Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2018 року у справі №127/17804/17

Постанова

Іменем України

20 березня 2019 року

м. Київ

справа № 127/17804/17

провадження № 61-41767св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

треті особи: Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс», служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргупублічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», яка підписана адвокатом Васильчиковим Іллею Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року у складі судді: Ан О. В. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтко Ю. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 про виселення з іпотечного житла.

Позов мотивований тим, що між банком та ОСОБА_9 29 листопада 2007 року було укладено кредитний договір № 5861116, згідно якого банк надав останньому кредит у сумі 176 700 доларів США зі сплатою 11,90% річних, строком до 29 листопада 2022 року. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 передала в іпотеку квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що був укладений договір іпотеки № 5861289 від 29 листопада 2007 року.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_9 зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «ПУМБ» реалізував своє право на звернення стягнення шляхом набуття у свою власність предмета іпотеки, внаслідок чого державним реєстратором Вінницької обласної філії КП «Центр державної реєстрації» зареєстровано право ПАТ «ПУМБ» на предмет іпотеки. На підставі Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки позивач повідомив відповідачів про реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «ПУМБ» та про необхідність звільнення цієї квартири.

Банк просив:

виселити ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення

зобов'язати Центр адміністративних послуг «Прозорий офіс» зняти з місця реєстрації відповідачів;

стягнути з відповідачів судові витрати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року позовні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_9 про виселення та зобов'язання Центру адміністративних послуг «Прозорий офіс» зняти з місця реєстрації ОСОБА_9 залишено без розгляду.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 жовтня 2017 року виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_6 з квартири, загальною площею 139,5 кв. м., житловою площею 98,7 кв м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2018 року заочне рішення суду від 18 жовтня 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року, постанову апеляційного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відповідано до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Квартира, яка є предметом іпотеки була придбана не за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором від 29 листопада 2007 року, оскільки право власності на неї набуто ОСОБА_4 у 2004 році, що підтверджено копією свідоцтва про право власності від 08 листопада 2004 року НОМЕР_1.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ПАТ «ПУМБ» через представника Васильчикова І. В. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому посилалося на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України в справі № 6-158цс14 при припиненні права власності на квартиру втрачається право користування житловим приміщення в членів сім'ї. Банк як власник квартири вимагає від відповідачів усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення.

У вересні 2018 року Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради через представника Ваколюка О. С. подав письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких вказує, що частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Така позиція викладені постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1033цс15

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що 29 листопада 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 5861116, за яким банк надав ОСОБА_9 кредит у розмірі 176 700 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 було передано в іпотеку позивачу квартиру, загальною площею: 139,5 кв м, житловою площею: 98,7 кв м за адресою АДРЕСА_1, про що був укладений договір іпотеки № 5861289 від 29 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л. В. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за № 3828.

Відповідно до свідоцтва на право власності на квартиру в багатоквартирному будинку НОМЕР_1 від 08 жовтня 2004 року ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 13 липня 2004 року № 1305.

Відповідно до частини першої та другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-447цс15 зроблено висновок, що «частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що в разі звернення стягнення на іпотечне майно в судовому порядку та ухвалення судового рішення про виселення мешканців з іпотечного майна, яке не придбане за рахунок кредитних коштів, підлягають застосуванню як положення частини другої статті 39 та/або частини першої статті 40 Закону № 898-IV, так і частини другої статті 109 ЖК УРСР. Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), який є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду. При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення. Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР)».

У постанові Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року у справі № 6-3057цс16 зроблено висновок, що «вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку».

Встановивши, що квартира, яка є предметом іпотеки була придбана не за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором № 5861116 від 29 листопада 2007 року, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Оскільки оскаржені рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», яка підписана адвокатом Васильчиковим Іллею Володимировичем, залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель