Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.06.2018 року у справі №522/16718/16ц

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року

м. Київ

справа № 522/16718/16-ц

провадження № 61-18321св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В.І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Одеський національний медичний університет, Український центр оцінювання якості освіти,

третя особа - Одеська місцева прокуратура № 3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну заступника Генерального прокурора України на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року у складі судді Ільченко Н. А. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Гайворонського С. П., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Одеського національного медичного університету, Українського центру оцінювання якості освіти, третя особа - Одеська місцева прокуратура № 3, про скасування наказу про відрахування з університету та зобов'язання вчинити певні дії.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідно до наказу № 339-о від 16 серпня 2014 року про зарахування до Університету та контракту № 5677 від 15 липня 2014 року вона на платній основі навчалася на стоматологічному факультеті, за спеціальністю - «Стоматологія».

01 вересня 2016 року, з початком нового навчального року, її повідомили про відрахування з Університету згідно наказу № 899-с від 22 серпня 2016 року.

Підставою видання наказу стали листи Генеральної прокуратури України та Українського центру оцінки якості освіти (далі - Центр) про те, що проведеним досудовим розслідуванням по кримінальній справі відносно службових осіб Центру встановлено внесення змін до інформації реєстру осіб, які пройшли зовнішнє незалежне оцінювання (далі - ЗНО), зокрема і відносно неї, про завищення результатів оцінювання.

Вважає, що спірний наказ про її відрахування з Університету видано з порушенням Закону України «Про вищу освіту», Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів, умов укладеного з університетом Контракту. Вона не надавала прийомній комісії недостовірних персональних даних. Наказ видано передчасно. Видані Центром за результатами зовнішнього незалежного оцінювання сертифікати не визнано недійсними. Вирок по кримінальній справі відсутній.

З урахуванням наведеного просила суд скасувати наказ від 22 серпня 2016 року № 899-с Одеського національного медичного університету (далі - Університет) про її відрахування із стоматологічного факультету контрактної форми навчання за спеціальністю - «Стоматологія» та зобов'язати Університет поновити її на навчанні відповідно до контракту № 567 про підготовку фахівця від 15 липня 2014 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано наказ Одеського національного медичного університету від 22 серпня 2016 року № 899-с «Про відрахування з університету», відповідно до якого анульовано наказ про зарахування № 339-о від 16 серпня 2014 року в частині, що стосується студентки ОСОБА_4, та відраховано студентку 2-го курсу 4-го семестру 2015 - 2016 навчального року стоматологічного факультету контрактної форми навчання спеціальності «Стоматологія» ОСОБА_4 з університету з 17 серпня 2016 року.

Зобов'язано Одеський національний медичний університет поновити ОСОБА_4 на навчанні відповідно до контракту № 567 про підготовку фахівця від 15 липня 2014 року, укладеного між Одеським національним медичним університетом та ОСОБА_4

У березні 2017 року заступник Генерального прокурора України подав до суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована, тим, що подання вступником недостовірних персональних даних, недостовірних відомостей про проходження ЗНО є підставою для відрахування студента.

Зазначає, що письмового підтвердження технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдина база) та директора Українського центру оцінювання якості освіти (далі - УЦОЯО) достатньо для прийняття наказу про відрахування позивача.

У травні 2017 року ОСОБА_4 подала до суду заперечення на касаційну скаргу, у якому зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній вище справі та витребувано її із суду першої інстанції.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справа № 372/4473/15-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що результати зовнішнього незалежного оцінювання не анульовано. Вирок по кримінальній справі відсутній. Законом України «Про вищу освіту» не передбачено таку підставу відрахування, як надання недостовірної інформації.

Лист Генеральної прокуратури № 21/2-18310-15 від 03 серпня 2016 року не може бути підставою для відрахування позивача з Універститету, оскільки носить інформаційний характер, а докази завищення їй результатів ЗНО не доведено.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Суд установив, що 15 липня 2014 року між Університетом і студентом ОСОБА_4 укладено контракт № 567 про підготовку фахівця, за умовами якого Університет зобов'язався забезпечити підготовку студента за фахом «Стоматологія» за денною формою навчання за рахунок коштів ОСОБА_4

Наказом ОНМУ 339-0 від 16 серпня 2014 року позивача зараховано студенткою першого курсу стоматологічного факультету контрактної денної форми навчання за спеціальністю «Стоматологія».

Відповідно до листа Генеральної прокуратури України № 21/2-18310-15 від 03 серпня 2016 року ректора Університету повідомлено, що службові особи центру разом з іншими невстановленими слідством особами неправомірно завищували результати зовнішнього незалежного оцінювання, зокрема і щодо ОСОБА_4 Завищення результатів ЗНО надавало замовникам незаконні переваги у доступі до вищої освіти.

Відповідно до висновку експертів № 080/16 за результатами проведення комплексної судової комп'ютерно-технічної експертизи та експертизи телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 10 червня 2016 року, наданого з кримінального провадження, до електронних файлів із вмістом сертифікаційних робіт абітурієнтів зазначених у висновку технічної перевірки достовірності результатів зовнішнього незалежного оцінювання у 2014 році вносились зміни. ОСОБА_4 - кількість тестованих балів в оригіналі бланку - українська мова і література - 159,0. Кількість тестованих балів в зміненому бланку - 187,5. ОСОБА_4 - кількість тестованих балів в оригіналі бланку - хімія - 168,0. Кількість тестованих балів в зміненому бланку - 192,0.

Наказом ОНМУ від 22 серпня 2016 року № 899-0 анульовано наказ про зарахування № 339-о від 16 серпня 2014 року в частині, що стосується студентки ОСОБА_4, та студентку 2-го курсу 4-го семестру 2015-2016 навчального року стоматологічного факультету контрактної форми навчання спеціальності «Стоматологія» ОСОБА_4 відраховано з Університету з 17 серпня 2016 року у зв'язку з письмовим підтвердженням директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої вступником до Університету.

Наказ видано на підставі листа Генеральної прокуратури України від 03 серпня 2016 року № 21/2-18310-15, листів директора УЦОЯО від 26 січня 2016 року № 02-20-01/63 та від 24 лютого 2016 року № 02-20-01/160, відповіді юридичної служби Університету на запис проректора з науково-педагогічної роботи проф. В. Ульянова, правил прийому до Університету у 2014 році та рішення приймальної комісії від 16 серпня 2014 року (протокол № 26).

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту» підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання; 6) інші випадки, передбачені законом.

Згідно пункту 14 Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року N 245, студент може бути відрахований з вищого закладу освіти: за власним бажанням; у зв'язку з переведенням до іншого вищого закладу освіти; за станом здоров'я на підставі висновку ЛКК; за академічну неуспішність; за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

Відповідно до пункту 12 розділу VI Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2015 році, затверджених наказом МОН України від 15 жовтня 2014 року № 1172 (далі - Умови) приймальна комісія здійснює перевірку достовірності даних, поданих вступником для участі у конкурсному відборі, за допомогою Єдиної бази. Письмове підтвердження адміністратора (розпорядника) Єдиної бази або директора УЦОЯО про недостовірність інформації, поданої вступником до вищого навчального закладу, є підставою для відмови в участі у конкурсному відборі та зарахуванні на навчання (анулювання наказу про зарахування). Приймальна комісія здійснює перевірку середнього бала документа про освіту (обчислює в разі відсутності), затверджує її своїм рішенням і вносить інформацію про середній бал документа про освіту до Єдиної бази.

У пункті 5 розділу XXІ Умов передбачено, що подання вступником недостовірних персональних даних, недостовірних відомостей про наявність права на зарахування поза конкурсом, права на першочергове зарахування, права на зарахування за співбесідою, про здобуту раніше освіту, про участь олімпіадах та конкурсах-захистах Малої академії наук України, про проходження зовнішнього незалежного оцінювання є підставою для відрахування студента.

Таким чином, повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу, а сам пункт 12 розділу VI Умов на який міститься посилання у листі ГПУ регулює питання щодо перевірки прийомною комісією тільки під час подання документів для участі у конкурсному відборі, тобто фактично до того моменту, поки особа не приступила до навчання, тоді як позивача було відраховано після переведення на другий курс.

Право на відрахування у навчального закладу на підставі пункту 5 розділу XХI Умов виникає лише у випадку встановлення умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні ним недостовірних даних про проходження ЗНО.

Аналіз пункту 5 розділу XХI Умов дає можливість зробити висновок про те, що рішення приймальної комісії про зарахування вступника може бути скасоване у разі виявлення порушень законодавства з боку вступника, а саме подання недостовірних персональних даних та встановлення його умислу на використання такої недостовірної інформації. Позивачем при подачі документів для вступу до вищого навчального закладу було подано відомості про результати ЗНО, які відповідали даним, що містилися в Єдиній базі, а подані ним відомості були об'єктом перевірки приймальної комісії ВНЗ, якою жодних порушень виявлено не було.

Посилання на те, що судом не було враховано письмове підтвердження директора Українського центру оцінювання якості освіти про недостовірність інформації, поданої позивачем для участі у конкурсному відборі, є безпідставним, оскільки таке письмове підтвердження не надавалося до приймальної комісії під час перевірки нею достовірності даних, поданих вступником.

Безпідставним є також посилання заступника генерального прокурора України на те, що у цій справі підставою для відрахування є «інші випадки, передбачені законом» (пункт 6 частини першої статті 46 Закону України «Про вищу освіту»), адже, будь-який інший випадок, покладений в основу наказу про відрахування студента, має бути передбачений саме законом. Згідно пункту 6 статті 92 Конституції України засади регулювання освіти визначаються виключно законами України.

З огляду те, що повноваження на анулювання наказу про зарахування існують виключно під час вступу особи до навчального закладу та виключно у випадку, коли здобувач фактично не приступив до навчання, результати ЗНО стосовно позивача не анулювалися і відповідно виданий ОСОБА_4 сертифікат ЗНО є чинним, умисної протиправної поведінки вступника, що полягала у свідомому поданні недостовірних даних про проходження ЗНО не встановлено колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову .

Аргументи касаційної скарги аналогічні аргументам, викладеним Генеральною прокуратурою України у апеляційній скарзі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Відповідно до частини третьої стаття 401 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

В.І. Крат