівської сільської ради замість втраченого, 19 вересня 1995 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла своїй дочці - ОСОБА_1 належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями у АДРЕСА_1 . Заповіт посвідчений 19 вересня 1995 року секретарем виконавчого комітету Кезівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Самоненко Н. М. та зареєстрований в реєстрі за № 44.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у справі № 743/1709/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Любецької селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття, встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 та встановлено місце відкриття спадщини - АДРЕСА_2 .

Заочним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року у справі № 743/688/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину встановлено, що 17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О. О. із заявою, в якій повідомила, що вона є спадкоємицею за заповітом, посвідченим Кезівською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області від 19 вересня 1995 року по реєстру № 44 та за законом приймає спадщину, що залишилася після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 її матері ОСОБА_3 , яка була зареєстрована в с. Шумани Ріпкинського району Чернігівської області та проживала разом із заявником по день смерті в АДРЕСА_2 . Вказана заява зареєстрована в реєстрі за № 1136.

Цим же рішенням суду, яке набрало законної сили, було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 15 вересня 2017 року, зареєстроване за № 828 та видане ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємиці майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно права на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП імені Примакова, яке знаходиться в селі Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, розміром 5,84 га в умовних кадастрових гектарах без зазначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та належить спадкодавцю на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 липня 1996 року за № 15.

14 січня 2019 року до приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С. надійшла заява ОСОБА_1 з проханням видати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП ім. Примакова, яке знаходиться в с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області, що належало померлій ОСОБА_3 , а у разі відмови - винести постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Постановою приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С. від 16 січня 2019 року № 4/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП ім. Примакова, і знаходиться в с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області.

Підставами відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом приватний нотаріус зазначила те, що спадкоємцями майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 є її дочка ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 у рівних частках кожна. Отже, кожній з них видаватиметься свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частки права на земельну частку (пай).

Крім того, ОСОБА_1 (її представником) не надано оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0236083, виданого Ріпкинською РДА Чернігівської області 25 липня 1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 30 липня 1996 року за №15.

Спадкову справу № 152/2017 до майна померлої ОСОБА_3 заведено приватним нотаріусом Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіною О. С. за заявою спадкоємця за законом - дочки спадкодавця ОСОБА_2 , справжність підпису на якій засвідчено секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Даниленко А. В. 04 вересня 2017 року за № 21.

15 вересня 2017 року до приватного нотаріуса Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіної О. С. від імені ОСОБА_2 та в її інтересах звернулась ОСОБА_4 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину - право на земельну частку (пай), що перебуває у колективній власності КСП ім. Примакова, яке знаходиться у с. Павлівка Ріпкинського району Чернігівської області.

Повноваження ОСОБА_4 на представництво інтересів ОСОБА_2 підтверджуються довіреністю, посвідченою секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Даниленко А. В. 04 вересня 2017 року за № 22.

Належні й допустимі докази недійсності вказаної довіреності у справі відсутні.

Приватному нотаріусу Ріпкинського районного нотаріального округу Моклигіній О. С. від імені ОСОБА_2 також було надано оригінал сертифіката на право на земельну частку пай, виданого ОСОБА_3 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР у редакції, чинній на час відкриття спадщини, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, зокрема, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, яка була чинною на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.

Пунктом 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши, що до нотаріальної контори звернулися два спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 : ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також те, що остання не надала нотаріусу оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), що підтверджує відповідне право спадкодавця, та вимагала видати їй свідоцтво на право на спірне спадкове майно тільки їй, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення районного суду та відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки у діях нотаріуса відсутні порушення законодавства, а з огляду на обставини справи існує спір двох спадкоємців на спадкове майно, який не є предметом розгляду у цій справі, оскільки оскаржуються саме дії нотаріуса, а ОСОБА_2 залучена до участі у справі як третя особа.

Посилання заявника на те, що заочним рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2018 року видане ОСОБА_2 . свідоцтво про право на спадщину було визнано недійсним не впливає на правильність оскаржуваного судового рішення та законність постанови нотаріуса, оскільки вказане свідоцтво було визнано недійсним не у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не має права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у саме через те, що таке свідоцтво було видано їй одноособово.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 не мала наміру приймати спадщину, однак її представник ОСОБА_4 шляхом обману отримав від неї оригінал сертифікату та паспорт, прийнявши спадщину від її імені, нею не підтверджені, що є її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Апеляційний суд правильно вказав, що доказів недійсності довіреності, посвідченої секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області Даниленко А. В. 04 вересня 2017 року за № 22, на підставі якої діяв представник в інтересах ОСОБА_2 , судам не надано.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_2 не прийняла спадщину в передбачений законодавством строк, оскільки оригінал сертифікату на земельний пай вона отримала тільки через 5 років після смерті їх матері, не заслуговують на увагу, оскільки питання прийняття спадщини не є предметом розгляду у цій справі, а доказів того, що вона була визнана такою, що втратила право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , суду не надано.

Крім того, варто вказати, що підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 також було те, що вона не надала оригіналу відповідного документу, що підтверджує те, що вона фактично вступила в управління спірним спадковим майном, що є самостійною підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат».

Доказів на спростування цієї обставини ОСОБА_1 не надавала взагалі.

Доводи заявника про те, що апеляційний суд не надав правової оцінки законності передачі ОСОБА_2 землі у власність, не заслуговують на увагу, оскільки таке питання не було предметом розгляду у цій справі.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк