Історія справи

Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №495/10514/21
Постанова КЦС ВП від 17.05.2023 року у справі №495/10514/21

Постанова

Іменем України

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 495/10514/21

провадження № 61-10116св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Стандард Фінанс Груп»(далі - ТОВ «Стандард Фінанс Груп») про скасування рішень та записів державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із застосуванням наслідків скасування рішень.

Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Груп»та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договори відступлення права вимоги, за умовами яких остання набула права вимоги за кредитним договором №СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , та договором іпотеки

№РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

31 січня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна позивача було зареєстровано іпотекодержателем ОСОБА_2 .

Посилаючись на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, позивач просив скасувати рішення державного реєстратора, якими внесено зміни щодо іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ), та застосувати наслідки скасування рішень.

Одночасно позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення проведення електронних торгів, призначених на 10 січня

2022 року;

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2);

- заборони ОСОБА_2 та іншим фізичним та юридичним особам за дорученням ОСОБА_2 , крім власника ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії, у тому числі перешкоджання у користуванні у будь-якій формі (зміни замків, недопущення у приміщення, тощо), виселення будь-кого з осіб, заселення третіх осіб, укладення договорів щодо нерухомого майна від імені

ОСОБА_2 , переоформлення на третіх осіб договорів, особових рахунків з обслуговуючими організаціями, проведення оцінки, продажу з публічних торгів, розміщення оголошень та інших дій щодо продажу третім особам стосовно нерухомого майна, належного позивачеві, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза утруднення та неможливості виконання рішення суду, яким у разі задоволення позовних вимог буде скасована державна реєстрація права власності за відповідачем ОСОБА_2 , для недопущення відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб та ускладнення виконання рішення суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 грудня 2021 року у складі судді Шевчук Ю. В. заяву задоволено частково.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2).

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що між сторонами існує спір і невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, зазначеного в заяві, може в майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відносно вимоги позивача ОСОБА_1 щодо зупинення проведення електронних торгів, призначених на 10 січня 2022 року, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством прямо передбачена заборона щодо застосування заходів забезпечення позову саме зупиненням проведення електронних торгів, а тому у цій частині клопотання позивача слід відмовити.

Враховуюче те, що на даний час відповідачка ОСОБА_2 є власником спірного нерухомого майна, вимога позивача щодо обмеження права користування відповідачки ОСОБА_2 належним їй на праві власності спірним майном задоволенню не підлягає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 28 грудня 2021 року в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку

НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2) скасовано.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь?які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ) відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна не направлене на забезпечення виконання можливого рішення суду про скасування спірних рішень державного реєстратора про зміну іпотекодержателя спірного нерухомого майна, яким зазначено відповідача ОСОБА_2 , та не забезпечить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Виходячи з предмету, підстав позову, та обставин, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову, заходи, які просить застосувати заявник в порядку забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Крім того, іпотечне майно щодо якого внесено записи на підставі рішень, які оскаржує позивач, передано на реалізацію на підставі заяви приватного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа про стягнення з позивача кредитної заборгованості, а у січні 2022 року на підставі заяви ОСОБА_2 приватним виконавцем винесено постанову про передачу іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до якого предмет іпотеки, що належить позивачу, придбано ОСОБА_2 .

Отже, забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна перешкоджатиме виконанню рішення суду, яке набрало законної сили у іншому спорі, що є недопустимим.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В. А., апеляційний суд виходив з його необґрунтованості, оскільки у даному випадку предметом перегляду даної справи є законність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а не дії чи то бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Також просить постановити окрему ухвалу щодо приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича, стягувача ОСОБА_2 , адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни та направити її органам, до повноваження яких належить притягнення зазначених осіб до дисциплінарної та адміністративної відповідальності, та правоохоронним органам, органу досудового розслідування, для внесення відомостей в ЄРДР і проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень відповідно до вимог чинного законодавства.

Постановити окрему ухвалу щодо Одеського апеляційного суду у зв`язку з порушенням ним матеріального та процесуального права при вирішенні спору у цій справі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 січня

2022 року у справі № 537/5256/19, провадження № 61-634св21, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, провадження № 14?280цс18, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/3610/19-ц, провадження № 61-13191св19,

від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності учасника справи, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, необґрунтовано відхилив клопотання про призначення відеоконференції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що у відзиві на апеляційну скаргу

ОСОБА_1 просив розглядати справу за його участю, судове засідання у цій справі було призначено апеляційним судом на 02 серпня 2022 року, на яке з`явився позивач та його представник, проте його повідомили про розгляд справи без участі сторін. Також 02 серпня 2022 року він подав заяву про відкладення розгляду справи з метою підготовки для проведення судового засідання в режимі відеоконференції із залученням його та/або його представника, проте вказана заява розглянута не була.

Вказував, що зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що 02 серпня 2022 року фактичного судового засідання із розгляду справи не відбувалось, а постанова була складена не 02 серпня 2022 року, а 19 серпня 2022 року, проте про розгляд справи 19 серпня 2022 року він не повідомлявся.

Вважав, що апеляційний суд розглянув справу 19 серпня 2022 року без належного повідомлення учасників справи та не врахував можливість проведення відеоконференції за його заявою, чим позбавив його можливості взяти участь у судовому засіданні.

Крім того, апеляційний суд не вирішив клопотання ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали щодо приватного виконавця та інших осіб шляхом постановлення ухвали у відповідності до частини другої статті 381 та частин четвертої, восьмої статті 259 ЦПК України. Апеляційний суд неправильно тлумачив статтю 262 ЦПК України, приписи якої надають право суду постановити окрему ухвалу у разі виявлення при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Також вказував на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 67 та частин першої, третьої статті 248 ЦПК України у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи протоколів судових засідань від 02 серпня 2022 року та від 19 серпня 2022 року.

Також зазначав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами з приводу нерухомого майна, іпотекодержателем якого неправомірно визначено ОСОБА_2 , реєстраційні дії з цього приводу і оскаржуються позивачем враховуючи той факт, що відповідач-1 намагається на підставі підроблених документів переоформити майно позивача, а тому суд першої інстанції обґрунтовано вжив заходи забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів у майбутньому може призвести до ускладнення виконання судового рішення.

Апеляційний суд вказаного не врахував, не дослідив докази, наявні в матеріалах справи, та не з`ясував всі обставини справи. Не врахував, що ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі №2-2823/11 (провадження №61-19928св21) зупинено виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за заявою

ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ТОВ «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 травня 2007 року. Проте ухвала Верховного Суду не забезпечує позов, а лише зупиняє рішення суду, відповідно до якого ОСОБА_2 набула статусу кредитора та іпотекодержателя.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Як вбачається з позовної заяви, 31 січня 2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Груп»та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якогоостання набула права вимоги за кредитним договором №СМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 .

Цього ж дня, 31 січня 2020 року між ТОВ «Стандард Фінанс Груп» та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №РМ-SME502/003/2007 від 18 травня 2007 року.

31 січня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо майна позивача було зареєстровано іпотекодержателем ОСОБА_2 .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у цій справі є скасування рішень державного реєстратора, якими внесено зміни щодо іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ), та застосування наслідків скасування рішень.

Одночасно позивачем надано заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення проведення електронних торгів, призначених на 10 січня

2022 року;

- заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2);

- заборони ОСОБА_2 та іншим фізичним та юридичним особам за дорученням ОСОБА_2 , крім власника ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії, у тому числі перешкоджання у користуванні у будь-якій формі (зміни замків, недопущення у приміщення, тощо), виселення будь-кого з осіб, заселення третіх осіб, укладення договорів щодо нерухомого майна від імені

ОСОБА_2 , переоформлення на третіх осіб договорів, особових рахунків з обслуговуючими організаціями, проведення оцінки, продажу з публічних торгів, розміщення оголошень та інших дій щодо продажу третім особам стосовно нерухомого майна, належного позивачеві, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2).

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існує реальна загроза утруднення та неможливості виконання рішення суду, адже належне йому на праві власності нерухоме майно, що було передано в іпотеку з метою забезпечення зобовязання, право вимоги за яким перейшло до

ОСОБА_2 та оскаржується у суді, може бути незаконно передано іншим особам шляхом його реалізації тощо, а також можуть бути вчинені інші дії відносно майна, що у подальшому зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки стане неможливим поворот виконання через багатосуб`єктність правовідносин, що склалися.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову.

За змістом частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 6 зазначеної Постанови Пленуму ВСУ визначено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібних висновків дійшла Велика Палати Верховного Суду у постанові

від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору у даній справі є рішення державного реєстратора, якими внесено зміни щодо іпотекодержателя спірного нерухомого майна, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ) та застосування наслідків скасування рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, що виходячи з предмету, підстав позову, та обставин, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову, заходи, які просить застосувати заявник в порядку забезпечення позову, не є співмірними із заявленими позовними вимогами.

Забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно вказаного нерухомого майна не направлене на забезпечення виконання можливого рішення суду про скасування спірних рішень державного реєстратора про зміну іпотекодержателя спірного нерухомого майна, яким зазначено відповідача ОСОБА_2 , та не забезпечить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував, що іпотечне майно, щодо якого внесено записи на підставі рішень, які оскаржує позивач, передано на реалізацію на підставі заяви приватного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа про стягнення з позивача кредитної заборгованості.

11 січня 2022 року на підставі заяви ОСОБА_2 приватним виконавцем винесено постанову про передачу іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу та складено акт про передачу предмета іпотеки стягувачу в рахунок погашення боргу, відповідно до якого предмет іпотеки, що належить позивачу, придбано ОСОБА_2 .

Посилання касаційної скарги на ухвалу Верховного Суду від 30 червня

2022 року у справі №2-2823/11 (провадження №61-19928св21), якою зупинено виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 01 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ТОВ «Трісмегіст» про стягнення заборгованості за кредитним договором

від 18 травня 2007 року, висновків апеляційного суду не спростовують, оскільки постановою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у цій справі вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін. Поновлено виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси

від 01 липня 2020 року та постанови Одеського апеляційного суду

від 28 вересня 2021 року.

Отже, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, зазначеного в заяві, перешкоджатиме виконанню рішення суду, яке набрало законної сили у іншому спорі, що є недопустимим.

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень,

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звертався до Київського районного суду

м. Одеси з трьома заявами про забезпечення позову до пред`явлення позову (справи №947/40090/21, №947/400091/21, 947/40092/21), в яких просив вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення реалізації арештованого майна; зупинення вчинення виконавчих дій; заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому, числі нотаріусам та державним і приватним виконавцям вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна, належного позивачеві, а саме: земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0066) площею 0,006 га; земельної ділянки НОМЕР_1 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0134) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_2 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0050) площею 0,009 га; земельної ділянки НОМЕР_4 (кадастровий номер 5110300000:02:025:0032) площею 0,0147 га; садового будинку НОМЕР_1 (реєстраційний номер майна 10564511) загальною площею 112,9 кв. м; садового будинку НОМЕР_2 (реєстраційний номер майна 13355113) загальною площею 101,8 кв. м; садового будинку НОМЕР_4 (реєстраційний номер майна 10609609) загальною площею 159,2 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2), що було передано в іпотеку з метою забезпечення зобов`язання, право вимоги за яким перейшло ОСОБА_2 за договором відступлення права вимоги № б/н від 31 січня 2020 року, що оскаржується у суді; заборони ОСОБА_2 та іншим фізичним та юридичним особам за дорученням ОСОБА_2 , крім власника ОСОБА_1 , вчиняти будь-які дії, у тому числі перешкоджання у користуванні у будь-якій формі (зміни замків, недопущення у приміщення, тощо), виселення будь-кого з осіб, заселення третіх осіб, укладення договорів щодо нерухомого майна від імені ОСОБА_2 , переоформлення на третіх осіб договорів, особових рахунків з обслуговуючими організаціями, проведення оцінки, продажу з публічних торгів, розміщення оголошень та інших дій щодо продажу третім особам стосовно нерухомого майна, належного позивачеві.

Ухвалами Київського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2021 року та від 29 грудня 2021 року заяви ОСОБА_1 були повернуті заявникові.

Щодо доводів про неналежне повідомлення про розгляд справи та відмови у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2022 призначено справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 до розгляду на 02 серпня 2022 року.

Вказану ухвалу суду та апеляційну скаргу ОСОБА_1 отримав 21 червня 2022 року, про що свідчить його підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Крім того, 28 червня 2022 року він ознайомився з матеріалами цієї справи на підставі своєї заяви від 27 червня 2022 року.

02 серпня 2022 року ОСОБА_1 також подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, в якій просив відкласти судове засідання, мотивуючи це тим, що після спілкування з помічником судді він дізнався, що справа буде розглядатися у письмовому провадженні без участі сторін, проте він та/ або його представник мають бажання особисто приймати участь у засіданнях суду. Просив відкласти судове засідання, призначене на 02 серпня 2022 року на 11:30, з метою підготовки для проведення судового засідання в режимі відеоконференції із залученням його або його представника, на іншу дату, крім: 03, 12, 22, 23 серпня, 08 вересня та 13 жовтня 2022 року.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду від 20 травня 2022 року про призначення справи до розгляду, справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на 02 серпня 2022 року об 11:30 год. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлено учасників справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду 02 серпня 2022 року об 11-30 год, проте просив його відкласти з метою підготовки для проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Разом з тим, відповідно до частин другої, восьмої статті 212 ЦПК України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.

Отже, для вирішення судом питання про задоволення або відмову в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, заявник повинен не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання звернутися до суду із відповідним клопотанням, в якому зазначити, зокрема, і щодо проведення відеоконференції поза межами приміщення суду або в приміщенні суду.

Такого клопотання ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вказане вище, враховуючи, що справа тривалий час перебувала на розгляді у суді, матеріали містять необхідні докази для її вирішення, позивач свої доводи щодо апеляційної скарги виклав у своєму відзиві на неї, та не був позбавлений права завчасно звернутися із заявою про проведення засідання в режимі відеоконференції, проте цим не скористався, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та вважав за можливе здійснювати її розгляд без участі сторін.

При цьому, суд зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 серпня 2022 року, з якого вбачається, що учасники судового процесу в судове засідання 02 серпня

2022 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 19 серпня 2022 року. Схожі висновки Верховний Суд зробив у постановах від 25 травня 2020 року у справі 464/8801/16-ц (провадження № 61-35930св18), від 03 червня 2021 року у справі № 522/6826/19 (провадження № 61?3778св21), від 22 червня 2021 року у справі № 495/3904/18 (провадження № 61?1172св21), від 24 червня 2021 року у справі № 522/14984/19 (провадження № 61-9632св20), від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18 (провадження № 61-6241св21), від 01 листопада

2021 року у справі № 462/2906/20 (провадження № 61-9829св21);

За таких обставин, аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 02 серпня 2022 року (про судове засідання сторони повідомлялись належним чином), про що зазначено у оскаржуваній постанові апеляційного суду. Натомість, дата судового рішення співпадає з датою складання повного судового рішення (19 серпня 2022 року), про що наведено мотиви у тексті самої постанови. Отже, зазначене не свідчить про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11(провадження № 61-175сво21).

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, враховуючи неявку сторін у судове засідання 02 серпня 2022 року, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання від 02 серпня 2022 року.

З огляду на вказане доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог пункту 4 частини першої статті 67 та частин першої, третьої статті 248 ЦПК України у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи протоколів судових засідань від 02 серпня 2022 року та від 19 серпня

2022 року, також є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги про постановлення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула Вадима Андрійовича, стягувача ОСОБА_2 , адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни

Відповідно до частини першої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (частина третя статті 262 ЦПК України).

Тлумачення частини першої статті 262 ЦПК України свідчить, що суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору.

У частині п`ятій статті 262 ЦПК України передбачено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (частина шоста статті 262 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 лютого 2019 року у справі № 800/500/16 (провадження № 11-1156заі18) зазначено: «окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2018 року у справі № 911/961/17 вказано, що: «в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим».

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 травня 2018 року у справі

№ 922/3997/15, від 04 травня 2018 року у справі № 922/1733/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».

Відмовляючи у задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали щодо приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Крецула В. А., апеляційний суд на підставі аналізу матеріалів справи, дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання про постановлення окремої ухвали необґрунтоване, підстав для його задоволення не вбачається. У даному випадку предметом перегляду даної справи є законність ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а не дії чи то бездіяльність приватного виконавця у виконавчому провадженні.

Доводи касаційної скарги щодо постановлення окремої ухвали щодо стягувача ОСОБА_2 , адвоката Зімірьової Ольги Олександрівни також належним чином не обґрунтовані.

Щодо постановлення окремої ухвали щодо Одеського апеляційного суду

Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення (частина десята статті 262 ЦПК України)

Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії. Тому в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 537/5256/19, провадження № 61-634св21, від 20 вересня 2018 року у справі

№ 751/3840/15-ц, провадження № 14?280цс18, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/3610/19-ц, провадження № 61-13191св19, від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, провадження № 14-729цс19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

З огляду на вказане вище у сукупності є необґрунтованими й доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року залишити без змін.

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович