Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.07.2019 року у справі №161/18350/18

Постанова

Іменем України

11 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 161/18350/18

провадження № 61-12795св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області,

представник позивача - Цвілюх Наталія Андріївна,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня

2019 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів: Здрилюк О. І.,

Бовчалюк З. А., Карпук А. К,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь державного бюджету збитків у розмірі 1 290 124 грн., що завдані вчиненням кримінального правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2018 року кримінальну справу № 0314/1592/2012 за обвинуваченням ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 212, статтею 219 КК України закрито у зв'язку із закінченням строків давності, а цивільний позов до ОСОБА_2 про стягнення завданих злочином збитків залишено без розгляду. Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 як службова особа підприємства - директор ТОВ "Діалект", своїми умисними діями, що полягають в умисному ухиленні від сплати податків, що входять до системи оподаткування, введених у встановленому законом порядку, які призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах, вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 212 КК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня

2019 року у задоволенні позову ГУ ДФС у Волинській області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення коштів, які не надійшли до бюджету у вигляді податків у результаті скоєння ОСОБА_2 злочину, має відбуватися не з керівника підприємства, винного у скоєнні цього злочину, а винятково з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, яким є юридична особа - ТОВ "Діалект".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно встановив дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

27 червня 2019 року Цвілюх Н. А., діючи в інтересах ГУ ДФС у Волинській області, надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня 2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня 2019 року скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду обставинам справи не відповідають. Заявник вказує, що збитки, завдані державі несплатою ТОВ "Діалект" податку на додану вартість, підлягають стягненню із засновника ТОВ "Діалект", відповідача у справі ОСОБА_2, як з особи, що завдала збитків державі вчиненням злочину.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 липня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 161/18350/18 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Верховного Судуу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди призначити до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2018 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 366, частиною 2 статті 212, статтею 219 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження за обвинуваченням відповідача закрито.

Із вказаної постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області вбачається, що ОСОБА_2 є службовою особою платника податку - директором ТОВ "Діалект", усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів в особливо великих розмірах і бажаючи їх настання, порушуючи вимоги податкового законодавства, умисно ухилився від сплати до бюджету за 2008-2009 роки податку на додану вартість у загальній сумі 1 290 124 гривень, яка більше ніж у три тисячі разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у великих розмірах.

Своїми умисними діями, що полягають в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвели до фактичного ненадходження до бюджетів коштів у великих розмірах, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений частиною 2 статті 212 КК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Норми права та акти їх застосування

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкових зобов'язань) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкових зобов'язань) в Україні справляються: загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі); місцеві податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкових зобов'язань) до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок на додану вартість.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкових зобов'язань) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, встановлених ПК України, або законами з питань митної справи.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з статті 15 ПК України або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з статті 15 ПК України.

Відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Оскільки судами було встановлено, що внаслідок незаконних дій директора ТОВ "Діалект" ОСОБА_2 за 2008-2009 роки до державного бюджету не надійшли грошові кошти у сумі 1 290 124,00 грн як податок на додану вартість, то відповідно до статті 67 Конституції України, статей 13, 14 Закону України "Про систему оподаткування" такі грошові кошти відносились до загальнодержавного податку.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкового зобов'язання) платниками податків є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції закону, що діяв на час виникнення податкових зобов'язань) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Оскільки судами було встановлено, що в якості платника податку на додану вартість було зареєстровано ТОВ "Діалект", то саме ця юридична особа є платником податку, а тому саме для цієї особи виникли податкові зобов'язання. Аналогічні положення містяться у статтях 15, 36 ПК України.

Оскільки відповідно до статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном, тому наслідки несплати податку юридичною особою державі врегульовано саме податковим законодавством, яке не передбачає стягнення несплаченого податку з керівника підприємства - винної особи у несплаті податків. Склад злочину, скоєного відповідачем, передбачений частиною 2 статті 212 КК України, має спеціальний суб'єкт, яким можуть бути, зокрема, посадові особи підприємства, установи, організації. Тобто працівники юридичних осіб під час виконання ними своїх посадових обов'язків, пов'язаних з веденням бухгалтерського та податкового обліку. Відповідно, збитки державі у вигляді фактичного ненадходження коштів до бюджету внаслідок ухилення від сплати податків завдаються посадовою особою підприємства під час виконання нею своїх службових обов'язків. Як вбачається з матеріалів справи, позов було пред'явлено у порядку статті 1166 ЦК України і позивач виходив із того, що завдана шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, тобто посадової особою юридичної особи, однак дана норма встановлює загальні правила відшкодування завданої шкоди і в разі, якщо мають місце спеціальні підстави, які надають можливість застосовувати до правовідносин положення інших статей параграфа 1 глави 82 ЦК України, слід застосовувати спеціальні норми. Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. При розгляді справ про відшкодування шкоди крім загальних підстав, передбачених статтею 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, заходиться з даною організацією у трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Стягнення коштів, які не надійшли до державного бюджету у вигляді податку на додану вартість у результаті скоєння злочину ОСОБА_2, має відбуватися не з керівника, винного у скоєнні цього злочину, а з платника податків, податкові зобов'язання якого не були сплачені, яким є юридична особа - ТОВ "Діалект", на підставі положень податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ДФС у Волинській області до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних вчиненням кримінального правопорушення, заявлені у порядку статті 1166 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 березня

2019 року та постанову Волинського апеляційного суду від 04 червня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило