Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2020 року у справі №761/43111/18

Постанова

Іменем України

10 березня 2021 року

м. Київ

справа № 761/43111/18

провадження № 61-61-11309св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія",

відповідач - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко Олег Анатолійович,

третя особа - ОСОБА_1,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" (далі - ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія") звернулось до суду з позовом до приватного нотаріуса КМНО Василенка О. А., третя особа - ОСОБА_1, про скасування нотаріальної дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що 05 листопада 2018 року позивач отримав засобами поштового зв'язку від відповідача вимогу громадянина ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року про надання копій документів по господарській діяльності Товариства, оформлену згідно статті 84 Закону України "Про нотаріат" приватним нотаріусом КМНО Василенко О. А.

Як вказує позивач, відповідач порушив його права та законні інтереси, які виражаються в тому, що ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" повинно було надати громадянину ОСОБА_1 копії документів про комерційну таємницю по господарській діяльності Товариства по вимогі, яка оформлена з порушенням нотаріального законодавства, оскільки у тексті відсутній реєстровий номер про вчинення нотаріальних дій. Таким чином, нотаріальна дія не була зареєстрована, а тому не вважається вчиненою і не породжує правових наслідків для позивача.

На думку позивача, вчинена нотаріальна дія без реєстрового номера підлягає скасуванню, як така, що не відповідає діючим вимогам Закону України "Про нотаріат".

З урахуванням викладених обставин, позивач просив суд скасувати нотаріальну дію про передачу вимоги ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року директору ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" ОСОБА_5, вчинену приватним нотаріусом КМНО Василенком О. А., як незаконну.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року у задоволенні позову ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 липня 2020 року ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" подало до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

13 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є учасником (співзасновником) ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" та володіє 50 % його статутного капіталу.

02 листопада 2018 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. засобами поштового зв'язку надіслав на адресу директора ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" ОСОБА_5 вимогу громадянина ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року про надання копій документів щодо господарської діяльності Товариства, оформлену згідно статті 84 Закону України "Про нотаріат".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII "Про нотаріат".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Частиною 1 статті 1 Закону України "Про нотаріат", з метою надання їм юридичної вірогідності.

Згідно частини 2 статті 1 Закону України "Про нотаріат" вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: 1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо); 2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна; 3) видають свідоцтва про право на спадщину; 4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; 5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); 6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; 7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; 8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; 9) накладають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; 10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 11) засвідчують справжність підпису на документах; 12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; 14) посвідчують факт, що фізична особа є живою; 15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці; 16) посвідчують час пред'явлення документів; 17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; 18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери; 19) вчиняють виконавчі написи; 20) вчиняють протести векселів; 21) вчиняють морські протести; 22) приймають на зберігання документи. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом. Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України (стаття 34 Закону України "Про нотаріат").

Положеннями статті 84 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус передає заяви громадян, підприємств, установ та організацій іншим громадянам, підприємствам, установам і організаціям, якщо вони не суперечать закону та не містять відомостей, що порочать честь і гідність людини. Заяви передаються поштою із зворотним повідомленням або особисто адресатам під розписку. Заяви можуть передаватися також з використанням технічних засобів.

У відповідності до статті 52 Закону України "Про нотаріат", про всі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами або посадовими особами органів місцевого самоврядування, робиться запис у реєстрах для реєстрації нотаріальних дій після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається. Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Реєстр для реєстрації нотаріальних дій повинен бути прошнурований, аркуші пронумеровані.

Кількість аркушів у реєстрі повинна бути засвідчена підписом посадової особи відповідного органу юстиції та печаткою Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кожний нотаріус веде окремий реєстр. Запис у реєстрі робиться чітко, розбірливо, із заповненням усіх граф, передбачених за встановленою формою. Не допускаються підчистки, дописки, інші незастережні виправлення та запис олівцем. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. Порядок ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій та їх форма встановлюються Міністерством юстиції України.

Як вказано у Главі ІІ Розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах. Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту внесення про це запису до реєстру для реєстрації нотаріальних дій. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій є доказом вчинення нотаріальної дії.

За умовами пункту 4.3 Глави 20 Розділу ІІ Порядку, передача заяви та видача свідоцтва про передачу заяви є самостійними нотаріальними діями і реєструються в реєстрі нотаріальних дій під окремими номерами.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду (частина 1 статті 50 Закону України "Про нотаріат").

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна норма права закріплена статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, брати участь у розподілі прибутку товариства.

Встановлено, що ОСОБА_1, який є учасником ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія", відповідно до до пунктів 2, 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", статті 84 Закону України "Про нотаріат" звернувся до нотаріуса для передачі останнім його заяви (вимоги) директору ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" ОСОБА_5 щодо надання інформації про господарську діяльність товариства.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Василенко О. А. засобами поштового зв'язку направив вказану заяву адресату.

Будь-яких доказів того, що вказаними діями були порушені права позивача, матеріали справи не містять.

Так, ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" просило суд скасувати нотаріальну дію про передачу вимоги ОСОБА_1 від 29 жовтня 2018 року директору ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" ОСОБА_5.

Разом із тим, не зазначення нотаріусом реєстрового номеру про вчинення нотаріальної дії у зв'язку з його не внесенням до реєстру свідчить про те, що оскаржувана дія нотаріуса щодо передачі вимоги ОСОБА_1 позивачеві з огляду на приписи статті 52 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не є нотаріальною дією, що відбулася, а тому не породжує для позивача будь-яких правових наслідків та не може бути скасована судом.

Крім того, доказів надання ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" відповіді на вимогу ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська аграрно-хімічна компанія" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун