Історія справи

Постанова КЦС ВП від 19.11.2025 року у справі №760/2567/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 760/2567/20

провадження № 61-6898св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

за касаційною скаргою адвоката Романцової Тетяни Володимирівни як представника ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь кошти за позикою в розмірі 1 324 880,00 грн, індекс інфляції в розмірі 91 544,93 грн та 3 % річних від суми заборгованості.

Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 19 грудня 2018 року між позивачем і відповідачем укладено договір позики, оформлений у вигляді власноруч написаної розписки про отримання ОСОБА_2 1 324 880,00 грн. Позичальник зобов`язувався повернути кошти в строк до 01 жовтня 2019 року (включно). ОСОБА_1 уживав заходів досудового врегулювання спору і направляв відповідачу досудову вимогу від 20 січня 2020 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Солом`янський районний суд м. Києва заочним рішенням від 21 вересня 2021 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 324 880,00 грн, індекс інфляції за весь час прострочення - 179 757,03 грн, 3 % річних від суми заборгованості, нарахованих на суму боргу, - 78 403,86 грн. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю позовних вимог. Відповідач порушив зобов`язання, коштів не повернув, у зв`язку з чим позивач має також право на стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив. Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 вересня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довів об`єктивну неможливість виконати вимоги суду щодо надання оригіналу розписки для проведення судової почеркознавчої експертизи. За таких обставин суд застосував наслідки статті 109 ЦПК України.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі адвокат Романцова Т. В. як представник ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 473/1343/18, від 19 жовтня 2022 року у справі № 686/3582/16-ц, від 13 березня 2024 року у справі № 279/3756/16; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказі або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційний суд помилково констатував ухилення позивача від проведення експертизи та застосував статтю 109 ЦПК України. Позивач повідомив про неможливість надати оригінал боргової розписки, оскільки її приєднано до матеріалів кримінального провадження за вимогою органу досудового розслідування. Кримінальне провадження зареєстроване за заявою відповідача. У матеріалах справи немає доказів, які підтверджували б ухилення позивача від проведення судової експертизи.

Відповідач ініціював призначення експертизи, а тому саме він повинен був звернутись із клопотанням про витребування оригінала розписки з управління поліції. Відповідач був зацікавлений у тому, щоб оригінал розписки не був наданий до суду.

У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Герасимчук І. Ю. як представника ОСОБА_2 , мотивований законністю й обґрунтованістю постанови апеляційного суду.

Позивач не виконав зобов`язання щодо надання оригіналу розписки. Тягар доведення обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача. Постанова дізнавача не містить посилань на боргову розписку.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

02 жовтня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2025 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19 грудня 2018 року між позивачем і відповідачем укладено договір позики, оформлений у вигляді розписки про отримання відповідачем 1 324 880, 00 грн, в строк до 01 жовтня 2019 року (включно).

Позивач 20 січня 2020 року направив досудову вимогу відповідачу про повернення боргу.

Апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2024 року призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання, чи виконано рукописний текст і підпис в оригіналі розписки від 19 грудня 2018 року, копія якої є у матеріалах справи, особисто і власноруч ОСОБА_2 , чи іншою особою.

В ухвалі про призначення експертизи апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_1 надати оригінал розписки, якою він доводив свої позовні вимоги.

Позивач обґрунтовував неможливість надати до суду оригінал розписки тим, що надав її до матеріалів кримінального провадження № 12023105090001214.

У постанові дізнавача відділу дізнання Солом`янського УП ГУНП у м. Києві від 04 січня 2024 року зазначено про відібрання для експериментального дослідження зразків підпису ОСОБА_1 для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

ОСОБА_1 надав копію заяви від свого імені на адресу дізнавача про те, що він надає до матеріалів кримінального провадження оригінал боргової розписки ОСОБА_2 від 19 грудня 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й факту передання грошової суми позичальнику.

За суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

У статті 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що між сторонами укладено договір позики у вигляді розписки про отримання коштів, написаної ОСОБА_3 власноруч.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджував, що коштів він не позичав, розписку не складав та заявив клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У цій справі апеляційний суд призначив судову почеркознавчу експертизу та зобов`язав позивача надати оригінал розписки.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

У зазначеній нормі процесуального закону встановлено спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі в експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту, для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Позивач стверджував про неможливість надання розписки, оскільки вона знаходиться в матеріалах кримінального провадження.

На підтвердження заявленої обставини позивач надав копію постанови дізнавача про відібрання для експериментального дослідження зразки підпису для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а також копію заяви про надання до матеріалів кримінального провадження оригінал боргової розписки ОСОБА_2 від 19 грудня 2018 року.

За таких обставин оригінал розписки може бути в матеріалах кримінального провадження, водночас апеляційний суд не вжив усіх можливих заходів для забезпечення повного з`ясування обставин справи, не звернув уваги на можливість застосування інших заходів для отримання інформації щодо знаходження цього доказу.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, не встановив усіх фактичних обставин справи, тобто всупереч нормам частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяв усебічному та повному з`ясуванню обставин справи та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування статті 109 ЦПК України.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції не має процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на норми статті 400 ЦПК України.

Враховуючи, що апеляційний суд не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з переданням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати вимоги статті 12 ЦПК України, встановити усі фактичні обставин справи, зокрема місцезнаходження доказів, вирішити питання щодо можливості їх витребування і призначення експертизи, надати правову оцінку діям учасників справи щодо можливого ухилення від надання відповідних доказів, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права та ухвалити законне й справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу адвоката Романцової Тетяни Володимирівни як представника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2024 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов