Історія справи

Постанова

Іменем України

21 січня 2019 року

м. Київ

справа № 757/11377/17-ц

провадження № 61-47924 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ГулькаБ. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Центренерго»,

представник позивача - Гавкалюк Віталій Володимирович,

відповідач - ОСОБА_5,

представник відповідача - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у складі судді Ларіонової Н. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 року на передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» на 33 мінуті 3-ої години прямого ефіру народний депутат України - ОСОБА_5 - оприлюднив, начебто, смс-повідомлення від громадянина ОСОБА_7, адресовану громадянину ОСОБА_8 такого змісту: «-Привет. Инфо по Центрэнерго (газ) на 30.06. поставлено 3 814 000 куб. м на общую сумму 54 389 000. Когда можно будет закрыться? Завтра я буду.». На наступний день, ІНФОРМАЦІЯ_3 року, об 11 годині 15 хвилин та 17 годині 54 хвилин відповідач на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» розмістив 2 повідомлення (публікації) такого змісту: 1 повідомлення - «Благодаря ОСОБА_7, пастух продажного парламентского стада ОСОБА_10 поставлял газ на государственную компанию Центрэнерго. За это, сказал ОСОБА_10 в интервью KyivPost.com.ua, он возвращал 2 тысячи гривен отката с каждой тысячи кубов газа. Вчера в эфире «ІНФОРМАЦІЯ_2» я показал смску от ОСОБА_7, где тот просит ОСОБА_10 рассчитаться. Цена одной этой смски, исходя из расчетов7 миллионов гривен: «Привет. Инфо по Центрэнерго (газ) на 30.06. поставлено 3 814 000 куб. м на общую сумму54 389 000. Когда можно будет закрыться? Завтра я буду.»; 2 повідомлення - «В продолжение истории с откатами ОСОБА_7 от ОСОБА_10. Ребята с Nashi Groshi нашли контракты, в которых был заложен «бонус» для Банковой. Для Национального антикоррупционного бюро Украины задача упрощается еще больше - просто бери пакуй их тепленькими…». При цьому, зробивши посилання в своїй публікації на публікацію з веб-сайту НашіГроші, на якому ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 2 годині 49 хвилин була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4».

Вищевказані публікації є доступними для усіх користувачів соціальної мережі «Facebook» та веб-сайту «НашіГроші». Позивачу про ці публікації стало відомо з соціальної мережі «Facebook». Вважає, що зазначені вище публікації містять недостовірну інформацію, яка принижує ділову репутацію юридичної особи, яка є стратегічним підприємством державного сектору економіки України, оскільки є неперевіреною відповідачем, не відповідає дійсності як про вартість отриманого газу, так і у контексті порівняння з граничною ціною газу для промисловості, встановленої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на літо 2015 року. Формування ціни на газ на підприємстві, здійснюється відповідно до норм чинного законодавства.

З урахуванням викладеного ПАТ «Центренерго» просило суд визнати недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію товариства, інформацію поширену під час прямого ефіру на передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» народним депутатом України - ОСОБА_5 - а саме: «-Привет. Инфо по Центрэнерго (газ) на 30.06. поставлено 3 814 000 куб. м на общую сумму 54 389 000. Когда можно будет закрыться? Завтра я буду.»; на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» за веб-адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме: «-Привет. Инфо по Центрэнерго (газ) на 30.06. поставлено 3 814 000 куб. м на общую сумму 54 389 000. Когда можно будет закрыться? Завтра я буду.»; на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook», а саме: «……В продолжение истории с откатами ОСОБА_7 от ОСОБА_10. Ребята с Nashi Groshi нашли контракты, в которых был заложен «бонус» для Банковой. Для Национального антикоррупционного бюро Украины задача упрощается еще больше - просто бери пакуй их тепленькими…» шляхом видалення з соціальної мережі «Facebook» вищевказаних публікацій. Також просило зобов'язати народного депутата України - ОСОБА_5 - протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили оприлюднити за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5спростування наступного змісту: «СПРОСТУВАННЯ. Інформація про те, що «…Инфо по Центрэнерго (газ) на 30.06. поставлено 3 814 000 куб. м на общую сумму 54 389 000….» є недостовірною, ПАТ «Центренерго» здійснювало закупівлі природного газу відповідно до Закону України «Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності» та відповідних постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Ціни по яких здійснювалась закупівля природного газу на протязі квітня - вересня 2015 року не перевищували граничної ціни встановленої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг для промисловості»; зобов'язати відповідача протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили на передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» спростувати зазначену вище недостовірну інформацію, яка була ним поширена.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Центренерго» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем належними доказами не підтверджено факт вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме у поширенні ним інформації у соціальній мережі «Facebook», яка відповідно до положень закону може мати статус недостовірної, та такою, що порушує немайнові права, чи завдає шкоди відповідним немайновим благам, перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє немайнове право. Отже, вимоги ПАТ «Центренерго» про визнання спірної інформації недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію позивача, є безпідставними. Крім того, ПАТ «Центренерго» відповідними доказами не підтверджено поширення ОСОБА_5 спірної інформації під час прямого ефіру на передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Постановою Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року апеляційна скарга ПАТ «Центренерго» залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належними доказами позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація порушує його немайнові права та принижує ділову репутацію ПАТ «Центренерго», оскільки зі змісту спірної інформації не вбачається її належність саме до позивача, також вона не є фактичними даними, які можуть бути оцінені, а є оціночними судженнями, що не підлягають спростуванню.

У касаційній скарзі ПАТ «Центренерго» просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов товариства задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що інформація, поширена відповідачем, стосується ПАТ «Центренерго», оскільки саме останній здійснював поставки газу, така інформація завдає шкоди діловій репутації ПАТ «Центренерго». Крім того, позивачем було подано належні та допустимі докази щодо участі відповідача на телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2».

У січні 2019 року ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, позивачем не доведено належними та допустимими доказами склад юридичного правопорушення, поширена відповідачем інформація є оціночним судженням, вираженням його особистих поглядів, тому ця інформація не підлягає спростуванню, оскільки кожен має право на свободу вираження поглядів.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів в розумінні статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Згідно з частиною першою статті 302 ЦК України фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що беручи до уваги положення статтей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 8 липня 1986 року).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз'яснив судам, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме у поширенні ним інформації, що відповідно до положень закону може мати статус недостовірної, та є такою, що порушує особисті немайнові права, чи завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Отже, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли вірного висновку про те, що зі змісту поширеної відповідачем інформації не вбачається її належність саме до позивача, також вона не є фактичними даними, які можуть бути оцінені, а є оціночними судженнями, правдивість яких згідно з вищевказаними положеннями довести не можна.

Доводи касаційної скарги про те, що інформація, поширена відповідачем, стосується саме позивача, оскільки останній здійснював поставки газу, така інформація завдає шкоди діловій репутації ПАТ «Центренерго», крім того, було подано належні та допустимі докази щодо участі відповідача на телевізійній передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2» безпідставні, оскільки не спростовують висновків судів про те, що висловлена позивачем інформація є оціночним судженням, яке не є предметом судового захисту.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник

Ю. В. Черняк