Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2018 року у справі №1008/1609/12

Постанова

Іменем України

17 квітня2019 року

м. Київ

справа № 1008/1609/12

провадження № 61-29581 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Стрільчука В. А.

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г. І. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що на підставі рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, ОСОБА_1 отримала державні акти серія НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2 ) та серія НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_2 ) на право приватної власності на земельні ділянки на території села Іванковичі Васильківського району Київської області загальною площею 0,50 га, у тому числі для ведення особистого селянського господарства - 0,25 га та для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд - 0,25 га, державну реєстрацію яких Васильківським районним відділом земельних ресурсів здійснено 01 листопада 2004 року.

Перевіркою законності виділення земельних ділянок, встановлено, що рішення Іванковичівської сільської ради від 30 вересня 2004 року, яким у приватну власність ОСОБА_1 надавались зазначені земельні ділянки, на сесії ради не розглядалися та не приймалися. 16 вересня 2009 року Васильківським міжрайонним прокурором Київської області порушено кримінальну справу

№ 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за фактом вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем та службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок загальною площею 16,176 га.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від

21 травня 2010 року у справі № 143/10 кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 6 Кримінального-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК України 1960 року)

Зазначеною постановою установлено, що Іванковичівський сільський голова ОСОБА_2 шляхом підроблення рішень сесії Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, незаконно вилучив з державної власності, в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, та надав у власність громадянам земельні ділянки загальною площею 16,176 га, у тому числі земельну ділянку площею 0,250 га кадастровий номер НОМЕР_2 та земельну ділянку площею 0,250 га кадастровий номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_1 , вибули з володіння держави, в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, поза її волею, прокурор просив визнати недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серія НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2 ) та серія НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_2 ), видані

ОСОБА_1 , скасувати державну реєстрацію земельних ділянок, загальною площею 0,5 га, вартістю 755 294,26 грн, з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2014 року за заявою Васильківського міжрайонного прокурора Київської області позовні вимоги Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області залишено без розгляду.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року у задоволенні позову Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги про визнання недійсними державних актів на право власності за земельні ділянки є похідними від вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було видано оспорювані державні акти. Проте рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області

17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 рокупро передачу у власність відповідачу двох земельних ділянок не скасовано у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування їх державної реєстрації. Суд виходив з недоведеності факту підробки рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, оскільки постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року є доказом, що був одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, та не має преюдиційного значення при вирішенні питання чи мали місце дії ОСОБА_2 щодо підробки рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, та чи вчинені вони цією особою. Крім того суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки виділені відповідачу із земель комунальної власності територіальної громади, а тому доводи прокурора щодо звернення з позовом в інтересах держави є хибними, оскільки Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області представляє тільки територіальну громаду села Іванковичі, а не державу Україна в цілому.

Зважаючи, що у жовтні 2008 року заступник прокурора Київської області направляв голові Іванковичівської сільської ради ОСОБА_2 . протест, а відтак знав про порушення прав територіальної громади, вважав обгрунтованою заяву відповідача про застосування позовної давності, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову і за спливом позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалене нове про часткове задоволення позову.

Визнано недійсними державні акти на право приватної власності на земельні ділянки серія НОМЕР_1 від 01 листопада 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , та серія НОМЕР_3 від

01 листопада 2004 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 , що видані на ім`я ОСОБА_1

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що спірні земельні ділянки вибули з володіння Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на підставі підробленого рішення, без дотримання процедури передачі земель у власність фізичній особі, що підтверджується матеріалами кримінальної справи № 1-143/10 та постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року, яка набрала законної сили, якими встановлено відсутність протоколу та стенограми засідання Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року та реєстрації рішення у відповідному реєстрі. У свою чергу відповідач, з огляду на принцип змагальності, доводи прокурора не спростувала, належних та допустимих доказів законності отримання нею спірних земельних ділянок не надала.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав його необгрунтованості, суд першої інстанції помилково застосував за заявлених вимог ще й наслідки спливу позовної давності, не врахувавши, що протест прокурора від 02 жовтня

2008 року мотивовано порушенням земельного та лісового законодавства щодо розпорядження землями лісового фонду без припинення їх права постійного користування, у той час як позов пред`явлено з інших підстав, а саме з підстав підробки рішення Іванковичівської сільської ради, що було виявлено під час проведення перевірки 28 травня 2009 року, від дати проведення якої і необхідно обчислювати позовну давність.

Перевіряючи законність рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог про скасування державної реєстрації земельних ділянок, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанцій про відсутність підстав для задоволення таких вимог з огляду на те, що судове рішення про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки є підставою для скасування запису про їх державну реєстрацію.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 квітня 2017 року.

Касаційна скарга обгрунтована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин положення частини першої статті 116 та статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки визнання недійсним державного акту на право власності за землю є похідною вимогою від визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого на ім`я ОСОБА_1 було видано спірні державні акти. Оскільки рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року у встановленому законом порядку не скасовано, апеляційний суд не мав правових підстав для визнання недійсними, виданих відповідачу державних актів.

Крім того рішення апеляційного суду про визнання недійсними державних актів на земельні ділянки не грунтується на належних та допустимих доказах, оскільки протоколи допиту свідків у кримінальній справі № 1-143/10 та постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2010 року не є таким, що доводять обставини підробки ОСОБА_2 рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня

2004 року. Інших доказів на підтвердження того, що рішення сільської ради, за яким ОСОБА_1 були передані земельні ділянки не приймалися на сесії сільської ради XXIV скликання, матеріали справи не містять.

Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому прокурор не наділений повноваженнями з представництва інтересів територіальної громади відповідного населеного пункту.

Ураховуючи, що сільська рада як представник територіальної громади знала або могла дізнатися про наявні порушення щодо передачі земельних ділянок у власність ОСОБА_1 з моменту видачі державних актів на право приватної власності на земельні ділянки 01 листопада 2004 року, суд апеляційної інстанції необгрунтовано відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

18 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційне провадження у справі зупинено.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційне провадження у справі поновлено.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації актів про право приватної власності

ОСОБА_1 на земельні ділянки не оскаржується, а тому у касаційному порядку не переглядається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 листопада 2004 року

ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2057, згідно якого відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер

НОМЕР_2 , для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у селі Іванковичі Васильківського району Київської області.

01 листопада 2004 року ОСОБА_1 також видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 , який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2056, згідно якого відповідач набула право власності на земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , для ведення особистого селянського господарства, у селі Іванковичі Васильківського району Київської області.

Підставою видачі зазначених державних актів на земельні ділянки зазначено рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року.

02 жовтня 2008 року заступником прокурора Київської області голові Іванковичівської сільської ради ОСОБА_2 . було подано протест за № 07/4-1861 на рішення Іванковичівської сільської ради 17 сесії XXIV скликання від

30 вересня 2004 року, з підстав виявлення порушення вимог земельного та лісового законодавства при відведенні земельних ділянок у власність, у тому числі ОСОБА_1 , оскільки проекти землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП «Київлісгосп» загальною площею 7,0 та 3,25 га, розташованих у межах села Іванковичі, переведення їх із земель лісогосподарського призначення до категорії земель житлової та господарської забудови та передачі у приватну власність для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд, не розроблялися.

16 червня 2009 року Васильківським міжрайонним прокурором Київської області порушено кримінальну справу № 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, за фактом вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем та службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, у тому числі ОСОБА_1

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від

21 травня 2010 року у справі № 1-143/10 кримінальну справу № 79-814 по обвинуваченню Іванковичівського сільського голови ОСОБА_2 закрито на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК України 1960 року, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2

Зазначеною постановою установлено, що ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що на 17 сесії XXIV скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 не обговорювалося і не вирішувалося, склав та підписав завідомо підроблені рішення 17 сесії XXIV скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року без номерів «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», завірив їх печаткою сільської ради та видав їх ОСОБА_1

На підставі вказаних рішень ОСОБА_1 одержала державні акти на право приватної власності на земельні ділянки: серія НОМЕР_1 від

01 листопада 2004 року з цільовим призначенням - землі для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та серія НОМЕР_3 від 01 листопада 2004 року з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 ЗК України, у редакції чинній на дату прийняття рішення про передачу відповідачу у власність земельної ділянки, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частини перша, друга статті 20 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша статті 116 ЗК України).

Відповідно до частин шостої-десятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», у редакції на дату передачі у приватну власність відповідачу земельних ділянок, визначено компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватися виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункти 30, 34 частини першої статті 26 зазначеного Закону).

Стаття 33 вказаного Закону містить положення щодо власних (самоврядних) і делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Цей перелік є вичерпним і не містить повноважень щодо розпорядження земельними ділянками.

Отже у спірних правовідносинах повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками належали саме Іванковичівській сільській раді.

За змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Установивши, що 17 сесія XXIV скликання Іванковичівської сільської ради не приймала рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення відповідачу земельних ділянок у власність, і питання щодо відведення та передання зазначених земельних ділянок на сесії сільської ради взагалі не розглядалося, апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що набуття у власність ОСОБА_1 спірних земельних ділянок відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

доводи касаційної скарги про те, що вищезазначені обставини суд апеляційної інстанції встановив на підставі неналежних та недопустимих доказів зважаючи на відсутність вироку суду, яким було б установлено вину ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України є неспроможними, оскільки закриття кримінальної справи у зв`язку зі смертю обвинуваченого, відповідно до положень КПК 1960 року, не відноситься, до реабілітуючих підстав.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Аналіз положень зазначеної норми дає підстави для висновку, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а тому у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися, як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Ураховуючи, що Іванковичівською сільською радою Васильківського району Київської області рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на 17 сесії XXIV скликання не приймалося, апеляційний суд дійшов правильного висновку про порушення, передбаченої статтею 118 ЗК України процедури видачі відповідачеві державних актів на право власності на земельні ділянки.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність у прокурора повноважень з представництва у суді інтересів територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, є безпідставними.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 вказаного Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси

Одним з таких органів є прокуратура, на яку пунктом 2 статті 121 Конституції України покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом.

Статтею 45 ЦПК України 2004 року передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно частини першої статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від

05 листопада 1991 року, у редакції на дату пред'явлення позову до суду, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Тлумачення зазначеної статті дає підстави зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави у суді, у тому числі у випадку, коли захист цих інтересів не здійснює чи неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, або у разі відсутності такого органу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції на дату виникнення спірних правовідносин, виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад, які очолює сільський, селищний, міський голова, є підконтрольними та підзвітними відповідним радам. У зазначеній справі прокурор звернувся в інтересах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, голова виконавчого комітету якої, будучи підзвітним і підконтрольним сільській раді, передав у власність земельні ділянки, на розпорядження якими не мав відповідних повноважень, що свідчить про неналежне виконання селищною радою обов`язків, покладених на неї Констиуцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо здійснення контролю за діяльністю виконавчого комітету.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення апеляційного суду, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає правильним висновок апеляційного суду про те, що передача земельних ділянок у власність відповідача відбулася з порушення ЗК України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» за відсутності волевиявлення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на передачу земель у приватну власність ОСОБА_1

Щодо позовної давності до вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та скасування їх державної реєстрації

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частин першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17.

Не відступаючи від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суд від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 14-460цс18 виклала узагальнюючий правовий висновок про те, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від

22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

З`ясувавши, що як прокурор, так і Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області мали об`єктивну можливість довідатися про порушення передачі земельних ділянок у власність відповідача ще у жовтні 2008 року, оскільки заступником прокурора Київської області було подано протест за № 07/4-1861 на рішення Іванковичівської сільської ради

17 сесії XXIV скликання від 30 вересня 2004 року, з підстав виявлення порушення вимог земельного та лісового законодавства при відведенні земельних ділянок у власність, в тому числі відповідачу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що прокурором пред`явлено позов після спливу позовної давності про застосування якої просила відповідач.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у цій частині, апеляційний суд в свою чергу безпідставно вдався до власного тлумачення положень частини першої статті 261 ЦК України та без належного правового обгрунтування здійснив переоцінку доказів, яким суд першої інстанції, відповідно до статті 212 ЦПК України 2004 року надав правильну оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вирішуючи позовні вимоги прокурора про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки передані у приватну власність ОСОБА_1 , суд першої інстанції помилково відмовив у їх задоволенні одночасно з двох взаємовиключних підстав: недоведеності вимог прокурора та пропуску ним позовної давності. Апеляційний суд, усунувши недоліки суду першої інстанції у частині встановлення обставин справи та застосування норм матеріального права, безпідставно вдався до переоцінки доказів та обставин щодо застосування судом першої інстанції позовної давності, та дійшов помилкового висновку про те, що на час звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, вона не сплила.

Ураховуючи наведене, Верховний суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з підстави пропуску позовної давності.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 10 квітня 2017 року в частині вирішення питання про визнання недійсними державних актів на землю скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Васильківського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на землю відмовити

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик