Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №569/18047/17

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 569/18047/17-ц

провадження № 61-40302св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну черговості одержання права на спадщину за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про зміну черговості одержання права на спадщину.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, після смерті якого відкрилась спадщина на все належне йому майно. Вона є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_6 Спадкоємцем за законом першої черги є дочка померлого - ОСОБА_5

Зазначала, що проживала разом зі спадкодавцем однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з 1998 року і по день його смерті. Останні роки свого життя ОСОБА_6 заходився у тяжкому фізичному стані у зв'язку з онкозахворюванням. Крім того, з 2010 року мав інвалідність ІІ групи, мав значні проблеми зі здоров'ям та постійно потребував стороннього догляду. За свої кошти вона придбавала ліки та інші засоби, необхідні для покращення стану здоров'я спадкодавця. Також вона оплачувала витрати на комунальні послуги та квартирну плату, оскільки пенсії спадкодавця не вистачало на покриття всіх необхідних витрат. Вона постійно знаходилась поруч, здійснювала кожного дня догляд за ОСОБА_6, надавала йому необхідну матеріальну допомогу, прала одяг, готувала їжу, возила до лікарні тощо. Такий догляд за спадкодавцем вона здійснювала до моменту його смерті та здійснила його поховання.

Вважала, що за наведених обставин, вона має право на спадкування разом зі спадкоємцем першої черги відповідно до вимог частини другої статті 1259 ЦК України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4, просила суд про зміну черговості одержання права на спадкування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року у складі судді Куцоконя Ю. П. позов ОСОБА_4 задоволено.

Змінено черговість одержання права на спадкування та визнано за ОСОБА_4, спадкоємцем четвертої черги за законом, право на спадкування майна спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, у першій черзі.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_6, який через тяжку хворобу та каліцтво був у безпорадному стані, тому наявні підстави визнання за нею права на спадкування у першій черзі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 квітня 2018 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов ОСОБА_4 без задоволення, виходив із того, що нею не надано належних і допустимих доказів того, що ОСОБА_6 перебував у безпорадному стані, оскільки потребу в сторонньому догляді визначає лише медико-соціальна експертна комісія.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2018 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 569/18047/17-цз Рівненського міського суду Рівненської області і зупинено виконання постанови Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що підставами для задоволення позову була сукупність наступних юридичних фактів, які були встановлені судом першої інстанції: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, моральна підтримка, наявність у спадкодавця з спадкоємцем стосунків подружжя, які спільно проживали без реєстрації шлюбу, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця (пов'язаність спільним побутом, придбання ліків, продуктів харчування, інших побутових речей, сплата комунальних послуг, засобів особистої гігієни, тощо); 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, прання та прасування одягу, ремонт квартири, виконання побутових потреб, тощо; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3 (що найменше протягом року або більше); 5) наявність безпорадного стану спадкодавця, тобто такого стану, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна була наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Судом першої інстанції протягом розгляду цієї справи було встановлено повністю усі вищевказані обставини і навіть більше. Вказані обставини були встановленні на підставі показів великої кількості та письмових доказів.

Апеляційний суд відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, при цьому не врахував наявність в матеріалах справи довідки, яка підтверджує наявність тяжкої хвороби спадкодавця, а саме рак печінки та ту обставину що спадкодавець помер від ракової інтоксикації.

Також апеляційний суд не надав належної правової оцінки показанням свідків. Хоча свідками було підтверджено ту обставину, що ОСОБА_6 останній рік свого життя потребував стороннього догляду та не міг самостійно про себе подбати.

Відзив на касаційну скаргу

У серпні 2018 року ОСОБА_5 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно. Спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_6 є його дочка - ОСОБА_5

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 вересня 2017 року ОСОБА_4 та спадкодавець ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому позивач є спадкоємцем за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_6

ОСОБА_5 06 жовтня 2017 року подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, в якій вказала, що крім неї, спадкоємцем є ОСОБА_4, з якою спадкодавець перебував у фактичних шлюбних відносинах.

14 листопада 2017 року ОСОБА_4 звернулася до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, в якій, крім іншого, зазначила про те, що спадкоємцем за законом, крім неї, є дочка померлого - ОСОБА_5

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанову апеляційного суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями цієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згіднозі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем. Тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами), 2) матеріальне забезпечення спадкодавця, 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальне вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири, 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3, 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову, необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Проте позивачем не доведено наявність зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов'язком у силу статті 12, 81 ЦПК України.

При цьому встановлено, що спадкодавець і позивач отримували пенсію. Різниця між розміром їх пенсії була незначеною.

Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем та надавала допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України.

Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотриманням вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, оскільки належні та допустимі докази про надання матеріальної допомоги ОСОБА_6 за рахунок власних коштів у матеріалах справи відсутні.

Отже, висновки апеляційного суду про відсутність підстав для зміни черговості одержання права на спадщину відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, наданим суду доказам дана належна правова оцінка.

Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду є безпідставним, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, відповідають дійсним обставинам справи, суд належним чином оцінив докази і до правовідносин, які виникли, вірно застосував норми матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк