Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.04.2021 року у справі №712/9660/20

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 712/9660/20

провадження № 61-5453св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

третя особа - головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нечипоренко Ярослава Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Фетісової Т. Л., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") про визнання протиправним дії щодо блокування видачі коштів і розрахунку з банківського рахунку та зобов'язання поновити видачу коштів і виконувати розрахунки з банківського рахунку.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є пенсіонером і для отримання пенсійних витрат відкрито в Черкаському ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" банківський рахунок № НОМЕР_1 (НОМЕР_2). 05 травня 2020 року йому стало відомо, що операції щодо розрахунків коштами, які надходять на вказаний рахунок заблоковані відповідачем на підставі постанови виконавчої служби, не зважаючи на припис державного виконавця, викладений у результативній частині зазначеної постанови, за змістом якої банк на підставі статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" повинен накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті ним як боржником, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать йому як боржнику.

Він є боржником у виконавчому провадженні № 45760944 згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2014 року та виконавчому провадженні № 54130947 згідно з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2016 року.

За змістом листа Черкаського відділу обслуговування громадян № 2 УОГ Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі - ГУ ПФУ у Черкаській області) від 13 травня 2020 року № 2300-0402-8/20473 вказані відрахування вже здійснюються на користь стягувачів, у загальному розмірі 20 відсотків від суми пенсійних надходжень, як це передбачено частиною 3 статті 70 Закону України "Про виконавче провадження".

Блокування відповідачем коштів пенсійних надходжень суперечить завданню виконавчого провадження щодо забезпечення стягнення коштів згідно з рішенням суду, а також унеможливлює отримання ним залишкових коштів після стягнення 20 відсотків пенсії у порядку виконання виконавчого напису, що суперечить нормам чинного законодавства та припису вказаному у постанові державного виконавця.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати протиправними дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо блокування видачі коштів та розрахунків з його банківського рахунку; зобов'язати АТ КБ "ПриватБанк" поновити видачу коштів та виконувати розрахунки з його банківського рахунку.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії АТ КБ "Приватбанк" щодо блокування рахунку № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), відкритого у Черкаському ГРУ АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 в частині отримання пенсійних виплат. Зобов'язано АТ КБ "Приватбанк" поновити видачу коштів та виконання розрахунків в частині пенсійних виплат з банківського рахунку № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), відкритого у Черкаському ГРУ АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на рахунок, на який накладено арешт, позивачу надходить сума пенсії, з якої вже відраховані 20 відсотків за виконавчими документами, а відтак на суму пенсії після утримання з них за постановою державного виконавця відповідного відсотку не може бути звернуте стягненням за законом. Банк обмежив позивача у розпорядженні пенсійними виплатами з порушенням порядку та способу, визначеного постановою державного виконавця від 04 травня 2020 року, тому внаслідок таких дій банку позивач без законних підстав обмежений у розпорядженні пенсійними виплатами на рахунку, оскільки вказані кошти нараховуються позивачу вже після утримання за виконавчими документами 20 відсотків пенсії.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Рішення Соснівського районного суду м.

Черкаси від 19 листопада 2020 року у частині визнання протиправними дії АТ КБ "Приватбанк" щодо блокування рахунку № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), відкритого у Черкаському ГРУ АТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 в частині отримання пенсійних виплат скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову у цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ КБ "Приватбанк" виконало покладений на нього нормами чинного законодавства обов'язок щодо визначення статусу рахунку позивача та коштів, які на ньому обліковувалися, і встановивши відсутність заборон щодо звернення стягнення на такі кошти, визначених статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження", АТ КБ "ПриватБанк" правомірно виконано постанову державного виконавця, а тому місцевий суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц. Звернення стягнення на пенсійні виплати допускається згідно з статтею 69 Закону України "Про виконавче провадження", водночас статтею 69 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює межі, в яких допустиме звернення стягнення на пенсію - 50 відсотків у конкретно визначених випадках, 20 відсотків у всіх інших випадках. Постанова про звернення стягнення на пенсію надсилається до Управління Пенсійного фонду України, яке вже на стадії виплати пенсії утримує відповідний відсоток і на рахунок отримувача пенсія надходить вже після здійсненого утримання. Відповідно, встановивши обмеження щодо максимального розміру утримання із пенсії, законодавець заборонив звернення стягнення на іншу частину пенсії, понад встановлений розмір.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Встановлені судами обставини

ОСОБА_1 є боржником у зведеному виконавчому провадженні № 61972790 з примусового виконання виконавчого листа № 712/12882/14-ц, виданого 27 листопада 2014 року Соснівським районним судом м. Черкаси, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради боргу в сумі 8 302,78
грн, виконавчого листа № 71/10657/15ц, виданого 09 листопада 2016 року Соснівським районним судом м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ПАТ "НАСК "Оранта") боргу в сумі 30 073,30 грн.

Постановою про звернення стягнення на пенсію боржника від 12 лютого 2018 року у виконавчому провадженні № 45760944 при примусовому виконанні виконавчого листа від 27 листопада 2014 року № 712/12882/14ц звернено стягнення на доходи ОСОБА_1, які він отримує в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Черкасах, шляхом відрахування із доходів боржника відповідно до чинного законодавства на користь стягувача - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради у розмірі 20 відсотків до виплати загальної суми боргу 8 302,78 грн, а також постановлено здійснити відрахування виконавчого збору у розмірі 830,28 грн та витрати виконавчого провадження у розмірі 120,00 грн.

Відповідно до зазначеної постанови починаючи з 01 червня 2018 року Управлінням обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області проводиться утримання з пенсії ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради боргу в сумі 8 302,78 грн, виконавчого збору 830,28 грн та витрати на проведення виконавчих дій в сумі 120,00 грн. Утримані суми боргу за червень 2018 року в сумі 230,28 грн перераховані на розрахунковий рахунок Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради. У зв'язку з неправильними реквізитами отримувача кошти повернені на рахунок Пенсійного фонду України, тому стягнуті кошти за червень-липень 2018 року в сумі 571,03 грн перераховані на рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби. Оскільки 31 липня 2018 року до Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області надійшла вимога державного виконавця про подальше перерахування боргу стягувачу - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, тому з 01 серпня 2018 року по 31 січня 2019 року утримані суми боргу в сумі 4 878,96 грн перераховувалися на розрахунковий рахунок стягувача. Із лютого 2020 року кошти боргу утримуються управлінням, але перерахування не проводиться, оскільки згідно з постановою Правління Національного Банку України від 28 грудня 2018 року № 162 "Про запровадження міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в Україні" діють нові стандарти рахунків, однак у вимозі державного виконавця зазначено недіючий рахунок. Тому, станом на 01 червня 2020 року утримано боргу 6 431,39
грн та виконавчого збору 609,08 грн, а залишок боргу становить 1 871,39 грн та виконавчого збору 221,20 грн.

Крім того, починаючи з 01 квітня 2019 року з пенсії ОСОБА_1. Управлінням обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до постанови державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби від 11 лютого 2019 року № 54130947 та виконавчого листа Соснівського районного суду м.

Черкаси від 09 листопада 2016 року № 71/10657/15ц проводиться утримання на користь ПАТ "НАСК "Оранта" боргу в сумі 30 073,30 грн, виконавчий збір 3 007,33
грн та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 180,00 грн, а всього 33
260,63 грн. Станом на 01 червня 2020 року утримано боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 3 354,05 грн, а залишок боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій становить 29 906,58
грн. Стягнуті кошти на погашення боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій перераховується на розрахунковий рахунок Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси, що вбачається зі змісту листа Черкаського відділу обслуговування громадян №2 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області.

Постановою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженню № 45760944 за виконавчим листом 712/10657/15ц, виданим 09 листопада 2016 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради боргу в сумі 8
302,78 грн накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкритті після винесення постанови боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику.

Отже, державним виконавцем чітко визначено у постанові про накладення арешту на грошові кошти, що арешт підлягає накладенню на усі грошові кошти, крім тих, на які звернення стягнення заборонено законом.

Рахунок № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 відкритий у АТ КБ "Приватбанк" для "зарахування, у тому числі пенсійних виплат", що підтверджується довідкою від 01 червня 2020 року № 1F7438IRO630LGNV.

Листом від 26 серпня 2020 року АТ КБ "Приватбанк" повідомило про те, що арешт на рахунки накладений на підставі постанови Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 45760944. Картка № 4731219107476370, на яку надходять пенсія, не є спеціальним рахунком.

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з частиною 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не підлягають арешту в порядку, встановленому частиною 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", а також у випадку, передбаченому частини 2 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов'язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у Розділі IX Закону України "Про виконавче провадження".

Частинами 1 , 3 статті 68 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з частиною 1 статті 69 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Статтею 70 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено максимальний розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника.

Розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" визначено кошти, на які не може бути звернено стягнення.

Наведене дає підстави для висновку, що законом визначено як перелік виплат, на які не може бути звернено стягнення, так і граничні розміри відрахувань із тих виплат боржника, на які може бути звернено стягнення та, відповідно, накладено арешт виконавцем.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що аналогічний підхід повинен застосовуватись і при виконанні судових рішень при зверненні стягнення на кошти боржників-фізичних осіб, а саме: перевірка режиму використання рахунків, а також походження коштів (заробітна плата, пенсія, соціальні виплати тощо) здійснюється банківською чи фінансовою установою, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено звернення стягнення, або коштів щодо яких законом визначено обмеження щодо стягнення, накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відмовляючи у задоволенні вимог позову про визнання протиправними дії щодо блокування видачі коштів і розрахунку з банківського рахунку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ КБ "ПриватБанк" виконало покладений на нього нормами чинного законодавства обов'язок щодо визначення статусу рахунку позивача та коштів, які на ньому обліковувалися, і встановивши відсутність заборон щодо звернення стягнення на такі кошти, визначених статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження", правомірно виконало постанову державного виконавця.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Положеннями статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено порядок звернення стягнення на кошти боржника, не встановлено вичерпного переліку коштів на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. У вказаній нормі зазначено про заборону звернення стягнення та накладення арешту у тому числі на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтями 69, 70 Закону України "Про виконавче провадження" визначено максимальний розмір відрахувань із пенсії, на які може бути звернуто стягнення, що складає 50 % у конкретно визначених випадках та 20 % в усіх інших випадках.

Відрахування із пенсій у вказаних розмірах здійснюється органами Пенсійного фонду України, які перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. В іншій частині звернення стягнення не пенсію боржника не допускається з метою недопущення позбавлення боржника будь-яких джерел існування.

Аналіз наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави дійти висновку, що розмір пенсії, який залишається після здійснення органами Пенсійного фонду України відрахувань із пенсії боржника та перерахування їх на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунку приватного виконавця, належить до коштів, на які заборонено звернення стягнення та накладення арешту.

Водночас обов'язок визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, покладається на банк чи фінансову установу.

Судами встановлено, що на рахунок, на який накладено арешт, позивачу надходить сума пенсії, з якої вже відраховані 20 % за виконавчими документами, а тому на суми пенсії після утримання з них за постановою державного виконавця відповідного відсотку не може бути звернуте стягненням за законом.

АТ КБ "ПриватБанк", накладаючи арешт на рахунок позивача, не визначило належним чином статус коштів, які знаходяться на цьому рахунку, та на які законом заборонено звернення стягнення та накладення арешту, у зв'язку із чим виконало постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 04 травня 2020 року, не у порядку та не у спосіб, визначені цією постановою, якою заборонено накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Наведене свідчить про те, що такі дії банку є неправомірними.

Отже, при ухваленні оскаржуваного судового рішення апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального права, внаслідок чого помилково відмовлено у задоволенні вимог позову про визнання протиправними дії щодо блокування видачі коштів і розрахунку з банківського рахунку, який належить позивачу та використовується ним для виплати пенсії.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що обмеження банком у розпорядженні позивачем пенсійними виплатами, які знаходяться на його поточному рахунку, здійснено не у порядку та у спосіб, визначених постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 04 травня 2020 року, а тому такі дії є протиправними.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дії щодо блокування видачі коштів і розрахунку з банківського рахунку, яке відповідає закону.

Як на підставу для відкриття касаційного провадження, заявник посилався на пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме зазначав, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20).

Так, за змістом вказаного судового рішень Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справах із подібними правовідносинами, зазначав, що стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Разом з цим, у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, суд апеляційної інстанції, не визначив належним чином чи заборонено законом накладати арешт на кошти на рахунку, який належить позивачу та на який зараховуються пенсія.

Таким чином, наведені заявником підстави касаційного оскарження підтвердилися.

Також, у касаційній скарзі заявник вказує на те, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20), а саме у частині того, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набувають статусу вкладу.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосовано зазначений висновок, тому відсутні підстави для розгляду питання про наявність підстав для відступу від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо у передбачених статті 413 ЦПК України межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, Верховний Суд на підставі статті 413 ЦПК України дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду у частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дії АТ КБ "ПриватБанк" щодо блокування видачі коштів і розрахунку з банківського рахункуіз залишенням в силі рішення суду першої інстанції у цій частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 6 статті 141 ЦПК України).

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, то із АТ КБ "ПриватБанк" на рахунок держави підлягає стягненню судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1 681,60 грн.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Черкаського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання протиправними дії Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" щодо блокування рахунку № НОМЕР_1 (НОМЕР_2), відкритого у Черкаському Головного регіонального управління Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 в частині отримання пенсійних виплат, рішення Соснівського районного суду м.

Черкаси від 19 листопада 2020 року в цій частині залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь держави судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції у розмірі 1
681,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак СуддіІ. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В.

Яремко