Постанова

Іменем України

21 липня 2020 року

м. Київ

справа № 521/1074/17

провадження № 61-35161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеська регіональна філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Кононенко Н. А., Цюри Т. В., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі - Одеська регіональна філія ДП «Центр ДЗК») про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 19 грудня 2016 року № 108-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера відділу землевпорядних робіт з юридичними особами на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу землевпорядних робіт з юридичними особами Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК».

Стягнуто з Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за умовами відрядної оплати праці за час невиконання роботи в період з січня 2015 року по грудень 2015 року, з січня 2016 року по грудень

2016 року в розмірі 32 600,00 грн.

Стягнуто з Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 грудня 2016 року по

30 листопада 2017 року в розмірі 98 775,60 грн.

Стягнуто з Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2017 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про виправлення описки

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду із заявою про виправлення описки у резолютивній частині постанови Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року, мотивуючи її тим, що справа є малозначною, а тому відповідно до вимог частини третьої статті 389 ЦПК України постанова апеляційного суду не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи наведене, позивач просила виправити допущену описку в резолютивній частині постанови апеляційного суду, зокрема вказати, що постанова не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки зазначена справа виникла з трудових відносин, її розгляд в апеляційному порядку проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України постанова апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про виправлення описки.

Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги

У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області

від 14 червня 2018 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви про виправлення описки, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що, відкриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Одеської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України розгляд справи відбуватиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Тобто, суд визначив зазначену справу як малозначну, натомість при ухваленні судового рішення, помилково вказав, що ухвалена ним постанова, якою вирішений спір по суті, підлягає касаційному оскарженню, що є порушенням вимог чинного процесуального законодавства, оскільки, виходячи з ціни позову та його предмета, справа, що виникла з трудових відносин є малозначною в силу вимог закону. Відмовляючи в задоволенні її заяви про виправлення описки, суд апеляційної інстанції наведеного не урахував, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для виправлення зазначеної описки.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень (частина друга статті 269 ЦПК України).

Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

У підпункті «г» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України вказано, що у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження.

Зазначення у резолютивній частині постанови Апеляційного суду Одеської області від 03 травня 2018 року про те, що вона підлягає касаційному оскарженню, не є опискою у розумінні статті 269 ЦПК України, оскільки право визнавати справу, що виникла з трудових відносин малозначною, з урахуванням положень, визначених статтею 274 ЦПК України, належить до повноважень суду.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції допущено описку у резолютивній частині судового рішення щодо зазначення строку і порядку набрання постановою законної сили, та права на її касаційне оскарження, а тому оскаржувана ухвала Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року є законною та обгрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак