Історія справи

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 724/1108/18

провадження № 61-1401св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Зарожанська сільська рада Хотинського району Чернівецької області,

особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги - ОСОБА_4 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року у складі судді Гураль Л. Л. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про визнання права власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 . Вони є спадкоємцями майна померлого за законом, вчасно звернулися із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний будинок.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати за ними право власності на спадкове майно у рівних частках: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 92 кв. м, житловою площею 17,8 кв. м, ганок літ. А, ганок літ. а1, літню кухню-сарай літ. Б, вбиральню літ. В, погріб літ. ПГ, вхід у погріб літ. ВхПГ, криницю № 1, загальною вартістю 214 813 грн, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 92,0 кв. м, житлова площа 17,8 кв. м, ганок літ. а, ганок літ. А1, літня кухня-сарай літ. Б, вбиральня літ. В, погріб літ. ПГ, вхід у погріб літ. ВхПг, криниця № 1, загальною вартістю 107 406,50 грн, що належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 92,0 кв. м, житлова площа 17,8 кв. м, ганок літ. а, ганок літ. А1, літня кухня-сарай літ. Б, вбиральня літ. В, погріб літ. ПГ, вхід у погріб літ. ВхПг, криниця № 1, загальною вартістю 107 406,50 грн, що належали ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний житловий будинок належав на праві приватної власності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 , тому позивачі, як спадкоємці першої черги, мають право на визнання права власності на спадщину, яка відкрилася після його смерті, так як вчасно прийняли спадщину після нього, проте, у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів позбавлені можливості визнати за собою право власності на майно в інший позасудовий спосіб.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і вірно задовольнив позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не довела належними і допустимими доказами того, що вона має право на частку у спірному спадковому майні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої й апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам у справі та не звернули увагу на те, що спірне нерухоме майно не мало статусу колгоспного двору, тому повинно було успадковуватися у загальному порядку, відповідно до чинного на той час законодавства.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачів - ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 .

11 грудня 2014 року ОСОБА_2 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 (дружина померлого) подала до нотаріуса заяву про відмову від спадщини.

18 березня 2015 року заяву про прийняття спадщини подав син померлого ОСОБА_1

Також, 18 березня 2015 року до нотаріальної контори було подано заяву сестрою померлого ОСОБА_4 , пояснюючи, що будинок належить не померлому брату, а їхнім батькам.

Рішенням виконавчого комітету Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 13 серпня 2010 року №76/8-10 надано ОСОБА_7 та ОСОБА_5 право оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 померла, після смерті якої належну їй НОМЕР_1 частку успадкував ОСОБА_5 , як такий, що постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 21 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області про встановлення факту родинних відносин, визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та визнання права власності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

У силу пункту 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі смерті власника.

Виходячи зі змісту статті 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Положеннями статті 563 ЦК Української РСР у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двору не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»роз'яснено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - єдині спадкоємці після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька - ОСОБА_5 , якому спірне майно належало на підставі рішення виконавчого комітету Зарожанської сільської ради Хотинського району Чернівецької області від 13 серпня 2010 року № 76/8-10, нотаріусом їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті їх батька у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та вони позбавлені можливості захисти свої права іншим позасудовим шляхом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на спірне спадкове нерухоме майно у рівних частинах.

При цьому апеляційний суд вірно вказав, що ОСОБА_4 , яка не приймала участі у розгляду справи, не довела належними і допустимими доказами того, що вона має право на частку у спірному спадковому майні.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, які побудовані на твердженні про те, що спірне нерухоме майно не мало статусу колгоспного двору, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_4 доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Апеляційний суд, встановивши, що ОСОБА_8 (батько заявника) помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , правильно вказав, що спадщина на його частку у майні колгоспного двору не відкривалася, а була розподілена між його членами, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , на підставі положення статті 563 ЦК Української РСР.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2018 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк