Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 743/1509/24

провадження № 61-3732св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Юрія Анатолійовича на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2024 року в складі судді Кравчук М. В.та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року в складі колегії суддів Євстафіїва О. К., Скрипки А. А., Шарапової О. Л.

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа - Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просиладля реалізації їїправа на пільгу зі сплати земельного податку встановити, що посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане Чернігівською обласною державною адміністрацією 03 вересня1998 рокуна ім`я ОСОБА_2 , належить їй.

Заява обґрунтована тим, що у власності заявниці є земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4 га з кадастровим номером 7424481200:02:001:0361, яка знаходиться на території Вишнівського старостинського округу Ріпкинської селищної ради (раніше- Вишнівської сільської ради). У серпні 2024 року ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення-рішення про сплату земельного податку в сумі 846 грн 26 коп. за 2024 рік за належну їй земельну ділянку. Вона звільнена від сплати земельного податку, оскільки має статус постраждалої від Чорнобильської катастрофи. Тому звернулася до Ріпкинської державної податкової інспекції Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області та надала посвідчення постраждалої від Чорнобильської катастрофи. У податковій інспекції їй повідомлено, що прізвище особи, якій видано це посвідчення, - « ОСОБА_3 », не відповідає дошлюбному її прізвищу - « ОСОБА_4 ». УДепартаменті соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації роз`яснили, що посвідчення постраждалої від Чорнобильської катастрофи їй не може бути замінене, оскільки чинним на поточну дату Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551, не передбачено видачі посвідчень постраждалим категорії 4 (такі бланки відсутні). Суперечності в написанні її прізвища в документах, які стали підставою для видачі посвідчення серії НОМЕР_1 , та в паспорті, діючому на дату видачі посвідчення, пов`язані з технічними помилками, допущеними посадовими особами під час складення цих документів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

11 листопада 2024 року ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області відмовлено у відкритті провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір, що виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень в процесі реалізації заявником права на заміну посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому у відкритті провадження слід відмовити та роз`яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах у порядку адміністративного судочинства.

24 лютого 2025 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада

2024 року змінено в частині мотивів її постановлення та залишено без змін в частині відмови у відкритті провадження.

Ухвала мотивована тим, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема й встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. Наразі не надаються пільги щодо сплати земельного податку фізичним особам, які внесені до осіб категорії 4, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому факт належності ОСОБА_1 посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 1998 року Чернігівською обласною державною адміністрацією на ім`я ОСОБА_2 , не підтвердить (не посвідчить) права ОСОБА_1 на пільгу зі сплати земельного податку, який належить до сплати у зв`язку з перебуванням у її власності земельної ділянки з кадастровим номером 7424481200:02:001:0361. Отже, встановлення факту належності ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) посвідчення, про яке йдеться, не тягне за собою підтвердження її права на пільги із сплати земельного податку. Тож встановлення цього факту для мети, яку вказано в заяві до суду, він не має юридичного значення.

Апеляційний суд виснував, що оскаржувана ухвала в частині висновку про відмову у відкритті провадження в справі є правильною, але мотиви, з яких місцевий суд зробив такий висновок,хибні. Тож ухвала підлягає відповідній зміні в цій частині.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21 березня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Куліш Ю. А. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, про те, що під час існування складної змістової колізії застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства і відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

Податкові пільги, зокрема щодо звільнення від сплати за землю, встановлені виключно Податковим кодексом (далі - ПК) України. Положенням про земельний податок на території Ріпкинської селищноїтериторіальної громади від сплати земельного податку звільнено фізичних осіб, визнаних законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позиція інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини, встановлені судами

Згідно з копією посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданого 03 вересня 1998 року Чернігівською обласною державною адміністрацією ОСОБА_2 ; воно діє на час проживання або роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю (арк. 15).

У довідці виконавчого комітету Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 30 вересня 2024 року № 96, виданій ОСОБА_1 , вказано, що вона дійсно постійно проживає з 26 квітня 1986 року і на час видачі довідки на території с-ща Ріпки; відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 (зі змінами), с-ще Ріпки до 31 грудня 2014 року входило до зони посиленого радіологічного контролю (арк. 16).

З копій свідоцтва про народження та про одруження заявниці вбачається, що дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_1 (арк. 23, 24).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною сьомою статті 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до положень статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення: 1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження в справі відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України, мотивувавши висновки тим, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір, що виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень в процесі реалізації заявником права на заміну посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому у відкритті провадження слід відмовити та роз`яснити заявниці, що вона має право подати позов на загальних підставах у порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд виснував, що ні з заяви, ні з доданих до неї доказів не вбачається спору про право; погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження в справі, однак мотивував підстави такої відмови відсутністю в заявниці права на пільгу щодо сплати земельного податку, у зв`язку з чим встановлення факту належності ОСОБА_1 посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), не призведе до виникнення у неї відповідного права.

Із висновками судів погодитися не можна, з огляду на таке.

Відмова у відкритті провадження в справі відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України обумовлена виключно наявністю спору про право та не передбачає розгляд цієї заяви по суті.

Апеляційний суд виснував про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, тобто розглянув заяву по суті, погодившись водночас із відмовою у відкритті провадження у справі.

Висновки апеляційного суду є взаємовиключними та суперечать положенням ЦПК України щодо наслідків розгляду справ окремого провадження.

Крім того, ОСОБА_1 просила встановити, що посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , видане Чернігівською обласною державною адміністрацією 03 вересня1998 рокуна ім`я ОСОБА_2 , належить їй. Посилалася на те, що прізвище особи, якій видано це посвідчення, - « ОСОБА_2», не відповідає дошлюбному її прізвищу - « ОСОБА_2».

Відповідно до пункту 281.1.5 статті281 ПК України від сплати податку звільняються фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначено осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

За змістом наведеної норми особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Стаття 14 Закону № 796-XII визначає категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій. У статті зазначено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема: (пункт 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Заявниця звернулася до суду в порядку окремого провадження виключно з тих підстав, що прізвище, зазначене в посвідченні громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданому Чернігівською обласною державною адміністрацією 03 вересня 1998року на ім`я ОСОБА_2 , не збігається з її прізвищем у свідоцтві про народження - « ОСОБА_2».

Тобто право ОСОБА_1 як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на пільгу у вигляді звільнення від податку на землю, не було невизнане чи оспорене податковим органом. У іншому порядку вирішити питання про виправлення помилки у написанні прізвища заявниця не може, оскільки з відповіді компетентного органу, який здійснює видачу посвідчень, вбачається, що посвідчення постраждалим категорії 4 не видається через відсутність таких бланків.

ОСОБА_1 лише претендує на отримання відповідної пільги і це питання вирішуватиметься уповноваженим органом за умов усунення перекручення прізвища заявниці, на що спрямована подана в справі заява, тому апеляційний суд вийшов за межі розгляду справи, досліджуючи належність ОСОБА_1 до категорії пільговиків зі сплати податку на землю.

Не врахував і суд першої інстанції обставин про те, що ОСОБА_1 не захищає право на заміну посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а поставила питання про виправлення свого прізвища в документі.

Відповідно до частини третьої статті 294 Цивільного кодексу України у разі перекручення імені фізичної особи воно має бути виправлене. Якщо перекручення імені було здійснене у документі, такий документ підлягає заміні. Якщо перекручення імені здійснене у медіа, воно має бути виправлене у тому ж медіа.

Згідно зі статтею 65 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян. Відповідно до пункту 2 цього Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ, іншими актами законодавства.

ОСОБА_1 посилалася на те, що в Департаменті соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації їй роз`яснили, що посвідчення постраждалої від Чорнобильської катастрофи не може бути замінене, оскільки у зв`язку зі зміною законодавства видача посвідчень потерпілих внаслідок Чорнобільської катастрофи категорії 4 припинена і бланки таких посвідчень відсутні.

Матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 до уповноваженого органу щодо заміни посвідчення та відповіді на таке звернення, а тому суди мали перевірити наявність передумов для звернення заявниці до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, адже суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує відповідний факт.

Оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 389 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Юрія Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська