Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.09.2018 року у справі №662/419/17

Постанова

Іменем України

19 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 662/419/17-ц

провадження № 61-1538св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне агентство водних ресурсів України, Новотроїцьке управління водного господарства,

третя особа - Херсонське обласне управління водних ресурсів,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області в складі судді Тимченко О. В. від 05 вересня 2017 року та рішення апеляційного суду Херсонської області в складі суддів: Кутурланової О. В., Майданіка В. В., Орловської Н. В., від 05 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України, Новотроїцького управління водного господарства про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, відновлення на посаді, поновлення дії контракту, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі наказу Херсонського обласного управління водних ресурсів (далі - Херсонське ОУВР) №58-к від 08 серпня 1996 року призначений на посаду начальника Новотроїцького управління зрошувальних систем. 12 травня 2009 року Державним комітетом України по водному господарству укладено з ним контракт строком до 08 травня 2014 року, який був продовжений на підставі додаткової угоди від 08 травня 2014 року до 06 травня 2016 року, та відповідно додаткової угоди від 19 квітня 2016 року до 05 травня 2017 року включно.

Наказом голови Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2017 року № 58-ос його було звільнено з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пункту 3 статті 40 КЗпП України, на підставі якого виконувачем обов'язків начальника Новотроїцького управління водного господарства був виданий наказ № 33-к з особового складу від 03 березня 2017 року про його звільнення.

Посилаючись на незаконність свого звільнення, здійсненого з порушенням вимог трудового законодавства та положень контракту, позивач, з урахуванням уточнень, просив суд визнати незаконними та скасувати наказ Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2017 року № 58-0с, наказ виконувача обов'язків начальника Новотроїцького управління водного господарства від 03 березня 2017 року № 33-к, поновити його на посаді начальника Новотроїцького управління водного господарства з 02 березня 2017 року, поновити дію контракту № 91 від 12 травня 2009 року з 02 березня 2017 року, стягнути з Новотроїцького управління водного господарства середній заробіток за час вимушеного прогулу, з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів, з 02 березня 2017 року по дату ухвалення рішення суду.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у роботодавця були відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 за систематичність порушення трудової дисципліни, оскільки накладені на позивача дисциплінарні стягнення є неправомірними. Разом з тим, суд відмовив у задоволенні позову у зв'язку із неможливістю задоволення позову шляхом поновлення позивача на роботі через закінчення на момент розгляду справи строку дії контракту.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 вересня 2017 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, поновлення дії контракту, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано ОСОБА_1 звільненим 05 травня 2017 року з посади начальника Новотроїцького управління водного господарства за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Стягнуто з Новотроїцького управління водного господарства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2017 року по 05 травня 2017 року у сумі 5 882 грн 49 коп. з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичність порушення трудової дисципліни, оскільки відповідні догани були оголошені позивачу безпідставно та з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, що підтверджено, зокрема, заочним рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року. З огляду на те, що ОСОБА_1 звільнено без законних підстав, при цьому поновити його на роботі неможливо внаслідок закінчення на час розгляду справи дії контракту, який є особливою формою трудового договору та відповідно до норм цивільного законодавства його продовження або поновлення має бути вчинено лише з волі сторін, суд апеляційної інстанції зазначив, що права позивача підлягають поновленню шляхом визнання наказів про звільнення незаконними та зміни підстав звільнення, а саме: визнання позивача звільненим з 05 травня 2017 року з посади начальника Новотроїцького управління водного господарства за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Додатковим рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до Державного агентства водних ресурсів України, Новотроїцького управління водного господарства, третя особа: Херсонське обласне управління водних ресурсів в частині визнання незаконними та скасування наказів про звільнення задоволено.

Визнано незаконними та скасовано наказ Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2017 року № 58-0с та наказ виконувача обов'язків начальника Новотроїцького управління водного господарства від 03 березня № 33-к про звільнення ОСОБА_1

Додаткове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що, ухвалюючи рішення від 05 грудня 2017 року, колегія суддів апеляційного суду Херсонської області не зазначила у резолютивній частині висновок, щодо позовної вимоги в частині визнання незаконними та скасування наказу Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2017 року № 58-0с та наказу виконувача обовязків начальника Новотроїцького управління водного господарства від 03 березня № 33-к про звільнення ОСОБА_1, відносно якої позивачем надавались докази та в мотивувальній частині було зроблено правовий висновок, що є підставою для ухвалення додаткового рішення.

У касаційній скарзі, поданій 25 грудня 2017 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині вимоги позову, які залишилися без задоволення, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Новотроїцького управління водного господарства з 02 березня 2017 року, поновити дію контракту № 91 від 12 травня 2009 року,стягнути на користь ОСОБА_1 з Новотроїцького управління водного господарства середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2017 року по дату ухвалення рішення судом.

Касаційна скарга мотивована тим, що, звертаючись до суду із даним позовом, позивач не просив суд визнавати його звільненим 05 травня 2017 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту, у зв'язку із чим суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог позову. Укладений між позивачем та роботодавцем контракт № 91 від 12 травня 2009 року неодноразово продовжувався і відсутні підстави для його припинення, у зв'язку із чим, скаржник вважає за можливе визнати указаний контракт продовженим на невизначений строк.

Касаційна скарга не містить доводів про незгоду скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції в частині вимог позову ОСОБА_1, які були задоволені судом, у зв'язку із чим згідно вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині судом касаційної інстанції не переглядається.

15 лютого 2018 року заступник начальника Херсонського обласного управління водних ресурсів - Полієнко Н.О.,подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що обставини справи судом апеляційної інстанції встановлені повно та відповідають фактичними обставинам, які склалися між учасниками даної справи. Дія спірного контракту закінчилась на підставі пункту 5. 2 контракту, у зв'язку із чим вимога касаційної скарги про поновлення дії контракту, на думку заявника, задоволенню не підлягає. Також, зазначено, що під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, а саме 01 червня 2017 року, ОСОБА_1 був працевлаштований на посаду директора Новотроїцького житлово-комунального підприємства та працює на указаній посаді станом на момент подання цього відзиву. У зв'язку із зазначеним, на думку заявника, вимоги касаційної скарги щодо поновлення дії спірного контракту та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу призводить до отриманням ОСОБА_1 додаткової вигоди за рахунок установи, що фінансується з Державного бюджету України.

16 лютого 2018 року представник Державного агентства водних ресурсів України - Лебіль Ю. В., подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, у зв'язку із тим, що укладений з ОСОБА_1 контракт припинив свою дію на підставі пункту 5.2 у зв'язку із закінченням строку його дії та не може бути поновлений. При цьому, зазначено, що згідно рішення Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 незважаючи на застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо. У зв'язку із зазначеним, на думку заявника, є безпідставними доводи касаційної скарги про поновлення дії спірного контракту.

В указаних відзивах на касаційну скаргу заявники просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду апеляційної інстанції в частині вимог позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді, поновлення дії спірного контракту та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно вимог пункту 3 частини першої статті40 КЗпП України працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення, і це мають бути винні дії працівника та невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно наказу Херсонського ОУВР №58-к від 08 серпня 1996 року призначений на посаду начальника Новотроїцького управління зрошувальних систем.

12 травня 2009 року між Державним комітетом України по водному господарству та ОСОБА_1 укладено контракт № 91, відповідно до якого останній здійснює керівництво Новотроїцьким управлінням водного господарства, як начальник цієї організації на період з 12 травня 2009 року по 08 травня 2014 рік включно.

Дію вказаного контракту було продовжено шляхом укладання сторонами додаткових угод 08 травня 2014 року та 29 квітня 2016 року, про що були видані відповідні накази Державним агентством водних ресурсів України. За останньою додатковою угодою дію контракту продовжено до 05 травня 2017 року включно.

Наказами голови Державного агентства водних ресурсів України № 243-06 від 16 грудня 2016 та №38/06 від 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 оголошено догани.

Наказом голови Державного агентства водних ресурсів України від 02 березня 2017 року № 58-ос ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, згідно з пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв'язку із чим виконувачем обов'язків начальника Новотроїцького управління водного господарства був виданий наказ № 33-к з особового складу від 03 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1

Підставою звільнення зазначені накази Державного агентства водних ресурсів України № 243-06 від 16 грудня 2016 та №38/06 від 13 лютого 2017 року про оголошення відповідних доган.

Заочним рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року, визнано незаконними та скасовано накази голови Державного агентства водних ресурсів України від 16 грудня 2016 року № 243-06 та від 13 лютого 2017 року №38-06 «Про оголошення догани ОСОБА_1».

Апеляційним судом установлено, що підстави для звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичність порушення трудової дисципліни були відсутні, оскільки указані вище догани оголошені позивачу безпідставно та з порушенням строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Згідно вимог законодавства про працю незаконний наказ підлягає скасуванню, а відповідне право особи на працю підлягає поновленню шляхом скасування незаконного наказу, поновлення працівника на роботі та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу.

Однак, згідно із частиною третьою статті 21 КЗпП України визначено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними (стаття 9 КЗпП України).

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 встановлено, що, незважаючи на застереження, що містяться в Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Підпунктом «а» пункту 5.2 спірного контракту № 91 сторони погодили, що цей контракт припиняється після закінчення терміну дії контракту.

Матеріали справи, досліджені судами попередніх інстанцій, не містять доказів того, що протягом дії контракту до моменту свого звільнення ОСОБА_1оскаржував умови спірного контракту та/або ініціював внесення змін та доповнень до положень контракту, які погоджені сторонами, зокрема в частині припинення контракту після закінчення терміну дії (підпункт «а» пункту 5.2 контракту).

Установлено, що згідно додаткової угоди № 2 до контракту № 91 сторони погодили строк дії указаного контракту, який встановлено до 05 травня 2017 року включно.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи в частині вимог позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді, поновлення дії спірного контракту та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, установивши, що поновити ОСОБА_1 на роботі неможливо внаслідок закінчення на час розгляду справи дії спірного контракту, та врахувавши, що продовження або поновлення дії контракту після закінчення його дії можливе лише з волі його сторін,суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість поновлення порушеного права позивача виключно шляхом зміни підстав звільнення та визнання позивача звільненим з посади начальника Новотроїцького управління водного господарства з 05 травня 2017 року за пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що на підставі статті 235 КЗпП України на користь позивача з Новотроїцького управління водного господарства підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 березня 2017 року по 05 травня 2017 року у сумі 5 882,49 грн, з утриманням з цієї суми передбачених законом податків і інших обов'язкових платежів.

Доводи касаційної скарги щодо можливості визнати указаний контракт продовженим на невизначений строк не підтверджені скаржником,спростовуються змістом контракту, матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи враховані судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції в частині, яка переглядається, постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Рішення суду апеляційної інстанції в указаній частині містить мотивовані висновки, що відповідають встановленим на підставі наданих сторонами доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення в частині вимог позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді, поновлення дії спірного контракту та стягнення середнього заробіток за час вимушеного прогулу -без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 05 грудня 2017 року в частині вимог позову ОСОБА_1 про поновлення на посаді начальника Новотроїцького управління водного господарства, поновлення дії контракту № 91 від 12 травня 2009 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. М. Сімоненко

С. П. Штелик