Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.07.2021 року у справі №502/1603/18

Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 502/1603/18

провадження № 61-10329 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області у складі судді

Масленикова О. А. від 20 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А.,

Сегеди С. М. від 20 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який перед смертю склав заповіт на земельну ділянку, розміром 3,02 га, посвідчений державним нотаріусом Кілійської державної нотаріальної контори Богачовою Н. М. 23 жовтня 2003 року, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів йому указану земельну ділянку, яка належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю

ІІ-ОД № 029131, виданого Кілійською державною адміністрацією

від 06 жовтня 2003 року. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на вказану земельну ділянку

Вказував, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин у зв'язку з тим, що йому не було відомо про смерть спадкодавця, оскільки останній приблизно з 2005-2006 роки виїхав із с. Приморське та проживав у м.

Сєвєродонецьк у Луганської області, де помер. При цьому, зазначав, що йому стало відомо про смерть ОСОБА_3 у 2017 році

від племінника спадкодавця - ОСОБА_4, тому він не міг своєчасно звернутися до нотаріуса.

Ураховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 просив суд визначити йому додатковий строк, терміном три місяці для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

РішеннямКілійського районного суду Одеської області від 20 грудня

2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням законної сили для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач відповідно до статтей 1223, 1233 ЦК України мав право на прийняття спадщини як спадкоємець за заповітом, але в нотаріальну контору в строк, передбачений законом не звернувся, оскільки не знав про смерть спадкодавця, що є поважною причиною.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2, як особа, що не брала участі у справі, у серпні 2019 року оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 належним відповідачем визначив Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області, проте відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику

у справах про спадкування", постанови Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61 цс 18, постанови Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, провадження № 61-43404 св 18, та постанови Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №352/382/18, провадження №61-40424 св 18, судам роз'яснено та зроблено висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Таким чином, суд першої інстанції, не встановив коло усіх спадкоємців померлого та не залучив їх до розгляду позову у першій інстанції, у той час як позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця ОСОБА_2, дочки померлого.

Тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину і лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кілійського районного суду Одеської області

від 20 грудня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року, в якій посилаючись на неправильному застосуванню судами норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 502/1603/18 з Кілійського районного суду Одеської області, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року відмовлено, та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, так як судом першої інстанції було вірно надано правову оцінку щодо поважності пропуску строку для прийняття спадщини.

При цьому зазначає, що нотаріусом було порушено пункти 2.2. і 3.2. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, оскільки нотаріус не вчинив дії щодо повідомлення, роз'яснення йому прав, як спадкоємцю, не здійсним виклик, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчить про неналежне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-496 цс
17.

Крім того, вказує, що висновок суду про незалучення до участі у справі

ОСОБА_2, як належного відповідача, є передчасним, та не відповідає обставинам справи, так як йому не було відомо про прийняття

ОСОБА_2 спадщини за законом, приватні нотаріуси не повідомляли його про заведені спадкові справи за заявими інших спадкоємців, не знав про судове рішення Сєвєродонецького міського суду від 18 травня 2018 року у справі № 428/4211/18, яким встановлено факт родинних відносин між нею та померлим ОСОБА_3, тому і залучив сільську раду відповідачем. При цьому, зазначає, що ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса про прийняття спадщини за законом після його звернення із заявою про отримання спадщини за заповітом, на що їй було відмовлено приватним нотаріусом, оскільки нею пропущено строк для прийняття спадщини.

Таким чином, вважає, що судом першої інстанції порушено права та обов'язки

ОСОБА_2, так як її не було залучено належним відповідачем, тому просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року до Верховного Суду подано відзив від ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому, зазначається, що судове рішення суду апеляційної інстанції є законне, так як в суді першої інстанції були порушенні її права, інтереси та обов'язки. Вказує, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки позивач зазначив в касаційній скарзі, що знав про те, що у спадкодавця є дочка, він зв'язувався з нею щодо спадкового майна, проте приховав цей факт від суду першої інстанції та не залучив її в якості відповідача.

Крім того, зазначає, що незнання про смерть спадкодавця не свідчить про поважність пропуску строку для прийняття спадщини, і в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України та Верховного Суду.

Таким чином, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня

2021 року - без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-9 "Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 3 статті 3 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою

для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційним судом встановлено, що, звернувшись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 належним відповідачем визначив Приморську сільську раду Кілійського району Одеської області.

Проте, апеляційну скаргу було подано ОСОБА_2, яка не була залучена до участі в розгляді справи судом першої інстанції, є рідною дочкою спадкодавця, тобто спадкоємцем першої черги спадкування за законом.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частини 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 та 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені

статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1272 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя

статті 1272 ЦК України).

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938 св 18);

від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977 св 19); від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046 св 18).

Крім того, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" міститься правова позиція відповідно до якої особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина 2 статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не встановив коло усіх спадкоємців померлого та не залучив їх до розгляду позову у першій інстанції, у той час як позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця - ОСОБА_2, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину і лише за відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не знав про спадкоємця за законом, тому не міг залучити її у справі є безпідставними, так як судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо порядку встановлення кола усіх спадкоємців померлого. Крім того, позивач у касаційній скарзі сам зазначав, що він дізнався у 2017 році про смерть

ОСОБА_6, після цього в телефонній розмові спілкувався з

ОСОБА_2, яка є рідною дочкою спадкодавця, тому позивач міг дізнатися щодо свого спадкового майна і чи не прийняла ОСОБА_2

у спадщину спірне майно, тому суд апеляційної інстанції вірно зазначив,

що позивачем не було залучено до участі в розгляді справи спадкоємця першої черги за законом, було порушено її права.

При цьому, права позивача на доступ до суду не порушено, так як він має право звернутися до суду до належного відповідача.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що рішенням Сєвєродонецького міського суду від 18 травня 2018 року у справі № 428/4211/18 встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з померлим батьком

ОСОБА_3, тобто вона є спадкоємцем першої черги. Той факт, що нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини, не свідчить, що вона фактично не прийняла спадщину, не свідчить, що вона, як спадкоємець померлого, не повинна була бути залученою до участі у справі.

Інші доводи касаційної скарги на законність постанови суду апеляційної інстанції не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо клопотання про зупинення дії судового рішення суду апеляційної інстанції

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 20 травня

2021 року до закінчення касаційного провадження.

З огляду на те, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного суду від 20 травня

2021 року без змін, тому відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць