Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.04.2024 року у справі №317/1161/22

Постанова

Іменем України

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 317/1161/22

провадження № 61-12372св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року у складі судді Нікітіна В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.

На обґрунтування позову зазначала, що вона та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали однією сім`єю та вели спільне господарство з червня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , шлюб між ними зареєстровано не було.

14 березня 2022 року ОСОБА_4 був призваний на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 загинув.

Їй вручено сповіщення сім`ї № 13/2022 про загибель ОСОБА_4 та зазначено, що указане сповіщення є підставою для подання документів для призначення пенсії (матеріальної допомоги) і надання пільг у встановленому законом порядку.

У військовому комісаріаті їй видано перелік документів, які необхідно надати для отримання виплат, одним із яких для дружини загиблого зазначено є свідоцтво про шлюб.

Оскільки вона та ОСОБА_4 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Просила суд встановити, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 листопада 2017 року до дня його смерті.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, позовні вимоги задоволено.

Встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 25 листопада 2017 року до дня його смерті.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сукупністю доказів, досліджених у цій справі, доведено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, мали спільний побут і взаємні права та обов`язки, саме ОСОБА_1 сприймалась ОСОБА_4 як найближча йому людина та дружина.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Міністерство оборони України подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог або закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16,

від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/147547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 456/1258/17, від 02 квітня 2020 року у справі № 357/13948/16-а, від 12 листопада 2020 року у справі № 822/630/17, постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що відповідно до довідки, наданої командиром військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 14 березня 2022 року призваний на військову службу до Збройних Сил України.

Факт смерті ОСОБА_4 01 квітня 2022 року підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11 квітня 2022 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 696, що підтверджено також лікарським свідоцтвом про смерть від 11 квітня 2022 року № 2073, згідно з яким ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в зоні проведення бойових дій.

07 квітня 2022 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_5 підписав сповіщення сім`ї № 13/2022, адресоване саме ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ), про загибель чоловіка, старшого водія 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_4 .

До матеріалів справи додано фотографії ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 (сином позивача) в різний час та з ОСОБА_1 на підтвердження факту проживання однією сім`єю.

Як установлено з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 , виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 , місце його проживання зазначено АДРЕСА_1 . У декларації з сімейним лікарем ОСОБА_4 як довірену особу, яку необхідно інформувати в разі настання з ним екстреного випадку, зазначив саме ОСОБА_1 .

Як видно зі свідоцтва про народження, виданого 14 серпня 1991 Новопетровською сільською радою Константинівського району Амурської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 21 лютого 2005 року Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 05.

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 11 березня 2008 року Широківською сільською радою Запорізького району Запорізької області, актовий запис № 05.

Свідки, допитані в судовому засіданні, - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 підтвердили суду той факт, що дійсно ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з кінця 2017 року до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та спільні гроші.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо юрисдикції

У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з метою встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту її проживання разом із ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 25 листопада 2017 року до дня його смерті. Мету встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім`єю з померлим заявник обґрунтовувала тим, що вона має право на отримання одноразової соціальної допомоги у зв`язку зі смертю військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги, що цей спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

Щодо вирішення питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу по суті

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі

№ 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України

від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3 74 СК України)».

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, враховуючи те, що сукупністю доказів, досліджених у справі, позивач довела те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, мали спільний побут та взаємні права й обов`язки, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Переглянувши в касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, то касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки в задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо поновлення виконання рішення

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 10 листопада 2023 року зупинено дію рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року до закінчення касаційного перегляду, виконання рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 26 січня 2023 року та постанови Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська