Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.05.2019 року у справі №303/7617/18

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 303/7617/18

провадження № 61-8654св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Дундар І, О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року у складі судді Довжанин В. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 квітня 2019 рокуу складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г., Готри Т. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року відкрито провадження у справі № 303/7617/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.

ОСОБА_2, не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу.

На її думку, підстави для відкриття Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області провадження у цій справі були відсутні, оскільки спір виник з приводу нерухомого майна - будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка. Оскільки будинок самочинно зведений колишнім подружжям ОСОБА_1 і ОСОБА_4, але в подальшому зареєстрований за ОСОБА_2 - матір'ю ОСОБА_4, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 2 319 717,02 грн у відшкодування матеріальних затрат на будівництво указаного нерухомого майна.

Враховуючи наведене, вважала, що суд повинен застосувати правила виключної підсудності. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для розгляду до Обухівського районного суду Київської області, а саме за місцезнаходженням майна.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі відсутні, оскільки указана справа підсудна Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області з огляду на характер спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, подана представником ОСОБА_3, у якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для розгляду за виключною підсудністю до Обухівського районного суду Київської області.

Подана касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відкриваючи провадження у справі, не врахував того, що спір у справі виник саме з приводу нерухомого майна (витрат на будівництво та його облаштування), оскільки будинок збудований за кошти ОСОБА_2 та її колишнього чоловіка у період шлюбу. У зв'язку з чим, на думку ОСОБА_2, суд першої інстанції порушив правила виключної підсудності, визначені частиною 1 статті 30 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з позовом про стягнення коштів у сумі 2 319 717,02 грн у якості відшкодування витрат на будівництво та облаштування будинку АДРЕСА_2.

Станом на 11 грудня 2018 ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду першої та апеляційної інстанції не відповідають.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Згідно частини 1 статті 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року зроблено висновок, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обгрунтовувала свої вимоги тим, що будинок побудований в період шлюбу та за спільні кошти її та її колишнього чоловіка ОСОБА_4, але будинок зареєстрований за матір'ю чоловіка ОСОБА_2

Спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо нерухомого майна - будинку, збудованого за спільні кошти подружжя, який територіально розташований у Обухівському районі Київської області, а відтак апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що позов має розглядатися за загальними правилами територіальної підсудності.

Відповідно до частини 2 статті 411 ЦПК України судове рішення, ухвалене судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), не підлягає скасуванню, якщо учасник справи, який подав касаційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

17 січня 2019 року у суді першої інстанції ОСОБА_2 заявляла клопотання, у якому звертала увагу суду про підсудність справи Обухівському районному суду Київської області.

У зв'язку з наведеним, відповідно до статті 411 ЦПК України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала та постанова судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи до Обухівського районного суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 400, 411, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів направити для розгляду до Обухівського районного суду Київської області.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 грудня 2018 року та постанова Закарпатського апеляційного суду від 17 квітня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков