Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.04.2021 року у справі №127/17476/20

Постанова

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 127/17476/20

провадження № 61-4594св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Виконавчий комітет Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року у складі колегії суддів:

Берегового О. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2020 року звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради в якому просив суд зобов'язати виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти із ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення - кімнати № 20 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м, розташовану в будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1983 року ОСОБА_1 працював в урологічному відділені Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова, а з 1993 року по сьогоднішній день працює завідувачем харчоблоку Вінницької обласної лікарні ім.

Пирогова.

Відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова від 07 грудня 1983 року № 6 позивач поселений у кімнату АДРЕСА_2, а відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова № 6 від 23 березня 1993 року позивач разом зі своєю сім'єю переселений у кімнату № АДРЕСА_1 гуртожитку на АДРЕСА_1.

Згідно інвентарної справи № 2508 від 02 лютого 2017 року на кімнату № АДРЕСА_1, якій в подальшому було присвоєно номер 20, у користуванні позивача перебуває відповідна кімната № 20, з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м.

На теперішній час позивач разом із своєю сім'єю- сином ОСОБА_2 (член сім'ї) проживають та зареєстровані в кімнаті АДРЕСА_1 (гуртожиток).

20 червня 2013 року на сесії Вінницької обласної Ради прийняте рішення про передачу гуртожитку в комунальну власність міста. Проте, однією з умов передачі гуртожитку в комунальну власність міста є і реєстрація місця проживання мешканців відповідно до займаних кімнат.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року у справі № 127/32459/18 визнано за ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_2 право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м.

Позивач разом із сином неодноразово звертались до відповідача з заявою на укладення договору найму житлового приміщення, а саме вищезазначеною кімнатою № 20, однак постійно отримували безпідставну відмову.

Зокрема, відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01 серпня 2019 року № 1938, відповідачем всупереч рішення суду надано дозвіл на укладання договору найму лише жилою площею 33,6 кв. м, а не кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50.7 кв. м.

Позивач на підтвердження користування усіма приміщеннями в кімнаті під № 20, посилається на особовий рахунок НОМЕР_2, договір приєднання про надання послуг з централізованого постачання холодної води від 03 квітня 2018 року, договір приєднання про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води від 15 липня 2019 року, договір про користування електричною енергією № 040130488, єдиний рахунок за наданні житлово-комунальні послуги.

19 червня 2020 року позивач направив відповідачеві заяву на укладення договору найму житлового приміщення з копіями відповідних документів, що підтверджується цінним описом та квитанцією. Відповідач отримав вказану заяву 22 червня 2020 року, однак по день звернення до суду першої інстанції (12 серпня 2020 року), будь-якої відповіді відповідач не надав.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 17 листопада 2020 року в під головуванням судді Романюк Л. Ф. у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради не є належним відповідачем за позовними вимогами про укладення договору найму, оскільки кімната № АДРЕСА_1 в гуртожитку на АДРЕСА_1 обліковується як житловий фонд територіальної громади м. Вінниці та перебуває на балансі ТОВ "ЖЕО" до повноважень якого і належить укладення договорів найму на комунальне майно, яка до участі у справі залучена не була.

Вінницький апеляційний суд постановою від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 листопада 2020 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов'язання вчинити певні дії задовольнив.

Зобов'язав виконавчий комітет Вінницької міської ради укласти із ОСОБА_1, договір найму житлового приміщення, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м, розташовану в будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходи з того, що відповідно до заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року в цивільній справі № 127/32459/18, яке набрало законної сили 03 травня 2019 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м, що розташована у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п.1,2 Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23 березня 2017 року № 692 "Про упорядкування питання укладення договорів найму на житлові приміщення, які перебувають у комунальній власності та затвердження Примірного договору найму житла в будинках комунальної власності", яке міститься у відкритому доступі на сайті Вінницької міської ради "https://www. vmr. gov. ua", договір найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності, укладається виключно на підставі ордеру, термін дії якого не закінчився, житлово-експлуатаційними підприємствами або організаціями, які обслуговують будинок; в усіх інших випадках - на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, після розгляду на громадській комісії з житлових питань.

Розділом ІІ Положення про громадську комісію з житлових питань затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 квітня 2017 року № 850, встановлено, що до повноважень комісії належать розгляд питань, зокрема, щодо укладення договорів найму в житлових приміщеннях, які перебувають в комунальній власності.

З огляду на викладене, апеляційний суд не погодився з висновком суду попередньої інстанції про те, що виконавчий комітет Вінницької міської ради не є належним відповідачем за позовними вимогами про укладення договору найму, адже вважала, що саме на відповідача покладені обов'язки щодо укладення договору найму в інших випадках, зокрема, і у даному випадку, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

А тому вважав, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень у виконавчого комітету Вінницької міської ради на укладення договору найму з позивачем не узгоджуються із виконуваними повноваженнями останніх, оскільки таке питання, може і має бути вирішене Виконавчим комітетом Вінницької міської ради.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради - заступник міського голови Тимощук С. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року в якій просив оскаржене рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже спірна кімната обліковується як житловий фонд територіальної громади м. Винниці та перебуває на балансі ТОВ "ЖЕО" до повноважень якого і належить укладенні договору найму.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 692 від 23 березня 2017 року договір найму житлового приміщення, яку перебуває у комунальній власності, укладається виключно на підставі ордеру, термін дії якого не закінчився, з житлово-експлуатаційними підприємствами або організаціями, які обслуговують будинок.

Таким чином обов'язковою умовою, є наявність у позивача ордеру, який позивачу не видавався, а тому підстав для задоволення позову нема.

Аргументом касаційної скарги є також те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень відрізняється від резолютивної частини постанови, копія якої була надіслана відповідачу.

Вказує також, що апеляційним судом не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у поставі від 28 квітня 2020 року у справі № 296/8980/16-ц та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 826/4766/17 (провадження № 11-1290апп18) де вказано, що підставою для укладення договору найму та визнання права користування житловим приміщенням є ордер.

Касаційна скарга також містить посилання на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Богословський С. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги Виконавчого комітету Вінницької міської ради просить відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів, а оскаржену постанову залишити без змін.

Вказує, що посилання представника відповідача на відсутність у позивача ордера, як підстави для вселення у спірне приміщення є підставою для відмови у задоволенні позову помилкове. Позивач та його син мають право користування спірним приміщенням на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року, а тому укладення договору найму житлового приміщення відноситься саме до повноважень відповідача.

Додатково посилається на те, що позиція відповідача є суперечливою, адже постанову суду апеляційної інстанції, яка є предметом касаційного перегляду відповідачем виконано у повному обсязі. Порушене право позивача відновлене.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Вінницького міського суду Вінницької області.

27 травня 2021 року цивільна справа № 127/17476/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова від 07 грудня 1983 року № 6 позивач поселений у кімнату АДРЕСА_1 гуртожитку на АДРЕСА_1, а відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова від 23 березня 1993 року № 6 позивач разом зі своєю сім'єю переселений у кімнату АДРЕСА_1 (а. с. 44).

Згідно інвентарної справи від 02 лютого 2017 року № 2508 на кімнату № АДРЕСА_1, якій в подальшому було присвоєно номер 20, у користуванні позивача перебуває кімната № АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м (а. с. 19-20).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 24 травня 2018 року № 1147, надано дозвіл житлово-експлуатаційним конторам на укладення договору найму в державних житлових приміщеннях з членом сім'ї квартиронаймача: на одну кімнату під АДРЕСА_1, жилою площею 14,4 кв. м з ОСОБА_1 на склад сім'ї 2 особи (він, син - ОСОБА_2) за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 лютого 2018 року (справа № 127/26330/17, провадження № 2/127/6666/17, рішення набрало законної сили 24 березня 2018 року) (а. с.12).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року, визнано за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м, що розташована у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13-17).

Відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 01 серпня 2019 року № 1938, надано дозвіл житлово - експлуатаційним конторам, відповідним підприємствам, установам, організаціям на укладення договору найму в державних житлових приміщеннях з членом сім'ї квартиронаймача: на дві кімнати у гуртожитку під АДРЕСА_1, жилою площею 33,6 кв. м. з ОСОБА_1 (а. с. 11).

З довідки ТОВ "ЖЕО" від 10 березня 2020 року № 1040 встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 50,70 кв. м, житлова 33,6 кв. м (а. с. 30).

Згідно даних єдиного рахунку за надані житлово-комунальні та інші послуги, утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійснює ТОВ "ЖЕО" (а. с. 43).

В п. 2 акта обстеження житлових умов заявника № 12057 від 20 березня 2020 року зазначено, що будинок належить Вінницькій міській раді (а. с. 29).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1 -3 статті 61 Житлового кодексу Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер. Типовий договір найму жилого приміщення затверджено Радою Міністрів Української PCP.

За приписами частини 1 статті 63 Житлового кодексу Української РСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування після передачі гуртожитків у комунальну власність відповідно до пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків": приймають рішення відповідно до глави 4 "Користування гуртожитками" Житлового кодексу Української РСР про надання жилої площі в гуртожитку з укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку мешканцям таких гуртожитків, на яких поширюється дія пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", та видають їм спеціальні ордери на право вселення на відповідну жилу площу в гуртожитку; приймають рішення відповідно до глави 59 "Найм (оренда) житла" Цивільного кодексу України про надання житла в гуртожитку за договором найму (оренди) житла на певний строк за плату іншим мешканцям таких гуртожитків, на яких не поширюється дія пунктами 1 та 2 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Відповідно до пунктів 6 , 14 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" органи місцевого самоврядування у житловій сфері щодо приватизації громадянами житла у гуртожитках: здійснюють володіння, використання, управління, експлуатацію переданих територіальним громадам згідно з пунктів 6 , 14 статті 18 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" гуртожитків (безпосередньо чи через визначеного виконавчим органом ради управителя); укладають та розривають договори найму житла у гуртожитках, що є власністю відповідних територіальних громад.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені частиною 1 статті 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів ради.

Відповідно до частини 6 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Суд апеляційної інстанції вказував, що згідно з пунктами першим та другим Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23 березня 2017 року № 692 "Про упорядкування питання укладення договорів найму на житлові приміщення, які перебувають у комунальній власності та затвердження Примірного договору найму житла в будинках комунальної власності", яке міститься у відкритому доступі на сайті Вінницької міської ради "https://www. vmr. gov. ua", договір найму житлового приміщення, яке перебуває у комунальній власності, укладається виключно на підставі ордеру, термін дії якого не закінчився, житлово-експлуатаційними підприємствами або організаціями, які обслуговують будинок; в усіх інших випадках - на підставі рішення виконавчого комітету міської ради, після розгляду на громадській комісії з житлових питань.

Розділом ІІ Положення про громадську комісію з житлових питань затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 13 квітня 2017 року № 850, встановлено, що до повноважень комісії належать розгляд питань, зокрема, щодо укладення договорів найму в житлових приміщеннях, які перебувають в комунальній власності.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова № 6 від 07 грудня 1983 року позивач поселений у кімнату АДРЕСА_2, а відповідно до розпорядження Вінницької обласної лікарні ім.

Пирогова № 6 від 23 березня 1993 року, позивач разом зі своєю сім'єю переселений у кімнату № АДРЕСА_1 (якій в подальшому було присвоєно номер 20) гуртожитку на АДРЕСА_1.

Апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять ордеру на вселення позивача та членів його сім'ї в спірну кімнату за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, відповідно до заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року в цивільній справі № 127/32459/18, яке набрало законної сили 03 травня 2019 року, за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано право користування житловим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, до якої входять: кухня 5,5 кв. м, кімната 14,4 кв. м, кімната 19,2 кв. м, гардеробна 9,8 кв. м, санвузол 1,8 кв. м, що розташована у будинку гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із судом апеляційної інстанції про те, що Виконавчий комітет Вінницької міської ради є належним відповідачем за позовними вимогами про укладення договору найму, оскільки саме на останнього покладені обов'язки щодо укладення договору найму в інших випадках, зокрема, і у даному випадку, на виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Вищенаведеним спростовуються аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.

Крім того, як правильно вказував апеляційний суд, оскільки рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 березня 2019 року, яке набрало законної сили 03 травня 2019 року, визнано право ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користування спірною кімнатою АДРЕСА_1 з основними та допоміжними приміщеннями, загальною площею 50,7 кв. м, у виконавчого комітету Вінницької міської ради не було підстав для відмови ОСОБА_1 в укладенні договору найму стосовно вказаного об'єкта в цілому, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про можливість захистити права позивача у обраний ним спосіб.

Аргументи касаційної скарги про те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень відрізняється від резолютивної частини постанови, копія якої була надіслана відповідачу колегія суддів відхиляє з огляду на те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та резолютивна частина долученої представником копії постанови ідентичні.

Посилання касаційної скарги про те, що апеляційним судом не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у поставі від 28 квітня 2020 року у справі № 296/8980/16-ц та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 826/4766/17 (провадження № 11-1290апп18) де вказано, що підставою для укладення договору найму та визнання права користування житловим приміщенням є ордер, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у вказаних представником заявника справах вирішувалось питання про зобов'язання відповідача видати позивачеві та його родині оформлений ордер на квартиру та питання про визнання права користування жилим приміщенням та зобов'язання видати ордер. Таким чином предмети позовів не ідентичні, як не ідентичні і фактичні обставини у справах.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими апеляційним судом фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Вінницької міської ради залишити без задоволення.

Постанову вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький