Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.12.2018 року у справі №2-492/11
Постанова КЦС ВП від 11.02.2025 року у справі №2-492/11

Постанова

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 2-492/11

провадження № 61-33067св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5, ОСОБА_6,

відповідачі: приватне підприємство «ВІП-Автос», ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року у складі судді Ус О. В. та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 травня 2017 року у складі суддів Кутурланової О. В., Майданік В. В., Орловської Н. В., постановлених за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2011 року,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «ВІП-Автос» (далі - ПП «ВІП-Автос»), ОСОБА_7, ОСОБА_8, Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності, зобов'язання здійснити певні дії.

Позов мотивовано тим, що 25 листопада 2009 року між позивачем та ПП «ВІП-Автос» укладено договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Lanser. Вказаний договір було укладено в усній формі у відповідності до статті 206 ЦК, якою встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. На її звернення щодо бажання придбати автомобілі Mitsubishi Lanser ПП «ВІП-Автос» було надано для сплати вартості автомобіля рахунок від 25 листопада 2009 року на суму 52000 грн і ця вартість придбаного автомобіля була сплачена позивачем у формі 100% передплати у той же день у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 25 листопада 2009 року.

На письмову вимогу позивача про передачу придбаного автомобіля ПП «ВІП-Автос» було відмовлено, у зв'язку з чим, на підставі статей 693, 620 ЦК України нею подано відповідний позов про вилучення автомобіля у ПП «ВІП-Автос» та його передання.

13 квітня 2010 року Суворовським райсудом м. Херсона ухвалено рішення, яким її позов було задоволено, та вирішено вилучити придбаний нею автомобіль Mitsubishi Lanser. Вказаним судовим рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу між нею та ПП «ВІП-Автос» був укладений на законних підставах та належним чином, та виконаний нею у повному обсязі. Також в ході судового розгляду справи про вилучення автомобіля Суворовським районним судом м. Херсона 10 грудня 2009 року постановлено ухвалу про застосування заходів забезпечення позову, якою накладено арешт на спірний автомобіль, у зв'язку з чим ПП «ВІП-Автос» не мав права його реалізовувати або розпоряджатись іншим чином.

Під час виконання зазначеного судового рішення позивачем з'ясовано, що автомобіль за місцезнаходженням боржника (ПП «ВІП-Автос») відсутній та згідно отриманої ксерокопії довідки-рахунку від 14 грудня 2009 року був повторно 14 грудня 2009 року реалізований (переданий) іншій особі ОСОБА_8, від імені якого автомобіль було у подальшому передано третій особі ОСОБА_7

Позивач стверджувала, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 набули автомобіль безоплатно, без достатніх правових підстав, зокрема між ними та ПП «ВІП-Автос» не укладалось договорів купівлі-продажу, користування тощо. Крім того, автомобіль було передано під час дії арешту, накладеного ухвалою Суворовського райсуду м. Херсона від 10 грудня 2009 року, про що ПП «ВІП-Автос» достовірно знало.

У зв'язку з наведеним, позивач просила визнати недійсним біржовий договір (угоду) купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Lanser, укладений 27 січня 2010 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, визнати недійсною довідку-рахунок, видану ПП «ВІП-Автос» 14 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_8 про придбання вказаного автомобіля, скасувати його державну реєстрацію в органах державної автомобільної інспекції України, визнати за нею право власності на автомобіль, вилучити у відповідача та передати їй належне їй майно, та зобов'язати УДАІ УМВС України у Херсонській області здійснити його державну реєстрацію та постановлення на облік.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2011 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за останньою право власності на автомобіль Mitsubishi Lanser, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Визнано недійсним із моменту укладення біржовий договір купівлі-продажу автомобіля Mitsubishi Lanser, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію, укладений на Українській товарній біржі 27 січня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Визнано недійсною довідку-рахунок, видану приватним підприємством «ВІП-Автос» 14 грудня 2009 року ОСОБА_8 на вказаний автомобіль, скасовано державну реєстрацію та постановлення на облік в органах державної автомобільної інспекції України за ОСОБА_7 цього автомобіля. Скасовано державну реєстрацію та постановлення на облік в органах державної автомобільної інспекції України за ОСОБА_8 автомобіля Mitsubishi Lanser, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію. Вилучено вказаний автомобіль у ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватного підприємства «ВІП-Автос» або інших осіб та передано ОСОБА_4 Зобов'язано органи Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Херсонській області здійснити державну реєстрацію зазначеного автомобіля та поставити його на облік за ОСОБА_4

У жовтні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заяву мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовані рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року, яке є скасованим, що є нововиявленою обставиною та підставою для скасування рішенняСуворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2011 року та залишення позовної заяви без розгляду.

Суди неодноразово розглядали справа за вказаною заявою ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 26 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2015 року, заяву ОСОБА_7 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2011 року залишено без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено. Зазначені ухвали суду першої та апеляційної інстанцій скасовано з направленням справи до місцевого суду на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи за заявою ОСОБА_7, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року подану ним заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд дав юридичну оцінку всім дослідженим у справі доказам у їх сукупності і скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року, яке мало преюдиційне значення для даної справи, не призводить до скасування оскарженого рішення, оскільки матеріали справи містять й інші беззаперечні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог і зміст судового рішення не був би іншим.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 16 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що хоча рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 про вилучення майна і мало преюдиційне значення для вирішення справи № 2-492/11, однак суд у своєму рішенні від 13 квітня 2011 року, приймаючи до уваги вказане рішення, надав оцінку всім поданим доказам у їх сукупності та дійшов висновку про неправомірне перебування спірного транспортного засобу у ОСОБА_7 та наявності підстав для визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_4, а отже скасування рішення суду від 13 квітня 2010 року та подальше залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача не спростовує обставин, встановлених рішенням від 13 квітня 2011 року та не вплинуло б на висновки суду при перегляді справи з урахуванням обставин скасування зазначеного рішення, а зміст судового рішення не був би протилежним, а отже і відсутні підстави для його скасування за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року встановлено, що факти, викладені ОСОБА_7 у заяві є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Факти, встановлені у судовому рішенні від 13 квітня 2010 року та яке було скасовано, лягли в основу рішення від 13 квітня 2011 року, про перегляд якого ставиться питання, а також в основу позову ОСОБА_4 Право власності ОСОБА_4 на спірний автомобіль з'явилось після визнання за нею цього права судовим рішенням.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 на вищевказані ухвали судів попередніх інстанцій. Справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 не погодилась з доводами ОСОБА_7 та просила залишити оскаржувані останнім ухвали судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Інші учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що ухвалюючи рішення 13 квітня 2011 року Суворовський районний суд м. Херсона, крім іншого виходив з того, що рішенням цього ж суду від 13 квітня 2010 року встановлено, що між ОСОБА_4 та приватним підприємством «ВІП-Автос» був укладений на законних підставахдоговір купівлі-продажу спірного автомобіля, який виконаний позивачем у повному обсязі.

У поданій заяві про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2011 року, ОСОБА_7, як на підставу для перегляду вказаного рішення посилався на те, що 22 січня 2014 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року.

Наведену обставину заявник вважає нововиявленою.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК України, в редакції станом на момент прийняття процесуального рішення).

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Під час розгляду справи за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином перевірив доводи ОСОБА_7 щодо нововиявлених обставин та правильно виходив з того, що рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 про вилучення майна, мало преюдиційне значення для вирішення справи № 2-492/11, разом з тим, суд у своєму рішенні від 13 квітня 2011 року, приймаючи до уваги вказане рішення, надав оцінку усім поданим доказам у їх сукупності та дійшов висновку про неправомірне перебування спірного транспортного засобу у ОСОБА_7 та наявності підстав для визнання права власності на спірне майно за ОСОБА_4, а отже скасування рішення суду від 13 квітня 2010 року та подальше залишення позовної заяви без розгляду за заявою позивача не спростовує обставин, встановлених рішенням від 13 квітня 2011 року та не вплинуло б на висновки суду при перегляді справи з урахуванням обставин скасування зазначеного рішення, а зміст судового рішення не був би протилежним.

Так, суд першої інстанції, вирішуючи справу та ухвалюючи рішення, про перегляд якого ставиться питання, перевірив та дослідив по суті усі зібрані у справі докази, в тому числі рахунок-фактуру та платіжне доручення, дав усім доказам у їх сукупності юридичну оцінку, яка не спростовується фактом скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року, оскільки у своїх висновках суд не виходив з конкретного матеріального правового зв'язку справи з рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 13 квітня 2010 року, а факти, встановлені у вказаному скасованому рішенні не мали окремого значення для розгляду справи 2-492/11, оскільки обставини встановлювалися не з рішення від 13 квітня 2010 року, а встановлювалися безпосередньо судом на підставі усіх наданих доказів.

Висновки суду щодо набуття ОСОБА_4 права власності на транспортний засіб встановлені судом не на підставі рішення від 13 квітня 2010 року, внаслідок чого скасування вказаного рішення не впливає на інше вирішення спору за суттю.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що встановлені рішенням Суворовського районного суду м. Херсона 13 квітня 2010 року у справі № 2-3223/10 за позовом ОСОБА_4 до ПП «ВІП-АВТОС» про витребування майна, скасованого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних спав від 22 січня 2014 року з передачею справи на новий розгляд, факти не впливають на юридичну оцінку обставин, що стали підставою для ухвалення рішення, яке набрало законної сили та про перегляд якого за нововиявленими обставинами ОСОБА_7 поставлено питання.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами безпідставно не взято до уваги факти, встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року є необґрунтованими, оскільки вказаною ухвалою справу за заявою ОСОБА_7 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було направлено до суду першої інстанції на новий розгляд з підстав неповноти встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та у зв'язку з передчасністю висновків, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими. Судом касаційної інстанції у зазначеній ухвалі вказувалось на те, що при вирішенні питання щодо нововиявлених обставин, на які посилається заявник, суди мають виходити з того, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтовував ухвалене судове рішення скасованим і воно було підставою для ухвалення такого рішення, при цьому між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. При цьому, обставини та факти не встановлювались у зазначеній ухвалі суду касаційної інстанції.

Наведені обставини судам слід було перевірити і встановити під час нового розгляду справи за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в тому числі перевірити існувати матеріально-правовий зв'язок між скасованим рішенням та рішенням, про перегляд якого ставиться питання, що і було зроблено судами в оскаржуваних заявником ухвалах.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, які на думку заявника має істотне значення для вирішення справи, разом з тим, які були предметом перевірки і оцінки, як судом першої, так і судом апеляційної інстанції.

Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами судом першої інстанції, з яким правильно погодився апеляційний суд не вбачається.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська