Історія справи

Постанова

Іменем України

17 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 750/3651/17-ц

провадження № 61-6633св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Полікомбанк»,

третя особа - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року у складі судді Карапути Л. В. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїїва О. К.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду і позовом до публічного акціонерного товариства «Полікомбанк» (далі - ПАТ «Полікомбанк»), третя особа - ОСОБА_6, у якому просив стягнути збитки в розмірі 6 958 500 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 09 лютого 2016 року між ним, ОСОБА_6 та ПАТ «Полікомбанк» укладено договір про надання в оренду банківської ячейки.

Зазначає, що в орендованій ячейці ним були залишені на збереження грошові кошти в розмірі 1 800 000 грн та 190 000 доларів США.

14 липня 2016 року він виявив відсутність таких коштів у ячейці, про що повідомив правоохоронні органи, тому просив позов задовольнити.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2017 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що між сторонами укладено договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. До таких відносин застосовуються положення ЦК України про майновий найм (оренду). За умовами правочину, укладеного між сторонами, банк не приймав від позивача документи та цінності на зберігання за описом. Наявність кримінального провадження по факту зникнення коштів не свідчить про порушення з боку банка умов укладеного між сторонами договору.

У листопаді 2017 року ОСОБА_5 - представник ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що банком порушені умови договору користування індивідуальним сейфом щодо забезпечення неможливості доступу до вмісту сейфу третіх осіб, що стало наслідком зникнення коштів. Укладаючи договір, банк взяв на себе обов'язок з надання послуг по охороні відповідного сейфу, тому несе відповідальність за його вміст. Факт зникнення коштів свідчить про порушення банком умов договору.

У квітні 2018 року ПАТ «Полікомбанк» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 09 лютого 2016 року між ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ПАТ «Полікомбанк» укладено договір про надання в оренду ячейки, відповідно до умов якого банк передав клієнтам для зберігання майна, в оренду ячейку № 66 в сейфі, який знаходиться в спеціально обладнаному приміщенні банку, забезпечує її цілісність та охорону.

14 липня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до правоохоронних органів з приводу зникнення з ячейки грошових коштів.

14 липня 2016 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120161000200007836 за фактом зникнення коштів, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною пятою статті 185 КК України.

Відповідно до статей 526, 610, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Пунктом 7.6 Положення про надання в оренду індивідуальних сейфів фізичним та юридичним особам в ПАТ «Полікомбанк» визначено, що адміністратор не складає опису майна, що вкладається клієнтом до індивідуального сейфа, забезпечує виключення доступу до нього сторонніх осіб, не обумовлених укладеним договором між клієнтом і банком.

Отже, правильним є висновок судів про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів (статті 57, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи) на підтвердження того, що в орендованому індивідуальному сейфі знаходилися грошові кошти у відповідному розмірі, а також про те, що їх відсутність зумовлена неправимірними діями банку.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2017 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н.О. Антоненко

В.І. Крат