Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №766/12093/17

Постанова

Іменем України

17 липня 2019 року

місто Київ

справа № 766/12093/17

провадження № 61-39860св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Херсонська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Живцова Надія Миколаївна,

треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року у складі судді Гаврилова Д. В. та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Херсонська міська рада у липні 2017 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М., треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Відділ державної реєстрації речових прав та їх обтяжень Херсонської міської ради, Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради, про витребування з чужого незаконного володіння квартири АДРЕСА_1 , скасування рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначену квартиру за ОСОБА_1 , усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою, яка є комунальною власністю, шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Херсонська міська рада обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що квартира АДРЕСА_2 належить до комунальної власності, будь-яких рішень щодо передачі її в користування або у власність інших осіб не приймалось. Разом із тим, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру речових прав та їх обтяжень спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 , який став власником спірної квартири 27 квітня 2017 року на підставі договору дарування, укладеного із ОСОБА_4 , а той, в свою чергу, став власником цієї квартири на підставі заочного рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у справі № 766/2985/17. Зазначену справу розглянуто за незрозумілих обставин, міська рада не була залучена до участі як сторона. Зважаючи, що первісним власником був ОСОБА_4 , об`єкт нерухомості одержано ним у власність без достатніх правових підстав, зазначене майно вибуло з володіння Херсонської міської ради не з її волі, отже, квартира має бути витребувана з володіння ОСОБА_1 .

Стислий виклад заперечень відповідача

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позову, зазначили, що виселення їх із житла, якого вони є добросовісними набувачами, не може відбуватися без надання їм іншого житла.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року, позов Херсонської міської ради задоволено. Витребувано на користь Херсонської міської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Живцової Н. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35071863 від 05 травня 2017 року, квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Вирішено усунути Херсонській міській раді перешкоди у користуванні та розпорядженні комунальною власністю, а саме: квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що первісний власник спірної квартири ОСОБА_4 набув об`єкт нерухомості у власність без достатніх правових підстав, зазначене майно вибуло з володіння Херсонської міської ради поза її волею, отже майно має бути витребуване з володіння ОСОБА_1 на користь законного власника - Херсонської міської ради. Реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_2 за відповідачем перешкоджає її власнику розпоряджатись своєю комунальною власністю. Крім того, є також обґрунтованими вимоги щодо усунення Херсонській міській раді перешкод у користуванні та розпоряджанні комунальною власністю, а саме: квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд додатково зазначив, що не спростовують висновок суду щодо витребування майна доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 придбала спірну квартиру за відплатним договором, чинність якого ніким не заперечена, оскільки на вимогу власника майно не може бути витребуване у добросовісного набувача лише у випадку, коли воно було продано в порядку виконання судових рішень згідно з частиною другою статті 388 ЦК України. Проте у справі, що переглядається, ОСОБА_1 придбала у попереднього власника ОСОБА_3 спірну квартиру за відплатним договором, укладеним 05 травня 2017 року, тоді як судом встановлено факт вибуття цієї квартири із володіння Херсонської міської ради поза волею власника, що є достатньою підставою для витребування майна за вимогою останнього згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 цього Кодексу.

Також апеляційний суд врахував, що обраний спосіб захисту майнових прав позивача відповідно до наведених норм законодавства не може бути розцінено як порушення прав ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки спірний об`єкт нерухомості є комунальною власністю, а Херсонська міська рада є органом, що зобов`язаний захищати, у тому числі, і майнові права територіальної громади.

Апеляційний суд дійшов висновку, що втручання у право відповідача є законним, оскільки узгоджується із наведеними нормами матеріального права, необхідність застосування обраного судом способу відновлення прав позивача спрямована на захист майнових прав власника нерухомого майна із дотриманням справедливого співвідношення інтересів територіальної громади, уповноваженим органом якої є Херсонська міська рада, та інтересами ОСОБА_1 , яка не позбавлена можливості компенсації своїх втрат шляхом стягнення сплачених нею сум за договором купівлі-продажу, укладеним між нею та продавцем 05 травня 2017 року.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у липні 2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять скасувати рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Херсонської міської ради.

Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційні скарги обґрунтовуються неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення у справі без належного з`ясування фактичних обставин справи, дослідження зібраних у справі доказів. На переконання заявників, Херсонська міська рада не довела, що спірна квартира вибула із її володіння поза її волею за рішенням суду, а також не підтвердила, що є законним власником спірного майна. Спірне майно, до набуття права власності на нього ОСОБА_1 , перебувало у фактичному володінні ОСОБА_5 на підставі ордера на вселення від 13 лютого 1978 року № 118. Договір купівлі-продажу, укладений 05 травня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , чинний, недійсним не визнавався. ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірної квартири. Також вважають, що судами неправильно застосовано правила статей 317, 321, 387, 388 ЦК України. ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд розглянув справу без учасників справи, явку яких мав визнати обов`язковою.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Херсонська міська рада просить відмовити у задоволенні касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскаржувані судові рішення залишити в силі.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Ухвалами Верховного Суду від 07 вересня 2018 року та від 11 вересня 2018 року відкрито касаційні провадження у справі, а ухвалою від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначено за правилами статті 263 ЦПК України, згідно з якими судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до рішення Херсонської обласної ради від 20 березня 1992 року № 32 квартира АДРЕСА_3 належить до власності територіальної громади м. Херсона, уповноваженим органом якої є Херсонська міська рада, та перебуває на балансі Комунального підприємства «Дніпровський» згідно з рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 02 квітня 2008 року № 155.

Згідно з ордером від 13 лютого 1978 року № 118 зазначена квартира передана у користування ОСОБА_5 та члену її сім`ї ОСОБА_6 на підставі рішення Дніпровської районної ради м. Херсона від 10 лютого 1978 року № 68/3.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у справі № 766/2985/17 визнано право власності в порядку спадкування на спірну квартиру після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ОСОБА_4 , оскільки він проживав із спадкодавцем однієї сім`єю із 2007 року.

Право власності на предмет спадкування зареєстровано у Державному реєстрі речових прав та на підставі договору дарування від 27 квітня 2017 року квартира подарована ОСОБА_3 .

На підставі договору купівлі-продажу від 05 травня 2017 року, укладеного у нотаріальній формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , остання набула право власності на спірну квартиру і це речове право зареєстровано 05 травня 2017 року.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 вересня 2017 року задоволена апеляційна скарга, подана Херсонською міською радою, та скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 березня 2017 року. Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про встановлення факту постійного проживання та визнання права власності у порядку спадкування закрито.

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Право власника згідно з частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388).

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, майно, що вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Задовольняючи позов, суди, зокрема, керувались тим, що позивач довів належним чином, що спірна квартира вибула поза волею власника на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасовано.

Таким чином, встановивши відсутність волевиявлення територіальної громади на відчуження спірної квартири, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, для задоволення позову у відповідній частині.

Велика Палати Верховного Суду у пунктах 146, 147 постанови від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зробила висновок, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та приводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Зважаючи на наведене, доводи касаційної скарги про те, що договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру, не визнаний недійсним, а тому вона є власником квартири, яка не може бути витребувана у неї, відхилені Верховним Судом.

Враховуючи, що суди зробили обґрунтований висновок про наявність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, то висновок про виселення також є обґрунтованим.

Доводи заявників про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 388 ЦК України відхилені Верховним Судом, оскільки, як встановлено судами та не заперечується сторонами, спірна квартира придбана за договором купівлі-продажу, а не у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом норм процесуального права, зокрема щодо розгляду справи за відсутності сторін.

Відповідно до статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 391 ЦК України наділено власника правом вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що судами встановлено, що законним власником майна є Херсонська міська рада, у спірній кватирі проживають відповідачі без законних підстав, висновки судів про задоволення позовних вимог про виселення є обґрунтованими. При цьому, до спірних правовідносин не застосовуються правила статей 109, 116 ЖК Української РСР за встановлених фактичних обставин у справі, оскільки проживання у спірному житлі ґрунтується не на договорі житлового найму, а на договорі купівлі-продажу, укладеному з особою, яка не вправі була відчужувати таке.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (стаття 372 ЦПК України).

Щодо підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Заявники 19 жовтня 2018 року звернулись до Верховного Суду із клопотанням, у якому просили передати вирішення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми, а також у зв`язку з тим, що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що для передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна одночасна наявність двох підстав: наявність виключної правової проблеми та необхідність формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені підстави для прийняття зазначеного процесуального рішення у цій справі відсутні, доводи, наведені з цього приводу, є надуманими. Наведені у клопотанні доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не дають підстав для висновку щодо наявності виключної правової проблеми у цій справі. Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики.

Одночасно Верховний Суд врахував наявність процесуальних перешкод для розгляду та позитивного вирішення заявленого клопотання, врахувавши, що таке клопотання подано після закінчення строку для подання доповнень до касаційної скарги, а тому воно не підлягає врахуванню Верховним Судом під час розгляду касаційної скарги по суті.

Відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

При цьому, вирішення процесуального питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за ініціативою суду касаційної інстанції відноситься до дискреційних повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вирішується за його розсудом та є можливим виключно у разі, якщо суд встановить для цього достатні та об`єктивно існуючі підстави, передбачені процесуальним законом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Вирішення питання про поновлення виконання оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2018 року зупинене виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Зробивши висновок про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, постановлених у справі, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 20 березня 2018 року та постанови Апеляційного суду Херсонської області від 19 червня 2018 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко