Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №487/1981/17

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 487/1981/17

провадження № 61-40605св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради

на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня

2018 року у складі колегії суддів: Бондаренко Т. 3., Темнікової В. І., Крамаренко Т. В.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом

до Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування свого позову вказала, що з 2007 року вона працювала старшою сестрою медичного відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні. Наказом виконуючого обов'язки головного лікаря від 29 березня 2017 року на неї накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за інтерв'ю сторонній особі і розголошення відомостей про пацієнта, із зазначенням його прізвища, факту проведення операції, огляду, назви відділення, куди переведено хворого.

Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки адміністрацією лікарні порушено строки, порядок застосування дисциплінарних стягнень відповідно до статей 148, 149 КЗпП України, відсутні посилання на зміст скарги ОСОБА_2 та зміст її пояснювальної записки,

не конкретизована дата порушення трудової дисципліни. Крім того, стверджувала, що в інтерв'ю не повідомляла історію хвороби, а лише послалась на довідку від 14 березня 2017 року, яка не є закритим документом. Посилаючись на викладене, позивачка просила скасувати вказаний наказ про оголошення їй догани як незаконний.

Також позивач заявила вимоги про поновлення на роботі, вказавши, що наказом в. о. головного лікаря від 21 квітня 2017 року її було звільнено з роботи з посади старшої сестри медичного відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, який на її думку позивачки також є незаконним через відсутність систематичного порушення трудової дисципліни та притягнення вдруге за одне і теж дисциплінарне порушення.

Посилаючись на вказане, позивачка просила скасувати наказ від 21 квітня 2017 року про її звільнення, поновити її на роботі на посаді старшої сестри медичного відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2017 року по момент поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, у складі судді Щербини С. В., від 12 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги

ОСОБА_1 у частині поновлення позивача на роботі є необґрунтованими, наказ № 391-к/тр від 21 квітня 2017 року про її звільнення

є законним та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства

про працю, враховуючи фактичні обставини вчинених позивачем дисциплінарних порушень, притягнення ОСОБА_1 двічі протягом року

до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання

без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором

та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2018 року

в частині відмови у задоволенні позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та розподілу судових витрат скасовано. Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Миколаївській обласній клінічній лікарні Миколаївської обласної ради на посаді сестри медичної старшої відділення загальної хірургії з 21 квітня 2017 року. Стягнуто з Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_3.52 174,56
грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування податків та обов'язкових платежів.

В іншій частині вказане рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано послідовності фактичних даних щодо порушення трудової дисципліни, зокрема того, що в наказі від 21 квітня 2017 року

як підстава для звільнення ОСОБА_1 зазначено порушення, що відбулося до 29 березня 2017 року, тобто до притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, яка передувала звільненню, а не після оголошення догани, як того вимагає закон. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке порушення не утворює систему порушень трудової дисципліни у розумінні положень пункту 3 статті 40 КЗпП України та не може бути підставою для звільнення працівника з роботи з цих підстав. Часом вимушено прогулу визначено період з 22 квітня 2017 року по 18 червня 2018 року (292 дні). Середньоденний заробіток становить 178,68 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради просить постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання про скасування наказу про звільнення позивача. Миколаївська обласна клінічна лікарня Миколаївської обласної ради вважає, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Також заявник вказує на те, що ОСОБА_1 могла бути поновленою лише з 24 квітня 2017 року, а розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу становить 50 923,80 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів. Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у матеріалах справи відсутній. Також суд апеляційної інстанції неправильно вирішив питання про розподіл судових витрат.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі наказу головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні № 68-к від 10 січня 2006 року ОСОБА_1 прийнята на роботу по переводу з міської лікарні № 3 на посаду перев'язувальної медичної сестри відділення судинної хірургії і мікрохірургії.

11 січня 2012 року ОСОБА_1 було підписано зобов'язання відповідно до статті 10 Закону України "Про захист персональних даних" від 01 червня 2010 року № 2297-VI про нерозголошення у будь-який спосіб персональних даних інших осіб, що стали відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків; підтверджує, що зобов'язання буде чинним після припинення нею діяльності, пов'язаної з обробкою персональних даних, крім випадків, установлених законом.

Наказом головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні № 73-к від 14 січня 2013 року ОСОБА_1 з 15 січня 2013 року переведено на посаду старшої медичної сестри відділення загальної хірургії.

Відповідно до наказу виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні за № 183-к/тм від 13 березня

2017 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання завдань та обов'язків, передбачених пунктом 2.2 посадової інструкції,

за несвоєчасну розробку графіків роботи медсестр структурного підрозділу, нездійснення належної розстановки та використання кадрів, невиконання розпорядження завідувача відділення щодо надання таких графіків та їх узгодження.

Наказом виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні № 266-к/тм від 29 березня 2017 року ОСОБА_1

оголошено наступну догану за порушення підпунктів 1.3,5.1,2.15 (зберігання лікарської таємниці) посадової інструкції.

Вказаному наказу передувала скарга пацієнта лікарні ОСОБА_2

від 17 березня 2017 року на ім'я виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради,

в якій зазначено, що 16 березня 2017 року йому стало відомо, що працівники відділення загальної хірургії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 порушили його право на таємницю відомостей про стан здоров'я і свій обов'язок не розголошувати медичну таємницю, надавши без його згоди інтерв'ю сторонній особі, при цьому було розголошено відомості про нього та його перебування на лікуванні, а також його називали "системним наркоманом", з наявною відеофіксацією, з подальшим розміщенням відзнятого в мережі Інтернет.

22 березня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернувся зі скаргою

до виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради, в якій вказав, що йому

21 березня 2017 року стало відомо, що працівники лікарні для публікації

в мережі Інтернет надали довідку, видану йому комісією за результатами перевірки, із зазначенням його повного діагнозу, відомостей про інвалідність, прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, згоду на розголошення яких він не надавав.

Наказом № 117-Л від 22 березня 2017 року з метою перевірки вказаних фактів у лікарні створено комісію, на засіданні якої ОСОБА_1 не заперечувала факт надання інтерв'ю та факт передачі довідки сторонній особі. Також ОСОБА_1 вказувала, що їй відомо про недопустимість розголошення медичної таємниці. Вказані обставини зафіксовано

в протоколі засідання комісії та відеозапису засідання.

Факт інтерв'ю та його зміст підтверджено відеозаписом, доданим до матеріалів справи.

У наданих письмових поясненнях відносно дисциплінарного порушення

ОСОБА_1 зазначила, що не вважає себе винною.

Відповідно до пункту 4.2 посадової інструкції наступає відповідальність за розголошення даних про пацієнтів, які стали відомі у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків.

Наказом в. о. головного лікаря від 21 квітня 2017 року позивача було звільнено з роботи з посади старшої сестри медичного відділення загальної хірургії Миколаївської обласної клінічної лікарні відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 1 статті 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, чи додержані правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України підставами, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункти 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Суд апеляційної інстанції встановив, що у наказі виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні № 391-к/тр від 21 квітня 2017 року як підстава для звільнення ОСОБА_1 вказаний факт порушення трудової дисципліни (розголошення відомостей, які стали відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків), який мав місце до 29 березня 2017 року, тобто до притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за недотримання лікарської таємниці на підставі наказу № 266-к/тм від 29 березня 2017 року, що передувало звільненню, а не після оголошення догани, як того вимагає закон. Встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані порушення не утворюють систему порушень трудової дисципліни у розумінні положень пункту 3 статті 40 КЗпП України та не може бути підставою для звільнення працівника з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наказ виконуючого обов'язки головного лікаря Миколаївської обласної клінічної лікарні № 391-к/тр від 21 квітня 2017 року є незаконним.

Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про оплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визначаючи кількість робочих днів, які входять до часу вимушеного прогулу позивача за період з 22 квітня 2017 року по 18 червня 2017 року, суд апеляційної інстанції не виключив із розрахунку святкові та неробочі дні, та дійшов помилкового висновку про те, що кількість робочих днів за вказаний період становить 292 робочих дні. До вказаного періоду входить 286 робочих днів.

Середньоденна заробітна плата, відповідно до довідки Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради від 22 червня 2017 року дорівнює 178,68 грн. Таким чином загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 51 102,48 грн, з відрахуванням обов'язкових платежів.

З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулупідлягає зміні.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного визначення судом апеляційної інстанції суми судового збору, який присуджений до стягнення з Миколаївської обласної клінічної лікарні, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції визначив суму судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (одна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру).

Згідно з частиною 1 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року змінити, визначивши розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з Миколаївської обласної клінічної лікарні Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_1, у сумі 51 102 (п'ятдесят одна тисяча сто дві)
грн 48 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів.

В іншій частині постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В.

Шипович