Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2021 року у справі №756/14940/20

Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 756/14940/20

провадження № 61-3037 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1;

відповідач - ОСОБА_2;

треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу м.

Київ Турчин Андрій Анатолійович;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року у складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокуу складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, : приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Турчин А. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчиним А. А. від 02 листопада 2020 року № 63472659 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 27 жовтня 2020 року № 4824, виданого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 165,9 кв. м, житловою площею 86,2 кв. м, що знаходиться за по АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

Зазначала, що між нею та ОСОБА_2 не було укладено жодного договору, за яким у неї могла виникнути заборгованість. З наданих приватним виконавцем документів, випливає, що між нею та ОСОБА_4 28 квітня 2012 року було укладено договір іпотеки вказаної вище квартири, проте ОСОБА_2 не був стороною цього договору і вона не погоджувала зміну кредитора у зобов'язанні. Також вважала, що кредитором пропущено строк позовної давності для стягнення кредитної заборгованості, а тому сума заборгованості є спірною і у нотаріуса не було підстав для вчинення виконавчого напису.

Разом із позовною заявою ОСОБА_3 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд зупинити виконавче провадження № 63472659, відкрите приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Турчиним А. А. на примусове виконання оспорюваного виконавчого напису, вчиненого 27 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4824.

Заява про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження мотивована тим, що в подальшому на її майно, на яке накладено арешт, буде звертатися стягнення на підставі виконавчого напису, який нею оспорюється.

Заявлений захід забезпечення позову вважала співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, стверджувала, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі задоволено. Зупинено виконавче провадження № 63472659, що відкрито 02 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Турчиним А. А. на примусове виконання виконавчого напису від 27 жовтня 2020 року № 4824.

Постановляючи ухвалу про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується наявність фактичних обставини, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, а тому, оскільки існує реальна можливість того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити та/або зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а між сторонами існує спір відносно права, суд першої інстанції вбачав за можливим вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження № 63472659, яке відкрите приватним виконавцем на примусове виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цій справі задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису від 27 жовтня 2020 року, яке вчинено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т. В., зареєстровано у реєстрі за № 4824, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 165,9 кв. м, житловою площею 86,2 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, оскільки приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису про звернення стягнення на вказану квартиру, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, а позивач оскаржує такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає його вчиненим з порушенням норм чинного законодавства, то існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на права і обов'язки особи, яка здійснює примусове виконання рішень визначені у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження". За змістом цієї норми виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування у цій справі належного способу забезпечення позову, який є ефективним та справедливим, а саме у спосіб зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, що оскаржується позивачем у судовому порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме не з'ясовано чи існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження приватним виконавцем квартири; приймаючи оскаржувані судові рішення суд вийшов за межі своїх повноважень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу 756/14940/20 із Оболонського районного суду м. Києва.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 1 статті 151 ЦПК України, якою встановлено вимоги до заяви про забезпечення позову встановлено, що відповідна заява, крім іншого, повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Натомість заява про забезпечення позову ОСОБА_1 не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, що призвело до відсутності в ухвалі районного суду правових висновків з приводу: майнового статусу позивача; наявності зареєстрованого місця проживання позивача; наявності майна в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача; співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просила зупинити виконавче провадження, що не узгоджувалося з належними видами забезпечення позову передбаченими ЦПК України.

У той же час суд першої інстанції вжив неналежний вид забезпечення позову і зупинив виконавче провадження. Натомість, суд апеляційної інстанції фактично на власний розсуд змінив вжитий захід забезпечення позову та виніс постанову, якою зупинив стягнення на підставі виконавчого напису, чим порушив, на думку заявника, принцип диспозитивності цивільного процесу, згідно з яким суд розглядає заяви не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог та вийшов за межі перегляду ухвалу в апеляційному порядку, який передбачений статтею 367 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 - подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не свідчать про те, що судами допущено порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, : приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Турчин А. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

27 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4824, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на чотирикімнатну квартиру, загальною площею 165,9 кв. м, житловою площею 86,2 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві власності (а. с. 12-13, т. 1).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Турчиним А. А. від 02 листопада 2020 року було відкрито виконавче провадження № 63472659 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки (а. с. 26-29, т. 1).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_3 зазначила про необхідність забезпечення позову через наявність відкритого виконавчого провадження, де приватним виконавцем на виконання оскаржуваного напису нотаріуса можуть бути проведені дії щодо реалізації її майна. У зв'язку із чим існує реальна загроза звернення стягнення на квартиру, що зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені статті 400 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії та зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду.

ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 27 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В. про звернення стягнення на нерухоме майно.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було подано до суду позов до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., приватний виконавець виконавчого округу м.

Київ Турчин А. А., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами виник спір, оскільки між заходом забезпечення позову і предметом позову існує безпосередній зв'язок, дійшов правильного висновку про наявність підстав для зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, оскільки невжиття таких заходів може призвести до утруднення повернення сторін спору у попередній стан.

У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернуто стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ураховуючи, що 02 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м.

Києва Турчиним А. А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису від 27 жовтня 2020 року № 4824, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т. В., про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме: чотирикімнатну квартиру, загальною площею 165,9 кв. м, житловою площею 86,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_1, а позивач оскаржила такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважає, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, то існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких вона звернулася до суду.

Посилання касаційної скарги на те, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а ухвала суду першої інстанції не містить правових висновків з цього приводу, безпідставні, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення. Крім того, вказані недоліки суду першої інстанції були усунуті судом апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі вимог скарги, зупинивши стягнення за виконавчим документом, є необґрунтованими, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. Встановивши, що ОСОБА_1 в обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається, зокрема на пункт 6 частини 1 статті 150 ЦПК України (зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку), врахувавши висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, надавши належну правову оцінку доводам заявника, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, що не призвело до зміни обраного позивачем способу захисту.

Згідно з частиною 3 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта