Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 761/31768/20

провадження № 61-9056св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Білої Ірини Володимирівни,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Пономаренко Н. В. від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О.,

Гуля В. В., від 18 травня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус», ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Білої І. В. про визнання договору про відступлення прав вимоги недійсним.

2. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що 02 березня 2020 року між

ПАТ «КБ «Надра», ліквідація якого здійснюється на підставі постанови

Національного банку України № 356 від 04 червня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра», та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено договір відступлення прав вимоги

№ GL2N79275_266ПB за договором «Автопакет» № 27/АПМК/29/2008/840

від 14 лютого 2008 року, укладеним між ВАТ КБ «Надра» (ПАТ «КБ «Надра»), з однієї сторони, та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з іншої сторони.

3. Позивачами вказано, що зміст вказаного договору про відступлення прав вимоги № GL2N79275_266ПB від 02 березня 2020 року свідчить, що цей договір є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), оскільки за його умовами відбулося фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі грошової вимоги, тому спірний договір не відповідає приписам статей 513-519 Цивільного кодексу України. У той же час договором «Автопакет» від 14 лютого 2008 року, укладеним між ними та банком, не передбачено право банку укладати з іншими особами договори про відступлення прав вимоги за цим договором.

4. Таким чином, позивачі вважали, якщо в основному договорі, за яким виникла заборгованість, не передбачено, що кредитор може відступати свої права іншій особі, укладення договору відступлення права вимоги є неможливим, а такий договір є недійсним.

5. Із урахуванням зазначеного, позивачі просили позов задовольнити, визнати договір № CL2N79275_266ПВ про відступлення прав вимоги

від 02 березня 2020 року, який було укладено між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», недійсним.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі не довели факт порушення їхніх прав оспорюваним правочином, тобто яким чином порушуються їхні права внаслідок передання від ПАТ «КБ «Надра» до

ТОВ «ФК «Інвест Хаус» права вимоги до них. Суд першої інстанції визначив, що відповідачами дотримано норми чинного законодавства при укладенні 02 березня 2020 року договору про відступлення прав вимоги № GL2N79275_266ПB, зокрема у зв`язку із тим, що на момент його укладення ПАТ «КБ «Надра» перебував у процедурі припинення.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2022 року - без змін.

9. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що оспорюваний договір не можна кваліфікувати як договір факторингу, оскільки він не містить умов, які б передбачали передання грошових коштів новим кредитором в розпорядження первісному кредитору за плату, тобто умови договору не передбачають отримання прибутку, правовідносини сторін за оспорюваним правочином не є правовідносинами у сфері факторингу. Оспорюваний позивачами правочин за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, укладення якого регулюється статтями 512-519 ЦК України, і суб`єктний склад цього договору не обмежений ні загальними, ні спеціальними нормами цивільного законодавства, тому наявність у відповідача як нового кредитора, ліцензії на здійснення фінансових послуг не вимагається.

Узагальнені доводи касаційної скарги

10. 15 червня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шаповалов А. М. засобами поштового зв`язку звернулися до Верховного Суду з касаційного скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 910/8670/15-г, у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16,

від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010, від 23 лютого 2019 року у справі № 355/385/17, від 03 квітня 2019 року у справі № 591/4552/17,

від 03 липня 2019 року у справі № 639/4836/17-ц, від 05 вересня 2019 року

у справі № 638/2304/17, від 24 квітня 2020 року у справі № 522/25151/14-ц,

від 24 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц, від 30 липня 2020 року

у справі № 670/23/18, від 10 березня 2021 року у справі № 201/8412/18

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. Заявники вказують, що ліквідація ПАТ «КБ «Надра» здійснюється на підставі постанови правління НБУ № 356 від 04 червня 2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра». Таким чином, договір про відступлення права вимоги від 02 березня 2020 року

№ GL2N79275_266ПB за договором «Автопакет» № 27/АПМК/29/2008/840

від 14 лютого 2008 року було укладено значно пізніше, ніж прийнято постанову про відкликання банківської ліцензії ПАТ «КБ «Надра».

13. Також заявники зазначають, що аналізуючи умови спірного договору, слід зробити висновки про те, що здійснення фінансування (що передбачено в пункті 4 договору) первісного кредитора, шляхом купівлі у нього новим кредитором права грошової вимоги, що допускається за договором факторингу (частина перша статті 1084 ЦК України) за відсутності обов`язку у первісного кредитора сплачувати новому кредитору винагороду за надання таких послуг, є підставою для кваліфікації договору як договору факторингу, а не як договору відступлення права вимоги. Позивачі стверджують, що не були належним чином повідомленні щодо відступлення права вимоги. Договором «Автопакет» від 14 лютого 2008 року, укладеним між банком та позивачами, не передбачено право банку укладати з іншими особами договори про відступлення прав вимоги по такому договору.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 761/31768/20.

15. 02 листопада 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 761/31768/20 розподілено судді-доповідачеві.

16. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2023 рокусправу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

17. У поданому відзиві на касаційну скаргу ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію

ПАТ «КБ «Надра» посилається на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, прийнятими відповідно до норм матеріального і процесуального права. Вважає, що суди дійшли цілком правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у спірних правовідносинах. У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов`язань, норми Закону є спеціальними, а вказаний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах. Спірний договір

від 02 березня 2020 року про відступлення права вимоги не має всіх обов`язкових ознак, притаманних договору факторингу.

18. У поданій відповіді на відзив на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - Шаповалов А. М. підтримує доводи касаційної скарги, вказує на необґрунтованість доводів поданого відзиву.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

19. 14 лютого 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та

ВАТ «КБ «Надра» було укладено договір «Автопакет» № 27/АПМК/29/2008/840.

20. 02 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір № GL2N79275_266ПB про відступлення прав вимоги, згідно з яким банк відступив новому кредитору належні банку вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки, та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору).

21. На підставі договору № GL2N79275_266ПB про відступлення прав вимоги, укладеного 02 березня 2020 року, до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за договором «Автопакет» № 27/АПМК/29/2008/840 від 14 лютого 2008 року.

22. Відповідно до постанови Правління НБУ від 04 червня 2015 року № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

23. Право вимоги за договір «Автопакет» № 27/АПМК/29/2008/840, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було відступлено ТОВ «ФК «Інвест Хаус» відповідно до результатів відкритих торів (аукціону) у складі лоту GL2N79275, які відбулися 07 лютого 2020 року, оформлених протоколом електронного аукціону № UA-ЕА-2020-01-16-000006-b.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

25. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

28. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

30. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

31. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

32. Отже, виходячи зі змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

34. Згідно зі статтею 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

35. Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

36. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

37. При вирішенні позову про визнання недійсним договору враховуються загальні приписи статей 3 15 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 910/8072/20).

38. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

39. Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 4) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначених договором, у якому виникло таке зобов`язання.

40. Для договору факторингу характерні такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.

41. Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

42. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, провадження

№ 12-1гс21).

43. Суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16).

44. Судами встановлено, що право вимоги за договором «Автопакет»

№ 27/АПМК/29/2008/840, укладеним між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було відступлено ТОВ «ФК «Інвест Хаус» відповідно до результатів відкритих торів (аукціону) у складі лоту GL2N79275, які відбулися

07 лютого 2020 року, оформлених протоколом електронного аукціону

№ UA-ЕА-2020-01-16-000006-b. 02 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та

ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено й нотаріально посвідчено договір № GL2N79275_266ПB про відступлення прав вимоги.

45. Таким чином, за результатами електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується, ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус»набуло право вимоги до позичальників і не набуло права здійснювати фінансові операції відносно боржників.

46. Положення нормативно-правових актів, які регулюють процедуру ліквідації банку, допускають продаж на конкурсних засадах майна банку, що перебуває у стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення виконання зобов`язання будь-яким суб`єктам правовідносин, зокрема і без статусу банку або іншої фінансової установи (постанова Верховного Суду від 16 грудня

2020 року у справі № 640/14873/19).

47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19-ц (провадження № 14-181цс20) зазначила, що продаж і відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання у процедурі ліквідації банку може відбутися на конкурсних засадах на користь будь-якої особи.

48. Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

49. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договір про відступлення прав вимоги від 02 березня 2020 року № GL2N79275_266ПB не є договором факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка особа.

50. Подібний висновок у спірних правовідносинах висловлено і у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 761/11546/21

(провадження № 61-4261св22).

51. Відповідачами дотримано приписів чинного законодавства при укладенні оспорюваного договору про відступлення прав вимоги, їхні права внаслідок укладення оспореного договору порушені не були.

52. Доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують, на правильність висновку про відмову у задоволенні позовних вимог не впливають.

53. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявники послалися в обґрунтування доводів касаційної скарги.

54. Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

55. Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович, залишити без задоволення.

2. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 10 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович