Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.11.2018 року у справі №761/18805/17

Постанова

Іменем України

15 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 761/18805/17

провадження № 61-15836св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Державне підприємство «Укрветсанзавод»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавного підприємства «Укрветсанзавод» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у складі судді Рибака М. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М., Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Укрветсанзавод» (далі - ДП «Укрветсанзавод») про визнання незаконним формулювання причини звільнення, зобов'язання змінити формулювання причини звільнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 14 червня 2016 року працював на посаді менеджера зі збуту відділу виробництва та збуту ДП «Укрветсанзавод», 21 червня 2016 року переведений на посаду начальника сектора збуту до управління виробництва, збуту та фінансового аналізу. Протягом тривалого часу роботодавець в порушення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не здійснював оплати цих платежів, що призвело до неможливості виплати коштів у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю, не нарахування страхового стажу та втрати права на допомогу по безробіттю, у зв'язку з чим 13 лютого 2017 року він написав заяву про надання невикористаної частини відпустки з 15 лютого 2017 року тривалістю 14 днів та звільнення відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП України в останній день відпустки, проте у прийнятті заяви йому було відмовлено. Оскільки відповідач відмовлявся приймати заяву, він за допомогою адвоката ще кілька разів намагався вручити її. 01 березня 2017 року він отримав від відповідача листи із вимогами надати пояснення про його відсутність на робочому місці 28 лютого та 01 березня 2017 року. 02 березня 2017 року він отримав листа, у якому повідомлялось, що його заява про надання відпустки з наступним звільненням погоджена не була. 20 березня 2017 року наказом № 64-К/17 його звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв'язку з прогулом без поважних причин. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач порушив його права та звільнив за прогул, тоді як він кілька разів подавав заяву на відпустку та звільнення з роботи за власним бажанням.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним формулювання причини звільнення в наказі від 20 березня 2017 року № 64-К/17 про припинення трудового договору (контракту) «прогул без поважних причин», зобов'язати відповідача змінити формулювання причини звільнення шляхом внесення змін до наказу: замість «прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України» на «за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, частина третя статті 38 КЗпП України» та шляхом внесення запису до трудової книжки наступного змісту: «Запис за № 9 є недійсним», «Звільнений за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, частина третя статті 38 КЗпП України».

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача є незаконним, проте ОСОБА_4 звернувся до суду із пропущенням місячного строку для звернення до суду із цими вимогами.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_4

Визнано незаконним формулювання причини звільнення ОСОБА_4 в наказі ДП «Укрветсанзавод» від 20 березня 2017 року № 64-К/17 про припинення трудового договору (контракту) «прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України». Зобов'язано ДП «Укрветсанзавод» змінити формулювання причини звільнення у наказі від 20 березня 2017 року № 64-К/17 про припинення трудового договору (контракту) шляхом внесення змін до наказу: замість формулювання причини звільнення «прогул без поважних причин, пункт 4 статті 40 КЗпП України» зазначити формулювання причини звільнення «за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, частина третя статті 38 КЗпП України» з 28 лютого 2017 року, із занесенням запису до трудової книжки ОСОБА_4 наступного змісту: «Запис за № 9 є недійсним», «Звільнений за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю», частина третя статті 38 КЗпП України, з 28 лютого 2017 року». Вирішено питання судових витрат.

Апеляційний суд скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що справами про звільнення, для яких встановлено місячний строк звернення до суду, є справи про поновлення працівника на роботі. Справи про зміну формулювання причини звільнення не відносяться до категорії справ про звільнення, а відтак для них установлений тримісячний строк на звернення до суду. При цьому матеріалами справи підтверджені обставини недотримання роботодавцем трудового законодавства в частині обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, що передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому причина формулювання звільнення ОСОБА_4 має бути змінена.

У березні 2018 року ДП «Укрветсанзавод» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та змінити рішення суду першої інстанції в частині підстав для відмови у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, оскільки позивачу сплачувалась заробітна плата, що ним не заперечувалось і підтверджено матеріалами справи, то відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відбулась і сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Оскільки відсутній факт порушення відповідачем закону про працю щодо позивача, то підстав для зміни формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю - немає. Рішення про відпустку з 15 лютого 2017 року не могло бути прийнято відповідачем із підстав отримання заяви позивача лише 27 лютого 2017 року, то відповідно надання відпустки і дата звільнення відраховуються з дати отримання заяви, тому відсутність позивача на роботі свідчить про прогул без поважних причин.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У травні 2018 року від ОСОБА_4 на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, згідно з яким керівництво відповідача перешкоджало йому у реалізації права на звільнення з роботи у зв'язку з істотним порушенням трудового законодавства.

У вересні 2018 року від ДП «Укрветсанзавод» надійшла відповідь на відзив ОСОБА_4, у якій заявник вказує, що оскільки відповідач сплачував позивачу заробітну плату, то відповідно він одночасно і сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В іншому випадку позивач не отримав би заробітну плату.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п'яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що сторони перебували у трудових відносинах з 14 червня 2016 року.

Згідно із відомостями Пенсійного Фонду України від 09 лютого 2017 року за 2016 рік відсутні відомості про сплату страхових внесків ДП «Укрветсанзавод» щодо ОСОБА_4

13 лютого 2017 року ОСОБА_4 склав на ім'я в.о. генерального директора ДП «Укрветсанзавод» заяву, в якій просив згідно із статтею 3 Закону України «Про відпустки» надати йому невикористану відпустку 14 календарних днів із 15 лютого 2017 року з виплатою матеріальної допомоги та звільнити його в останній день відпустки згідно із частиною третьою статті З8 КЗпП України.

Відповідачем ця заява отримана засобами поштового зв'язку 27 лютого 2017 року.

Листом від 02 березня 2017 року № 86-1/17-112 ДП «Укрветсанзавод» повідомило ОСОБА_4 про надходження його листа про надання відпустки із запізненням - 27 лютого 2017 року та відсутність правових підстав у зв'язку із цим для задоволення заяви.

28 лютого та 01 березня 2017 року ДП «Укрветсанзавод» складені акти про відсутність ОСОБА_4 на роботі протягом дня 28 лютого та більше 3 годин 01 березня 2017 року.

Листами від 06 березня 2017 року ОСОБА_4 повідомив ДП «Укрветсанзавод» про те, що оскільки ним було надіслано заяву про надання йому відпустки із подальшим звільненням, то він себе вважав звільненим із 28 лютого 2017 року на підставі заяви.

Наказом ДП «Укрветсанзавод» від 20 березня 2017 року № 64-К/17 ОСОБА_4 звільнений з роботи за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.

Із цим наказом ОСОБА_4 ознайомився 22 березня 2017 року.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання і які працівник визначає самостійно. В разі, якщо вказані працівником причини звільнення - порушення працедавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України), не підтверджуються, або працедавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору на частину першу статті 38 КЗпП України.

При цьому для визначення правової підстави розірвання трудового договору значення має сам лише факт порушення законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причин такого порушення та істотність порушення трудових прав працівника.

Установивши, що ДП «Укрветсанзавод» 27 лютого 2017 року отримало від ОСОБА_4 заяву про звільнення на підставі частини третьої статті З8 КЗпП України з 28 лютого 2017 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача про зміну формулювання причини звільнення, оскільки позивача не могло бути звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, який на думку роботодавця мав місце 28 лютого та 01 березня 2017 року, оскільки ДП «Укрветсанзавод» було зобов'язане звільнити позивача у строк, який він указав у своїй заяві, тобто з 28 лютого 2017 року. При цьому судом правильно врахований факт наявності порушення ДП «Укрветсанзавод» законодавства про працю, що є підставою для реалізації ОСОБА_4 передбаченого частиною третьою статті 38 КЗпП України права на розірвання трудового договору у визначений ним строк.

Твердження заявника про те, що оскільки відсутній факт порушення відповідачем закону про працю щодо позивача, то підстав для зміни формулювання причини звільнення на звільнення за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю - немає, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджена відсутність здійснення роботодавцем сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Укрветсанзавод» залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик