Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.07.2019 року у справі №640/14051/17
Ухвала КЦС ВП від 13.03.2018 року у справі №640/14051/17

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 640/14051/17

провадження № 61-12728св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - адвокат ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова у складі судді Золотарьова Л. І. від 14 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Маміної О. В. від 15 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за договором позики від 26 листопада 2012 року у розмірі 247 095 грн та судового збору у розмірі 2 470,95 грн.

13 вересня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_6

Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що невжиття заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки між ним та відповідачем виник спір з приводу прострочення повернення суми позики у великому розмірі. Підтвердженням існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову є те, що відповідач, будучи власником вказаної квартири, почав вживати заходи для її продажу, що підтверджується оголошенням в газеті «Премьер». У зв'язку з цим, необхідно вжити заходів забезпечення позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Заборонено відчуження трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка належить на праві власності ОСОБА_6

Місцевий суд, встановивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача суми позики, зробив висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

13 лютого 2018 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2018 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, та просив скасувати зазначені судові рішення.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що між сторонами відсутній спір у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Оскільки відповідачу, крім спірної квартири, на праві власності належить більше ніж 15 об'єктів нерухомого майна, вартість яких у десятки разів перевищує суми заявленого позову та не вживає жодних заходів щодо його відчуження, на теперішній час не існує реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, то підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.

04 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив представника позивача ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому представник зазначає, що доводи, викладені у касаційній скарзі ОСОБА_6, є необґрунтованими, а у разі скасування вжитих судом заходів забезпечення позову відповідач матиме можливість відчужити належне йому майно, що не може не утруднити виконання можливого рішення у даній справі.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

30 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла вказана справа.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статтей 151, 152 ЦПК України 2004 року забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Установивши, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про стягнення суми позики, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про наявність у відповідача іншого майна, за рахунок якого може бути забезпечено виконання рішення суду, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки відповідач не позбавлений можливості звернутись із заявою про заміну одного заходу забезпечення позову іншим в порядку, передбаченому статтею 156 ЦПК України 2017 року.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

В. М. Коротун

В. П. Курило