Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.10.2025 року у справі №607/16246/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 607/16246/24

провадження № 61-9138 св 25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -ОСОБА_2 ,

третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2025 року у складі колегії суддів: Хома М. В., Костів О. З., Храпак Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.

Позовна заява обґрунтована тим, що з 21 жовтня 2004 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2023 року. У шлюбі у них народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що 20 січня 2023 року відповідачка разом із малолітньою дочкою ОСОБА_3 виїхали до Англії.

Відділенням з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу постановлено рішення від 01 грудня 2023 року у справі № РБ23Р00307, що набрало законної сили 01 грудня 2023 року, про негайне повернення дитини ОСОБА_3 матір`ю-відповідачкою до України, відповідно до статті 12 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 разом з малолітньою дочкою повернулися в Україну, однак відповідачка стала чинити йому перешкоди в спілкуванні з дитиною, чим порушує його права як батька дитини.

Стверджував, що усвідомлює свої батьківські обов`язки щодо участі у вихованні дочки та має велике бажання виховувати свою дитину та спілкуватися з нею.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини шляхом встановлення графіку побачень:

- кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17:00 год. до 21:00 год. за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб;

- кожної першої та третьої суботи, другої та четвертої неділі місяця з 9:00 год. до 21:00 год. за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб;

- зустрічі у день народження ОСОБА_1 та день народження його матері (бабусі по лінії батька) за межами місця проживання дитини та без присутності матері та інших осіб;

- зустрічі у день народження дитини та святкові дні;

- забезпечення можливості безперешкодного спілкування з дитиною через телефонний зв`язок;

- забезпечення можливості відвідувати дитину під час хвороби.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року у складісудді Вийванка О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з боку матері ОСОБА_2 шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1 наступних способів спілкування з дитиною: кожного вівторка, четверга місяця в часовий проміжок з 17:30 год. до 21:00 год.; кожної неділі місяця в часовий проміжок з 10:30 год. до 17:30 год.; 03 грудня кожного року, в часовий проміжок з 17:30 год. до 21:00 год.; в інші дні та години місяця спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 або за допомогою сервісу зв`язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype.

Побачення та спілкування з дитиною повинні відбуватися, за згодою дитини, без присутності матері ОСОБА_2 , в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з обов`язковим здійсненням повернення дитини за місцем проживання матері ОСОБА_2 або за місцем визначеним ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , придбати та передати ОСОБА_2 мобільний пристрій з підтримкою зв`язку або сервісу відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype, з постійною оплатою послуг зв`язку та інтернету, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, навчати, матеріально допомагати та слідкувати за станом її здоров`я.

Зобов`язано ОСОБА_2 поважати батьківські права ОСОБА_1 , здійснювати передачу дитини у визначені дні та години, повідомити місце повернення дитини, організовувати спілкування дитини за попередньою їх згодою в режимі зв`язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, відсутність доказів, які б свідчили про те, щоспілкування позивача з дитиною буде перешкоджати нормальному її розвитку, а також беручи до уваги небажання відповідачки забезпечувати батькові можливість брати участь у вихованні дитини, наявні підстави для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у вихованні дитини, з урахуванням її віку, стану здоров`я, розпорядку дня, ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, що відповідає найкращим інтересам дитини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року змінено в частині визначення часу спілкування ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 та визначено такий час: кожного вівторка і четверга місяця з 17: 30 год. до 20:30 год.; кожної першої та третьої суботи місяця з 10:30 год. до 18:30 год.; кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:30 год. до 18:30 год; 3 грудня кожного року з 16:30 год. до 20:00 год.; за допомогою сервісу зв`язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype - щодня з 19:30 год. до 20:30 год., крім днів, у які спілкування між ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 відбувається при особистих зустрічах; спілкування в інші дні та години можуть відбуватися за погодженням між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для усунення позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною, оскільки спір щодо участі батька у вихованні дочки не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення часу спілкування ОСОБА_1 з дочкою, апеляційний суд виходив з того, що в осінньо-зимовий період 21:00 год. є надто пізнім часом доби для закінчення побачень малолітньої дитини з батьком що, в свою чергу, враховуючи необхідність витрачання певного часу для повернення дитини до місця проживання, виконання необхідних санітарно-гігієнічних процедур, спричинить негативний вплив на режим сну малолітньої дитини.

Суд також зазначив, що визначення позивачу часу побачень з дочкою кожної неділі місяця з 10:30 год. до 17:30 год не відповідає принципу розумного балансу та рівності обох батьків на участь у вихованні дитини.

Крім того, апеляційний суд вважав за необхідне визначити конкретні години спілкування ОСОБА_1 з дочкою за допомогою сервісу зв'язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype, оскільки відсутність конкретно визначеного часу для такого спілкування створює невизначеність та незручності як для дитини, так і для відповідачки, яка повинна сприяти спілкуванню дитини з батьком.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо вчинення позивачем домашнього насильства апеляційний суд оцінив критично, вказавши на відсутність належних доказів. При цьому висновок органу опіки та піклування про встановлення значно обмеженого часу спілкування батька з дитиною (3 години на тиждень) суд визнав недостатньо мотивованим та таким, що не забезпечує належної участі батька у житті та вихованні дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 липня 2025 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_2 - адвокат Стретович І. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати змінити оскаржуване судове рішення в частині визначення способу та часу спілкування батька з дитиною, визначивши такий час: кожного вівторка і четверга місяця з 17:30 год. до 20:00 год.; кожної першої та третьої суботи місяця з 10:30 год. до 18:30 год.; кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:30 год. до 18:30 год.; 3 грудня кожного року з 16:30 год. до 20:00 год.; за допомогою сервісу зв`язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype - щодня з 19:30 год. до 20:30 год., крім днів, у які спілкування між ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 відбувається при особистих зустрічах; спілкування в інші дні та години можуть відбуватися за погодженням між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Побачення та спілкування з дитиною повинні відбуватися, в присутності матері ОСОБА_2 на нейтральній території, з обов`язковим здійсненням повернення дитини за місцем проживання матері ОСОБА_2 або за місцем, визначеним ОСОБА_2 .

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 753/23626/17, від 31 січня 2024 року у справі № 276/1741/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в частині задоволених вимог про усунення перешкод ОСОБА_1 в спілкуванні з дитиною не переглядаються в касаційному порядку на підставі статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/16246/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

30 вересня 2025 року справа № 607/16246/24 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Стретович І. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував інтереси дитини, зокрема, рекомендації щодо режиму сну для дітей відповідного віку, оскільки час, до якого тривають побачення батька з донькою (20:30 год.) не дає можливості дитині вчасно налаштуватись та підготуватись до сну, а також не взяв до уваги занятість дитини у гуртках.

Звертає увагу на вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 , що є порушенням прав людини, яке захищається Європейськими Конвенціями та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказує, що відповідачка неодноразово наголошувала при розгляді справи про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в присутності малолітньої дитини, однак ці обставини не було враховано судом та не взято до уваги пояснення її брата - ОСОБА_4 , який підтвердив жорстоку поведінку та негідне ставлення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

02 жовтня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив про необґрунтованість її доводів, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не надала жодних доказів на підтвердження того, що через побачення з батьком у визначені судом дні та час дочка пропускає заняття у гуртках чи має розлади сну. Також зазначає, що обставини вчинення ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2 домашнього насильства не підтверджені належними та допустимими доказами, а заяви та пояснення родичів відповідачки мають упереджений характер, не відповідають критеріям об`єктивності та не можуть бути використані як достовірні докази обставин, на які вона посилається.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 21 жовтня 2004 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 травня 2023 року у справі № 607/1365/23.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням комісії з питань захисту дітей виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28 квітня 2023 року № 106 визнано недоцільним встановлення участі у вихованні та визначенні порядку побачень ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з перебуванням дитини разом з матір`ю за межами України; рекомендовано батькові повернутися до розгляду цього питання після повернення ОСОБА_2 з донькою на територію України.

Відділенням з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу постановлено рішення від 01 грудня 2023 року у справі № РБ23Р00307, що набрало законної сили 01 грудня 2023 року, про негайне повернення дитини ОСОБА_3 матір`ю-відповідачкою до України, відповідно до статті 12 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року.

На виконання вищевказаного рішення суду ОСОБА_2 разом із малолітньою дочкою повернулися в Україну і на цей час проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Дитина ОСОБА_3 закінчила КЗ «Луцький заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №16 Луцької міської ради, відвідує заняття з образотворчого мистецтва в студії «Чарівний пензлик» та заклад дошкільної освіти Happy Kids Club.

Згідно з висновком органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18 грудня 2024 року № 1925, щодо визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано встановити такий графік спілкування ОСОБА_1 з дочкою: кожної першої та третьої суботи місяця з 11:00 год. до 14:00 год.; кожної другої та четвертої неділі місяця з 11:00 год. до 14:00 год.; побачення проводити у місцях культурно-розважального характеру, за бажанням дитини та в присутності матері дитини; інші побачення з дитиною повинні відбуватися за домовленістю між батьками та за бажанням дитини.

Відповідно до листів Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 05 жовтня 2023 року № П-21/6/01-23, від 05 жовтня 2023 року № П-22/6/01-23, ОСОБА_1 до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої та не погашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

Згідно з довідками КП «Тернопільський обласний медичний центр соціально небезпечних захворювань» ТОР від 29 березня 2023 року, ОСОБА_1 на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

Згідно з довідкою ПП «Продекспорт» від 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 працює на вказаному підприємстві на посаді менеджера з розвитку, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою, виданою ПП «Продекспорт» 22 липня 2024 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Стретович І. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.

Згідно зі статтею 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв`язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України» від 19 жовтня 2023 року, заява № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі батька у вихованні дочки. Відповідачка чинить позивачу перешкоди у спілкуванні із дочкою, спір щодо участі батька у вихованні дочки не вдалося вирішити у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про усунення перешкод у вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дочки.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що наявні правові підстави для усунення позивачу перешкод у вихованні сина та спілкуванні з ним і визначення в судовому рішенні графіку побачень батька із дитиною.

З огляду на доводи касаційної скарги, які визначені ОСОБА_2 як підстава для касаційного оскарження постанови апеляційного суду, відповідачка не погоджується з визначеними судом способами участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_3 лише в частині визначення часу спілкування батька з дитиною кожного вівторка і четверга місяця з 17: 30 год. до 20:30 год., вважаючи що час для побачення у ці дні має бути встановлено з 17: 30 год. до 20:00 год. Також посилається на те, що побачення та спілкування з дитиною повинні відбуватися в її присутності на нейтральній території та просить врахувати зайнятість дитини у гуртках. Визначений судом графік спілкування батька з дочкою кожної першої та третьої суботи місяця з 10:30 год. до 18:30 год.; кожної другої та четвертої неділі місяця з 10:30 год. до 18:30 год; 3 грудня кожного року з 16:30 год. до 20:00 год.; за допомогою сервісу зв`язку або відеозв`язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype - щодня з 19:30 год. до 20:30 год., крім днів, у які спілкування між ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 відбувається при особистих зустрічах, а також спілкування в інші дні та години за погодженням між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідачка фактично не оспорює.

Апеляційний суд зауважив, що висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано графік побачень позивача з дочкою один раз в тиждень тривалістю 3 години, є недостатньо мотивованим та таким, що не забезпечує належної участі батька у житті та вихованні дитини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Колегія суддів зауважує, що порядок спілкування батька з дитиною, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та інтереси усіх зацікавлених осіб, з наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року, заява № 17383/90).

У справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов`язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини («Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 30 листопада 2017 року; «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17, від 18 червня 2019 року).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Водночас, озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні спору, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих елементів впливу на неї (постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).

При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява № 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, § 58, 62).

Апеляційний суд належним чином визначилися з характером спірних правовідносин, повно встановив фактичні обставини справи, врахував наявність між батьками малолітньої дитини спору щодо порядку участі батька у вихованні дитини, взяв до уваги графік занять та режим сну дитини, а також права матері на проведення з дитиною батьківського часу та вирішив спір з дотриманням балансу прав й інтересів обох батьків і самої дитини.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що найкращі інтереси дитини мають пріоритет над будь-якими іншими міркуваннями, включаючи суперечності між батьками, та що право батька на спілкування з дитиною є його невід`ємним і беззаперечним правом, гарантованим як положеннями національного законодавства, так і міжнародних актів. Суд правильно врахував рівність прав та обов`язків обох батьків у вихованні дитини, активне й послідовне прагнення батька брати участь у житті дочки, а також відсутність будь-яких належних і достатніх доказів, які б могли виправдовувати обмеження цього права.

Визначений апеляційним судом спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дочки передбачає врахування як стану здоров`я дитини, режиму її відпочинку, відвідування нею позашкільних навчальних закладів, так і особисті зустрічі з батьком у будні та вихідні дні, день народження дитини, а також можливість регулярного дистанційного контакту за допомогою засобів телефонного та відеозв`язку. Такий підхід забезпечує баланс між правами батьків, але передусім відповідає найкращим інтересам малолітньої дитини, для якої спілкування з обома батьками є ключовою умовою гармонійного розвитку.

Колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про негативний вплив батька на дитину, вчинення останнім дій, які суперечать інтересам дитини. Більш того, згідно з наявними у матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 цікавився життям дочки, намагався у досудовому порядку узгодити з відповідачкою графік побачень з дитиною, звертався до органу опіки й піклування з метою організації їхнього спілкування та налагодження контакту. Між позивачем і дитиною встановлені теплі та доброзичливі стосунки, дитина із задоволенням спілкується та проводить час з батьком як при особистих зустрічах, так і за допомогою телефонного та відеозв`язку.

Слід звернути увагу, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за обставин справи, що переглядається в касаційному порядку, встановлення саме такого способу участі батька у вихованні дитини буде сприяти забезпеченню справедливої рівноваги між правами дитини та її батьків, не суперечить інтересам та правам дитини на спілкування з обома батьками.

Посилання у касаційній скарзі на те, що визначений апеляційним судом спосіб участі позивача у вихованні малолітньої дочки порушує режим сну дитини та відвідування нею гуртків, не підтверджені належними та допустимими доказами. Суд обґрунтовано встановив, що визначений час побачень і спілкування батька з дитиною відповідає віку та потребам дитини і не суперечить її найкращим інтересам. Доказів того, що дитина систематично пропускає заняття у гуртках або має розлади сну відповідачкою не подано.

Водночас, правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками. Мати не позбавлена можливості, у разі зміни обставин, надання доказів негативного впливу визначеного судом графіку спілкування дитини з батьком на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, звернутися до суду з позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні дочки. Сторони мають право у добровільному порядку визначити всі питання, пов`язані з вихованням їхньої дитини.

Не заслуговують на увагу й твердження заявниці про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, оскільки вони не підтверджені належними та допустимим доказами, спростовуються відсутністю будь-яких заяв відповідачки до правоохоронних органів, відсутністю судових рішень про видачу обмежувальних приписів, а також відсутністю доказів притягнення позивача до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин та наданої правової оцінки доказам у їх сукупності, урахування балансу інтересів обох батьків та їх дитини, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Стретович І. С., що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович