Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №615/1008/20
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №615/1008/20
Постанова КЦС ВП від 18.01.2023 року у справі №615/1008/20

Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 615/1008/20

провадження № 61-13384св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області,

відповідачі: ОСОБА_1 , головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року в складі судді Токмакової А. П. та на постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року в складі колегії суддів Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконним і скасування наказу, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки.

Позов мотивував тим, що в ході дослідження правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району, прокурором установлено, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 передано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

У подальшому 29 січня 2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство «Агрофортуна», до складу земель якого увійшли вказані земельні ділянки. Основним видом діяльності фермерського господарства визначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Незважаючи на викладене, наказом ГУ Держгеокадастру від 27 вересня 2016 року №10178-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення та передання в оренду ОСОБА_1 ще однієї земельної ділянки № 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Після укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з ГУ Держгеокадастру у Харківській області ОСОБА_1 не створив фермерське господарство, як цього вимагає чинне законодавства. За таких обставин прокурор уважав, що, повторно звертаючись до Держгеокадастру з заявою про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а бажав розширити земельний банк вже існуючого ФГ «Агрофортуна», засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він є. При цьому підставою для звернення ОСОБА_1 саме як фізичної особи до Держгеокадастру є намагання уникнути проведення земельних торгів, які б підлягали проведенню в разі подання аналогічної заяви ФГ «Агрофортуна», в користуванні якого вже є земельні ділянки.

Прокурор зазначив, що, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Порушення інтересів держави прокурор у цьому випадку обґрунтовував тим, що відповідачі проігнорували встановлений законом порядок виділення в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства, оскільки ОСОБА_1 отримав земельну ділянку за спрощеною (пільговою) процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

З урахуванням викладеного прокурор просив суд ухвалити рішення, яким:

визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагенства у Харківській області №10178-СГ від 27 вересня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

визнати недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки від 05 жовтня 2016 року, укладений між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірну земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року позов задоволено:

визнано незаконним і скасовано наказ ГУ Держземагенства у Харківській області №10178-СГ від 27 вересня 2016 року про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, площею 26,0416 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

визнано недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки від 05 жовтня 2016 року, укладений між ГУ Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 ;

зобов`язано ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру у Харківській області спірну земельну ділянку;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з таким позовом, то прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Суд зазначив, що в порушення частини першої статті 7 ЗУ «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у оренду. Для отримання земельних ділянок значної площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно (силою та працею членів фермерського господарства), обробляти отриману в користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів, тощо.

Суд виходив також із того, що ОСОБА_1 під час звернення до ГУ Держгеокадастру у Харківській області з заявою про отримання земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702 вже був засновником та керівником (головою) ФГ «Агрофортуна» та займався фермерським господарством. За висновком суду можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам (тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації) без проведення земельних торгів діючим законодавством України не передбачена.

Оскільки судом установлено факт порушення передбаченої ЗК України процедури отримання ОСОБА_1 у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6321255400:03:000:0702, то місцевий суд уважав наявними правові підстави для задоволення позову.

Відхиляючи доводи відповідача про застосування наслідків пропуску прокурором позовної давності, суд зазначив, що відлік позовної давності в справі, що переглядається, починається з 29 листопада 2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом 03 вересня 2020 року, тобто в межах позовної давності.

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а мотивувальну частину рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року змінено з викладенням її в редакції цієї постанови.

У постанові апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення вимог статті 7 ЗУ «Про фермерське господарство» ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розміру земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Колегія суддів зазначила, що статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, яка діяла на час прийняття ГУ Держгеокадастру оспорюваного наказу та укладення з ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки, передбачала надання земельних ділянок у користування для ведення фермерського господарства в порядку, передбаченому Земельним Кодексом України (статті 116 124 ЗК України). Проте, доказів того, що ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою з кадастровим № 6321255400:03:000:0702 в результаті аукціону або земельних торгів, суду не надано.

Посилання ОСОБА_1 на пропуск прокуратурою позовної давності апеляційний суд визнав необґрунтованим, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що звернення прокурора як позивача в цій справі є безпідставним, оскільки прокурор не обґрунтував та не довів бездіяльність органу, на якого законом покладено функції захисту держави в спірних правовідносинах. Указує також, що суди з порушенням норм процесуального права вирішили заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, не врахувавши, що держава в особі компетентного органу (ГУ Держгеокадастру у Харківській області) дізналася про порушення свого права в момент видання оспорюваного наказу та укладення договору оренди землі.

У листопаді 2021 року від ГУ Держгеокадастру у Харківській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 та просить її задовольнити. Просить також урахувати, що на даний час органи Держгеокадастру не мають повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою.

У грудні 2021 року від прокурора до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у прокурора підстав для звернення до суду з цим позовом у інтересах держави. Наполягає на тому, що позовна давність почала свій відлік з листопада 2017 року, коли прокурор від ГУ Держгеокадастру отримав документи, з яких вбачалося порушення прав держави.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору за подання касаційної скарги. Недоліки касаційної скарги ОСОБА_1 усунув у повному обсязі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року поновлено відповідачеві строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20).

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року поновлено касаційне провадження в справі та призначено її до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 29 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження, оскільки заявник посилається на неврахування судами висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року в справі № 6-3089цс15 та постановах Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 18 серпня 2020 року в справі № 914/1844/18, від 24 січня 2018 року в справі № 914/801/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12 листопада 2014 року ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га) з кадастровими номерами: 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання вказаних наказів між відповідачами укладено договори оренди вказаних земельних ділянок.

ОСОБА_1 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником фермерського господарства «Агрофортуна», утвореного в січні 2015 року.

Згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10178-СГ від 27 вересня 2016 року затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку №6321255400:03:000:0702 площею 26.0416 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05 жовтня 2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 жовтня 2016 року за №16825492.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0702, площею 26.0416 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (пункт 14 договору). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Після отримання земельної ділянки №6321255400:03:000:0702 ОСОБА_1 іншого фермерського господарства (крім ФГ «Агрофортуна») не створив.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

У частині першій статті 20 ГПК України зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; 5) справи у спорах щодо фінансових інструментів, зокрема щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах; 6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; 7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності; 8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України «Про третейські суди», якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті; 12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; 13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; 14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою; 15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання; 16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець; 17) справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійних договорів, крім спорів, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства;18) справи у спорах щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями; 19) справи у спорах щодо оскарження рішення зборів власників облігацій; 20) справи у спорах між організацією водокористувачів та її членом або власником (користувачем) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, включеної до території обслуговування відповідної організації водокористувачів, щодо набуття чи припинення членства в такій організації водокористувачів, укладання, зміни, розірвання, виконання організацією водокористувачів договорів, додаткових угод та іншої документації, яка відповідно до умов договору є його невід`ємною частиною, умов надання послуг організацією водокористувачів, визнання недійсними правочинів, вчинених організацією водокористувачів, а також щодо визначення території обслуговування організації водокористувачів; справи у спорах між власниками меліоративних систем або мереж та водокористувачами щодо умов забору, доставки води та її відведення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зробила висновок, що: «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».

Оскільки в справі, що переглядається, спір виник між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою з приводу отримання в користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, то справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

Колегія суддів доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили правила предметної та суб`єктної юрисдикції, а тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню із закриттям провадження в справі.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року скасувати, а провадження в справі№ 615/1008/20 закрити, повідомивши керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської областіпро те, що розгляд пред`явленого ним позову відноситься до юрисдикції господарського суду.

Роз`яснити керівнику Дергачівської місцевої прокуратури Харківської областійого право протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 22 червня 2021 року втрачають законну силу й подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук