Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.10.2018 року у справі №264/1146/18

Постанова

Іменем України

13 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 264/1146/18

провадження № 61-18977св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Маріупольське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

третя особа - Обласний центр медико-санітарної експертизи,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Попової С. А., Лопатіної М. Ю., у цивільний справі за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа Обласний центр медико-санітарної експертизи про встановлення факту дійсності документів та спонукання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (надалі Маріупольське МВ УВДФСС), третя особа Обласний центр медико-санітарної експертизи про встановлення факту дійсності документів та спонукання виконати певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьку помер її чоловік ОСОБА_2, який тривалий час тяжко хворів внаслідок отриманих професійних захворювань. Вказане було підтверджено довідкою МСЕК серії ДОН-05 № 145928, виписками актів обстеження МСЕК № 065285 від 01 лютого 2007 року, МСЕК № 145928, виписками з історії хвороби № 1629, № 9189 ОКБПЗ, висновком ВЕК № 4267 від 27 грудня 2006 року, та іншими медичними документами.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено факт смерті ОСОБА_2, яка настала внаслідок хронічної серцевої недостатності та хронічного обструктивного захворювання легень.

Маріупольське МВ УВДФСС відмовило у встановленні факту причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з професійними захворюваннями, так як докази які це підтверджують були видані установами на території тимчасово непідконтрольній українській владі.

Встановлення причинного зв'язку між смертю та професійним захворюванням необхідне позивачу для отримання страхових виплат.

З урахуванням уточнень просила встановити факт дійсності акту судово-медичного обстеження № 2354, виданого Донецьким судово-медичним моргом "Бюро судово-медичної експертизи" та висновку № 85 від 12 жовтня 2016 року консультативної комісії республіканського бюро судово-медичної експертизи МЗ ДНР та зобов'язати Маріупольське МВ УВДФСС видати їй направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2 з отриманим ним професійним захворюванням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт дійсності акта судово-медичного обстеження № 2354, виданого Донецьким судово-медичним моргом "Бюро судово-медичної експертизи" та висновку № 85 від 12 жовтня 2016 року, консультативної комісії. Зобов'язано Маріупольське МВ УВДФСС, надати ОСОБА_1 направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з отриманим ним професійним захворюванням: хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології.

Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 серпня 2020 року, доповнено резолютивну частину рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 липня 2020 року четвертим абзацом наступного змісту: "Стягнути з Маріупольського МВ УВДФСС на користь держави судовий збір в розмірі 704,80 гривень."

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що акт судово-медичного обстеження № 2354, виданий Донецьким судово-медичним моргом "Бюро судово-медичної експертизи" та висновок № 85 від 12 жовтня 2016 року консультативної комісії, з встановлення причини смерті, підтверджується іншими численними медичними документами та висновками МСЕК, виданими на території України, а також з того, що іншим способом позивачка ОСОБА_1 не може захисти свої права передбачені Конституцією України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з даним рішенням, відповідач Маріупольське МВ УВДФСС подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу задоволено.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 липня 2020 року скасовано.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа Обласний центр медико-санітарної експертизи про встановлення факту дійсності документів та спонукання виконати певні дії відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що діючим законодавством не передбачено порядку встановлення факту дійсності документів виданих на непідконтрольній території.

Крім того суд зазначав, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача видати направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті її чоловіка з професійним захворюванням не підлягають задоволенню, оскільки вказані вимоги є опосередкованими від встановлення факту дійсності акта судово-медичного обстеження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій вказує, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просить скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

26 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції вірно виходив з того, що суди мають оцінювати фактичні обставини з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Акт судово-медичного обстеження № 2354 та висновок № 85 від 12 жовтня 2016 року консультативної комісії, з встановлення причини смерті, встановлюється іншими численними медичними документами, висновками МСЕК, виданими на території України.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову, оскільки не було будь-яких підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, для скасування рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 14 липня 2020 року.

Зазначала, що факт тривалого лікування від професійного захворювання підтверджено численними виписними епікризами, висновками ЛКК, протоколами засідання ВКК, виданими в період з 2008 року до 2014 рік, лікувальними закладами м. Донецька під час дії державних органів України.

Встановлення факту дійсності акту судово-медичного обстеження № 2354 та висновку № 85 від 12 жовтня 2016 року консультативної комісії з встановлення причин смерті, породжує для позивача юридичні наслідки, передбачені статтями 41, 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Оскільки вищевказані документи були видані на території де не діють органи державної влади України, отримати зазначені документи на території України не надається можливим, іншого порядку встановлення вказаного факту чинним законодавством не передбачено.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначав, що суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що вимога про встановлення факту дійсності акту судово-медичного обстеження це намагання за допомогою рішення суду надати йому властивостей документу.

Також, апеляційний суд вірно виходив з того, що документи (згідно наукових записок НаУ ОА) є засобами свідчення, доведення певних фактів і тому мають велике правове значення. Вони широко використовуються у повсякденній діяльності людей. Як носії інформації документи сприяють поліпшенню внутрішньої організації підприємств, установ, служать підставою для прийняття рішень тощо. Документ є засобом не тільки фіксації юридичних фактів, відносин, а й управління соціальною діяльністю.

Діючим законодавством не передбачено порядок встановлення факту дійсності документів виданих на непідконтрольній території.

Встановлюватися можуть лише факти як подія, проте, встановлення факту дійсності документів жодним нормативно-правовим актом як України, так і міжнародними актами, рішеннями ЄСПЛ, Конвенціями не передбачено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб виданого 08 липня 1976 року Відділом РАГС Київського району міста Донецька, позивачка є дружиною ОСОБА_2 (а. с. 12).

Згідно довідки № 145928 та довідки № 065285 від 01 лютого 2007 року, Обласної МСЕК № 5, ОСОБА_2 безстроково встановлено другу групу інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням та визначено ступінь стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 70 % (а. с. 20,21).

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя від ІНФОРМАЦІЯ_2, встановлено факт смерті громадянина України ОСОБА_2, зареєстрованого в м.

Донецьку, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1. Причина смерті хронічна серцева недостатність, хронічне обструктивне захворювання легень, місце смерті м.

Донецьк (а. с. 17).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно якої м. Донецьк відноситься до території, де органи державної влади не здійснюють свої повноваження в повному обсязі внаслідок проведення антитерористичної операції.

Позивачка ОСОБА_1 зверталася до Маріупольського МВ УВДФСС із клопотанням про надання направлення на МСЕК для встановлення причинного зв'язку смерті померлого ОСОБА_2 з професійним захворюванням, проте їй було відмовлено внаслідок того, що документи, які підтверджували вказану обставину були видані на не підконтрольній Україні території, а тому не можуть вважатися чинними (а. с. 29).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішенням РНБО від 04 листопада 2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", введене в дію указом Президента України від 14 листопада 2014 року, відповідно до якого будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворені, обрані, сформовані та призначені за результатами так званих виборів 02 листопада 2014 року, які проводилися в окремих районах Донецької та Луганської областей, є такими, що утворені, обрані, сформовані, призначені і діють всупереч Конституції та Законам України.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", до зазначених населених пунктів відноситься місто Донецьк.

Положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" громадянам України гарантовано дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України.

Державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

До таких актів відносяться і акт судово-медичного обстеження № 2354, виданого Донецьким судово-медичним моргом "Бюро судово-медичної експертизи" та висновку № 85 від 12 жовтня 2016 року консультативної комісії республіканського бюро судово-медичної експертизи МЗ ДНР, оскільки він посвідчений (виданий) службовою особою на тимчасово окупованій території, на якій органи державної влади, посадові та службові особи України не здійснюють свої повноваження.

Оскільки зазначені документи відповідно до положень статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є недійсними і не створюють правових наслідків, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також слід зазначити, що позивач може відновити порушене право шляхом встановлення факту причинно-наслідкового зв'язку між професійним захворюванням та смертю ОСОБА_2, на підставі наданих до суду медичних довідок та обстежень, виданих українськими закладами та установами.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN ANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук